bytebuster: (Electric Hair)
Олександр Палій: Українська мова точно існувала вже в 11 столітті. Хоча, найімовірніше, вона ще на півтисячоліття старша. Але то припущення, а з 11 століття - факти.
Стіни Софії Київської дозволяють бачити на одному й тому ж матеріалі, як змінювалася наша мова упродовж останнього тисячоліття. Як виявляється, змінилася вона незначно, суттєво менше, ніж за той же час французька чи англійська мови.

За часів Київської Русі в літературі використовувалася церковнослов‘янська мова Кирила і Мефодія, що є діалектом болгарської. Натомість, українська мова була присутня в законодавчих збірках, князівських грамотах та в побутових написах.

Серед останніх були й чимало графіті Софії Київської. Чимало з них давно визнані наукою, введені в науковий обіг видатним вченим полтавчанином Сергієм Висоцьким.

Отже, що ми бачимо у графіті Софії Київської?

По-перше, закінчення (ові-, єві-) в іменах буквально в сотнях графіті: "Господи помози рабу своєму Ставърови", "Господи помози рабу своєму Борисови владьдцу", "Георгиеви и мечнику княжу Василієви", "Господи помози рабо поп своим Павлоу, Семенови, Кузови, Фомѣ, Пеоновѣ", "Господи помози рабу своєму Безуєві Івану отроку Добинича і Марієві (від чоловічого імені Марій) с ним", а також "Лазореви", "Григореви", "Григорієви", "Гаврилови", "Семенови", "Павълови", "Фсыпорови", "Даниловы", "Данилови", "Гнатови", "Федорови", "Феодорови", "Оугринови", "Василеви" тощо.

Характерне для української мови чергування "к" і "ц", "к" і "ч": "Господи помози Луцѣ владичину дияку".

Нагадаю, за часів Київської Русі церковнослов’янське "ѣ" читалося як українське "і". Наявні в "Слові о полку Ігоревім", а також у численних літописах різнонаписання на кшталт "дѣвицею – дивицею" свідчать про те, що ѣ у "Слові о полку Ігоревім" вимовляється як "і", "и".

Read more... )
bytebuster: (Rizdvo-Chub1)
На сайті української мови ми маємо декількох справжніх native English speakers, які вивчають українську і вже непогано її опанували. Ну, і от, шановний CopperKettle робить чудові переклади українських пісень:



Read more... )
bytebuster: (CH-biang3biang3mien4)
My two cents А ну, цікаво, комусь сподобається? :-)

Q: “Богове”, “синове” як називний відмінок множини. Що за форма?

Гомер. Іліада. Переклад Бориса Тена - Борис Тен (переклад з давньогрецької), 1978 - Харків: Фоліо, 2006. - 416 с.:

290] Хай списоборцем його вічносущі богове створили,

291] Та чи на те, щоб усіх він поганими лаяв словами?»

Потім:

281] Щоб у перших рядах і в останніх синове ахеїв

282] Слово розчути могли і слушну пораду збагнути.

Спробував декілька запитів у ґуґлі, але не можу знайти нічого притомного.

Можете, будь ласка, пояснити, що це за така форма називного відмінку у множині, яка виглядає як кличний?


A:

Наші іменники, створені волею Зевса і Гери,
Різними суфіксами прикрашає народ працелюбний;
Ніби віночок вдягає на слово, щоб слово блищало,
Сяяло так, щоб побачили боги, що є на Говерлі.

Йменники, що позначають слова чоловічого роду,
І що знаходяться у множині називного відмінку —
Як-то: "сино́ве, брато́ве, пано́ве, кумо́ве, свато́ве" —
Можуть отримувать суфікси -ов-, зокрема, в діалектах.

Варто зазначити, цей феномен є відомим науці
І, зокрема, розглядався Степаном Бевзенком.
Що проспівав у своїй видатній науковій роботі
(1)
Пісню і гімн і потужну осанну цьому феномену:

Множина

Із діалектних форм наз. відм. множини вкажемо на поширені, хоч і обмежено, в карпатських і в ряді інших південно-західних говорів форми іменників чоловічого роду з флексією -ове, перенесеної з колишніх -й- основ: сино́ве, брато́ве, пано́ве, кумо́ве, свато́ве, сус'ідове та ін.; вірло́ве (орли), вітро́ве, дошчо́ве та ін.


(1) Бевзенко С.П. «Українська діалектологія» (стор. 102)

bytebuster: (Language)
Q: Чи є питомими подвійні слова “жив-був”, “хороший-прехороший” тощо?
Дід Панас

У «Вечірній казці діда Панаса» актор Петро Вескляров починає казку так:

В одному лісі жили собі та були собі Їжак із ЇжачихоюYouTube відео

Той же актор Вескляров наприкінці передачі часто прощався з глядачами так:

Нехай вам присняться хороші-прехороші, солодкі-пресолодкі сниYouTube відео

Відомо, що таке подвоєння часто вживається у російській: усі оці жить-поживать, жив-здоров, путь-дорожка, такой-сякой і багато інших. Тому виникає підозра, чи не є таке подвоєння наслідком порівняно недавнього негативного впливу іноземної мови.

Запитання полягає у тому, наскільки питомим є подібне подвоєння саме для української мови?
Чесно кажучи, я навіть ключових слів не можу придумати, щоб поґуґлити наукові джерела.


В відповідь від колеги [personal profile] robofob, якого я щиро вітаю з першою відповіддю:

Це асиндетони — безсполучникове поєднання слів (іменників, прикметників, дієслів, займенників, прислівників): думи-бджоли, гори-хвилі, зорі-вівці, мед-вино, жито-пшениця, рута-м’ята, нічка-петрівочка, журба-горе, турки-яничари, Січ-мати, місяць-підкова, ворожка-ніч, криниці-ночі, терни-байраки, горе-біда; чужа-чужанина, піший-піхотинець; шити-білити, плакала-ридала; сякі-такі, сього-того; тяжко-важко, косо-криво
(Зубков, "Українська мова: Універсальний довідник", Х., 2006, с. 139).

bytebuster: (Language)
My two cents // Давно я не брав в руки шашку і не ганяв qassab'ів… :-)
Q: Is the use of “Kiev” (or other Russian-based spelling) considered offensive in Ukraine?

Someone edited my question, which originally used "Kiev" to mean the capital of Ukraine, but edited into "Kyiv". I just briefly googled it and found that "Kiev" is a Russian word while "Kyiv" is a Ukrainian one.

I wonder if it is considered offensive, or otherwise not welcomed among Ukrainians.

I feel that people don't care about my pronunciation, so the issue would be only in the written context (e.g. chat with AirBnB hosts, ask help for a stranger on a smartphone, etc...).

So, is it offensive for locals? Or approximately how many people (in percentage) care about it?


A:

You seem to be one of those who have approved the edit, so I guess (correct me if I'm wrong) this question's goal is primarily to confirm your original thought.

Also, "is it offensive?" seems to be a subjective term that can't be measured. I would say yes, someone else would say no, and we end up in a battle "word against word". So let me focus of facts only.

Official. According to UNGEGN (United Nations Group of Experts on Geographical Names), the only possible English-language transliteration is "Kyiv".
The same source confirms the proper spelling for Donets'k, Luhans'k, Kharkiv, and several others.

Other languages. Besides "Kiev", there are other spellings, including "Kiew", "Kijow" and even 《基辅》, pronounced — believe it or not — [ji-fu].

People's perception. Indeed, spelling "Kiev" is a direct transliteration of "Киев", the Russian word for Kyiv, and many Ukrainians (not all, however) associate this with the Russian occupation that happened in the past and the armed invasion and partial occupation that occurs at the moment.

Many Russian officials also insist on using an incorrect spelling "the Ukraine", see link below. This, multiplied to the fact that many Ukrainians speak bad English or don't simply care (like JonathanReez♦'s answer suggests), has some effect.

The following photo shows the very process of russification. "Little green men" in unmarked uniforms on a truck (right) "enforce the Russian spelling" on a road sign at the entry to the occupied Donets'k city by removing the "soft sign" so that «ДОНЕЦЬК» became «ДОНЕЦК».

Donets'k after forced russification

Most obviously, this makes people who disagree with "Russian-styled" toponyms in Ukraine. Like myself.

More to go. Having several names for toponyms (for various historic reasons) happens in other countries, too: Burma/Myanmar, Mumbai/Bombay, Munich/München, Beijing/Peking, Saigon/Ho Chi Minh City, Bangkok/Krungthep Mahanakhon, Falkland/Malvin Islands, to name a few.

A Traveler's Rule of Thumb (mind you, we are at Travel.SE). A traveler should always consider the historical and cultural aspects in order to avoid being perceived as an ignorant person (and, in corner cases, as an enemy agent).

However, there is no problem if a foreigner uses Russian as their way of communication. Check this question for further details: What is the main spoken language in Kiev: Ukrainian or Russian?

Also, related: Does anyone want Ukraine to be called “the Ukraine”?

bytebuster: (Language)
 Андрій Месюр: Кирилиця, латинка та Чебаник My two cents // На мою думку, трошки занудно, і цьому шрифту сильно бракує нормального Serif'у для практичного використання. Але ідея слушна. А ви що думаєте?

…Однак, тікаючи за мудрою порадою Хвильового од Москви, важливо не втратити самих себе. Адже кирилична абетка – невід'ємна частина нашої культури. Та й формувалася вона, зрештою, саме тут, в Україні-Русі. Відмовляючись від кирилиці, ми відмовимося від пам'яток українського письменства, напрацьованих за більш, ніж тисячу років, адже вони перестануть існувати для нас в оригінальному вигляді, тож і долучитися до них ми зможемо лише у вигляді перекладів з кирилиці на латинку. Тексти, які читаємо сьогодні ми, втратять сенс для наших дітей та онуків.

Відтак українське суспільство поділяється на прихильників переходу на латинку, а отже ізоляції від Москви, та прихильників абетки чинної, яка нас із цією самою Москвою єднає.

Компромісне рішення запропонував ще у 1970-х роках художник-каліграф Василь Якович Чебаник. І рішення це вражає своєю глибиною і простотою: повернутися до кирилиці. Так, саме повернутися.

Справа в тім, що абетка, що нею ми послуговуємося зараз, не є насправді кириличною. Це так званий "Гражданскій шріфт", введений у Російській імперії Петром І. Власне, це зовсім не кирилиця, а саме скалічена латинська антиква. Так, деякі літери антикви підібрані у "гражданці" за схожістю до кириличних. Саме через цю обставину наша літера Р ("ер") ідентична з латинською P ("пе"), а наша В ("ве") – це та ж латинська B ("бе"). А, скажімо, наша літера И – це обернена латинська N.

bytebuster: (Villeret1-YesNo)
З'явився бот, що експортує запитання/відповіді з UkrSE до Facebook
My two cents // Автор не я, тому зауваження і коментарі пишіть авторові на Ukrainian.Meta.StackExchange (посилання вище)

Це зроблено для того, щоб якось популяризувати сайт серед тих, хто не хоче вилазити з Facebook'у. За'follow'ивши відповідну фейсбук-сторінку (кнопка «Стежити» на ній (або «Follow» у англійській версії)), користувач зможе отримувати сповіщення про нові запитання/відповіді на сайті у свою стрічку новин у Фейсбуці.

Наразі адреса фейсбучної сторінки така: https://www.facebook.com/Ukrainian-Stack-Exchange-811367038989344/. Сторінка не призначена для того, щоби прямо на ній запитувати/відповідати (додавання дописів на ній звичайними користувачами взагалі вимкнено), а лише для того, щоб «перенаправляти» відвідувачів (що чимось зацікавилися) сюди.

Кожне запитання на сайті автоматично перетворюється на допис на відповідній сторінці у Facebook, а кожна відповідь — у коментар до нього. При оновленні (редагуванні) запитання/відповіді допис/коментар автоматично оновлюється. Можливо, це пізніше призводитиме до завеликої кількості сповіщень у фейсбук-стрічці — над цим треба подумати: можливо, боту слід перестати реагувати на кожне редагування або зробити кілька окремих сторінок із різною частотою оновлень (одна — про будь-які зміни, інша — про нові відповіді і запитання, третя — лише про нові запитання).

Чого я від вас хочу:

  1. Популяризуйте фейсбук-сторінку, якщо маєте бажання (like'айте, поширюйте тощо).
  2. Чи маєте якісь побажання щодо змін у боті/сторінці?
bytebuster: (TapeFace)
André Alexin: Що ж тобі, сонечко, про нас сказати?

Расскажу вам, как я заменяю в Париже наше Министерство пропаганды.

Вот прихожу я, скажем, со своими парижанами в парфюмерную лавку или ещё куда, где продавщицей работает какая-нибудь, как их называют - petite souris de Paris - парижская мышка: это значит, худенькая такая, бледная, без этих наших бровей с декольте.

И вот я, допустим, расплачиваюсь, и видно, что у меня иностранная карточка, или я прошу мне пробников отсыпать побольше, чтобы друзьям дома раздать, а мышка, конечно, спрашивает:
- Вы, месье, из какой страны, пардон?

А я так вызывающе:
- Киев, Украина.

А она глаза распахивает:
- А можете сказать что-нибудь на вашем языке? А то я вот греческий могу узнать, даже шведский немножко, а украинского языка я никогда не слыхала.

А я не знаю:
- Что же мне сказать, мадемуазель? Чтобы со смыслом, не просто так.

А она тогда:
- А вы расскажите в двух словах о своей стране. Тогда это будет правильно и понятно.

Тогда я так вздыхаю, делаю влажные украинские глаза, напускаю в голос этого нашего карего бархату и говорю:

- Що ж тобі, сонечко, про нас сказати? Сказати тобі, як ми скучили? Скільки століть нас ганяло по Азіях, скільки мільйонів діток ненароджених - через сусідів, мокшан з поросячими очима? Якби ж ти знала, рибонько, як тепер тяжко вертатися сюди, до людей! Ми ж були з вами колись одна Європа - а тепер ми вам якісь дикуни, а ви нам - точнісінько ельфи...

А она всплескивает руками:
- Боже, как красиво! Вы же не говорите, вы же поёте!

И только за два квартала оттуда мои французы решаются заговорить:
- А что ты ей читал? О чем? Какой текст?

И я важно говорю:
- Олег Жадан. Поэма "Издрык".

И они так тооооонко повторяют, аккуратно так, как будто на цыпочках:
- Точнисинько. Точниииисинько.
bytebuster: (CH-biang3biang3mien4)
Щось не дуже «пішла» рубрика, менше 25 переходів по кожній статті. Напевне, доведеться скасовувати :-(


Чи є різниця між “відновний ” і “відновлювальний”?

Натикнувся на статтю, в якій згадується «реабілітаційно-відновний спортивний центр у Дніпрі планують будувати…»

Мені це слово здалося незвичним.

Словники мають як статтю відновний, так і відновлювальний, з повністю однаковою семантикою:

Стосовний до відновлення.

Чи є між цими словами якась різниця? Цікавить, у першу чергу, контекст медичної галузі, але і дізнатися про інші контексти також було б цікаво.

bytebuster: (CH-biang3biang3mien4)
Чи потрібна кома після “тобто”?

Дивлюсь у СУМ і бачу:

Без коми після "тобто":

  • Чернишеві на час артпідготовки випало бути старшим, тобто командувати з'єднаним вогнем усіх трьох мінрот
  • Ми зустрілися з ним на березі Азовського моря — поблизу Матроської слобідки під Маріуполем, тобто нинішнім містом Жданов
  • Тобто вичавлювання виробів з металу, який під дією високого тиску стає м'яким

З комою після "тобто":

  • Наказую… Тобто, щиро прошу всіх присутніх з'їсти по пів-яблука номер один і при цьому дивитись на мене...
  • Тобто, як відвезти?
bytebuster: (CH-biang3biang3mien4)
Різниця між “слідкувати”, “стежити” й “пильнувати”?

У метро звернула увагу на фразу: "Шановні пасажири! Слідкуйте за своїми дітьми на ескалаторі".

Подумалось, що в цьому контексті доречнішим було б "пильнуйте".

Проте, заглянувши у Словник української мови, я ще більше заплуталась, бо слова слідкувати, пильнувати й стежити, як виявилось, дуже близькі за значенням.

СЛІДКУВАТИ

ПИЛЬНУВАТИ

СТЕ́ЖИТИ

Стаття на ресурсі Gazeta.ua, автор - Олександр СТУКАЛО, теж не зазначає про чітке розмежування у використанні цих слів.

bytebuster: (CH-biang3biang3mien4)
Чи є єдине правило вживання кличного відмінку для словосполучень?

Наскільки мені відомо, словосполучення виду ім'я та по-батькові у кличному відмінку відмінюються разом: Іване Петровичу

А також, з давніх часів читання журналу «Перець» пам'ятаю таке само використання у словосполученнях виду Друже «Перче»

З іншого боку, постійно бачу випадки, коли лише одне слово знаходиться у кличному відмінку: любий друже.

А в інших випадках, як-то пан Президент, можна зустріти обидва варіанти:

  • пане Президент
  • пане Президенте

Чи існує єдине, регулярне правило, яке регулює використання кличного відмінку для словосполучень?

bytebuster: (CH-biang3biang3mien4)
Q: Як назвати людину, яка має те саме прізвище?

Як назвати людину, яка має те саме прізвище, що і той, хто говорить?

Є слово рос. однофамилец, і Російсько-український словник фразеологізмів (сталих виразів) перекладає його так:

У нього зі мною, у мене з ним те саме (одно, однакове) прізвище; він зі мною, я з ним того самого (одного, однакового) прізвища.

Ці варіанти виглядають занадто довгими.

В Інтернеті можна часто знайти варваризм однофамілець:

Його переплутали із загиблим під час Євромайдану однофамільцем.UNIAN

…але, наскільки мені відомо, корінь «фамілія» використовується в українській мові лише у значенні «сімейство; група людей, об'єднаних родовими зв'язками», а не «прізвище».

Мені відомо про слово тезка, яке означає людину, яка має таке само ім'я (як я) і також відомо, що можна сказати повний тезка, що означає однакове ім'я і прізвище.

bytebuster: (CH-biang3biang3mien4)
Критерії оцінювання швидкості читання? / Reading speed norms?

Якими є офіційні критерії оцінювання швидкості читання/розуміння текстів для випускників навчальних закладів?

Спробував поґуґлити і нічого не знайшов — цілком припускаю, що сайти Міносвіти забороняють індексацію чи абощо.

Найбільше цікавлять дві категорії:

  1. Випускники загальноосвітніх шкіл;
  2. Випускники вишів.

Неофіційні джерела вказують 90-95 слів/хв. для читання вголос і 100-170 слів/хв. для читання мовчки. Але не прив'язують ці числа до категорій учнів. Окрім того, 100-170 — це дуже великий розброс значень.

Будь ласка, у відповідях надавайте пряме посилання на відповідні вказівки Міносвіти та/або Закони України.

bytebuster: (CH-biang3biang3mien4)
Q: Patterns for present tense verb conjugation

I'm aware that there are four sets of present tense endings, each named by their third person plural. They are separated into two sets of iotified pairs. first conjugation (-уть, -ють) and second conjugation (-ать, -ять).

Are there any rules or generalizations about which verbs take first conjugation and which verbs take second conjugation? I understand that the non-iotified ending is used after a consonant and the iotified one after a vowel.


Мені відомо, що існує чотири закінчення теперішнього часу, кожне з яких назване за третьою особою множини. Вони розділені на два набори йотованих пар: першої дієвідміни (-уть, -ють) та другої дієвідміни (-ать, -ять).

Чи існує яке-небудь правило або узагальнення, які дієслова відносять до першої дієвідміни і які дієслова відносять до другої дієвідміни? Я розумію, що нейотоване закінчення використовується після приголосного, а йотоване після голосної.

bytebuster: (CH-biang3biang3mien4)
Написання ініціалів: разом чи окремо?

Чи можна писати ініціали (поруч із прізвищем) разом чи потрібно ставити пробіл між ім'ям та по батькові?

Наприклад,

Л.П. Косач

чи

Л. П. Косач

Чи є правило, яке це регулює?


Can I write initials (next to the name) together or need to put a space between the name and surname?

Л.П. Косач

or

Л. П. Косач

Is there are rule about this?

bytebuster: (CH-biang3biang3mien4)
Difference between “Зачекати” and “почекати”

I was asked about the difference between "Зачекати" and "почекати" or the difference between "Зачекай" and "почекай" but I couldn't explain.

Мене запитали про різницю між значеннями слів "Зачекати" і "почекати" або "Зачекай" і "почекай", однак я не зміг пояснити.

bytebuster: (CH-biang3biang3mien4)
Q: How to choose the proper future form of verbs, e.g. “буду писати” vs. “писатиму”?

Ukrainian has two forms of future tense:

  1. буду + Infinitive;
  2. using suffix -му.

Many people told me that both are equivalent, however I've seen those who would prefer one of these (usually, the second one).

What is the rule of thumb for using the future tense in Ukrainian?


A:

There are three ways to form future tense in Ukrainian.

  1. стану писати - note the use of a modal or auxiliary verb indicating motion - стану, начну, хочу
  2. писатиму - this one is a ligature from a historical form писати иму, and you can still see a form with the words swapped in some Western dialects: меш писати can be heard in use instead of писатимеш
  3. писав буду - this form can still be encountered in some dialects, along with more widespread construction of the past tense писав був

The first two are the normative ways of forming future tense. There is no semantic difference between the two forms.

bytebuster: (CH-biang3biang3mien4)

Q: Що не так з “почекуном”?

Назва нового мему з Почекуном була скалькована з російського Ждун, який в свою чергу був утворений від рос. ждать (одразу завважу, що я не обговорюю тут власне Ждуна, хоча знаю, що в українській мові також є ждати).

Стаття на вікі про суфіксальне словоутворення віддієслівних іменників вказує весь набір суфіксів, але не подає правило, за яким той чи інший суфікс має допасовуватися до дієслова. Звідки я роблю висновок, що єдине правило — правило милозвучності.

Питання моє в тому, чи виглядає "питомим" поточне словотворення від дієслова почекати?

Нижче я подаю деякі можливі варіянти:

  1. Почека́ль / Почека́ля (також див. чекальний)
  2. Почека́ч
  3. Почека́р
  4. Почеку́н (також допустимо, бо бігун)
  5. Почеківни́к
  6. Почекі́ст (sic!)
  7. Почека́тель

Одному мені здається, що варіянти 1-2 звучать "рідніше" і що суфіксальне словоутворення теж було бездумно скальковане?

Read more... )
bytebuster: (CH-biang3biang3mien4)
“От-кутюр” чи “от кутюр”?

Цей термін є транскрипцією фр. haute couture. В нас його перекладають як висока мода. Але якщо транскрибують, то зустрічаються обидва варіянти написання:

В словниках (окрім народних) слово не ґуґлиться.

Цікаво, що в російському wiktionary бачимо примітку (це важливо, бо українська вікі про високу моду є перекладом з російської):

Данное написание не соответствует ныне действующей норме.
Нормативное написание: от-кутюр

Чи є в нас норми щодо транскрибування іншомовних слів? Бо як на мене, якщо в оригіналі пишеться в два слова, то й в нас має бути так само (на відміну від prêt-à-porter).

Сторінку створено Середа, 25 Червень 2025 02:14

Травень 2025

П В С Ч П С Н
   1 234
567891011
12131415161718
192021222324 25
262728293031 
Створено з Dreamwidth Studios

За стиль дякувати