...Вона блює і співає

Vsevolod Zheyko: На смерть Маккейна

Найбільше я в людях ціную чесність, справедливість, щирість і небайдужість, надто якщо ці люди належать до політичного істеблішменту; ба більше, є представниками єдиної в світі супердержави, що має найбільший авторитет серед усіх суб'єктів міжнародного права.

Джон Маккейн був саме тією людиною, яка оберігала ці якості, підтверджуючи правильність принципу «жодної толерантності нетолерантним». Якби саме його, класичного республіканця, який ще декаду тому називав Росію бензоколонкою під маскою держави, обрали президентом замість Обами, ми мали б інакшу геополітичну реальність, ніж отримали натомість.

З Московією була б жорстка й безкомпромісна конфронтація, зважаючи на поглинання нею Східної Європи вкупі з нав'язуванням їй бачення «русскава міра».
Московія би відповіла за кожну з розв'язаних нею воєн в Молдові, Грузії та Ічкерії без жодної заморозки, прикритої фіговими листочками угодами під егідою ОБСЄ і ні про який reset мови б не було. Україна б отримала всебічну підтримку на шляху в НАТО і ЄС, за зазіхання на який, а отже, і на наш суверенітет, Кремль би поплатився дорожче від акту Маґнітского.

Москва була би змушена згорнути підтримку узурпатора Башара Асада, єдиного організатора громадянської війни в Сирії, а також підтримати резолюцію Радбезу ООН, зважаючи, по-перше, на тиск США, а по-друге, на тиск тоді ще існуючого громадянського суспільства на Московії, що рік у рік би обростало м'язами в умовах президентської каденції Маккейна.
Не було би шрьодеризації Європи, оскільки Маккейн зламав би вуглеводневий бенкет Московії з ЄС за допомогою економічних та військово-політичних важелів.
ЄС озвучив би ідею власних збройних сил ще до загарбання московськими військами Криму та подальших санкцій.