bytebuster: Louis deFunes in The Corniaud 1965 (DeFunes4-Gun)
  1. 30/11/2022. Mykhaylo Zabrodskyi, Dr Jack Watling , Oleksandr V Danylyuk and Nick Reynolds — Preliminary Lessons in Conventional Warfighting from Russia’s Invasion of Ukraine: February–July 2022 @RUSI — link, PDF
  2. 14/12/2022. Luke Coffey @Hudson Institute — Preparing for the Final Collapse of the Soviet Union and the Dissolution of the Russian Federation — link.
  3. 16/12/2022. Michael Schwirtz, Anton Troianovski, Yousur Al-Hlou, Masha Froliak, Adam Entous and Thomas Gibbons-Neff @The New York Times — How putin’s War in Ukraine Became a Catastrophe for Russia (багато лякалок і маніпуляцій, але також варто знати, які ідеї поширюють на Заході — або з власної необізнаності, або за цапські рублі) link, переклад московською у [personal profile] telesyk
bytebuster: (Chaplin-Sliding-Doors)

Михаил Сидоренко (via): (надеюсь мой последний лонгрид про выборы)

О том, что український виборець охуел вкрай и почему ему пора засунуть свой телевизор себе в жопу и начать думать.

В баталиях последних недель в качестве неоспоримого преимущества Пэти упоминают его дипломатические способности, коих его визави - мелкий обсос, корчащий из себя кандидата - начисто лишён. Разумеется, укушенные сериалом выборци сразу ставят этот факт под сомнение и требуют доказать, и тут у многих сторонников нашого Сивого Гетьмана язык отчего-то уходит в область жопы.

Так вот. Чтобы раскрыть этот вопрос алчущим знаний выборцям, нам нужно мысленно перенестись в какой-нибудь древний доисторический период. Например, в 2014 год.

Представь, что ты - М̶а̶к̶р̶о̶н̶ Олланд. У тебя на стапеле стоят два из четырёх запланированных для продажи свинособакам десантных корабля общей стоимостью как бюджет пылающей Украины. И ты уже задаток взял.

И тут эта самая Украина подымает вой. И требует санкций. Санкции приходится поддержать, недостроенные корабли оставить себе, задаток вернуть свинособаке с неустойкой (ярд доралов получился, четверть оборонного бюджета Украины-2019), ещё и ломать голову кому продать теперь недострой, который изначально делался под свинособачью технику.

А ведь делов то тех - да признайте вы тот неваш вшивый Крым. Ну хули за него цепляться то? Самая засранная улица Марселя - и то чище пляжей в Алупке, а от попытки сравнить сервис Лазурного Берега и города Саки можно обоссакаться.

А теперь представь, что ты - Меркель. У тебя Северный Поток (тот, который раз) всего два года как запущен, газ тикёть рекой, свинособаки покупают Лоринзеров, Карлссонов, АМГ и Брабусов больше, чем весь остальной мир, бабло крутится, геополитика мутится. И тут эта Украина, еби её конём, со своим Порошенко. И санкции. А на заводах Сименс работает сколько-то там тысяч избирателей, а они теперь недополучат зарплаты,потому шо продавать свинособакам вот это и вон то - нельзя. И теперь тебе придётся объяснять своим избирателям, что они заработают немножко меньше, потому что где-то там на краю географии, куда их деды когда-то ходили давать и получать пиздюлей, надо помочь каким-то диковатым совкам.

ExpandRead more... )
bytebuster: (GangnamCat)
Лідія Гайдар: З хронік ходіння по українських граблях.

Гетьман Лівобережної України Іван Брюховецький (1623-1668) отримав булаву 22-го червня 1663 року на Чорній раді у Ніжині виключно завдяки своєму відвертому популізму. Вмілий оратор, він став гетьманом під соціальними лозунгами (перш за все, обіцяючи зменшити податки та обмежити старшинське землеволодіння).

Безпринципний авантюрист з добре підвишеним язиком, Брюховецький ще раніше, в грудні 1659 року, став кошовим атаманом Запорізької Січі, а в січні 1663 року, в противагу обраному гетьманом на старшинській раді 1662 року в Козельці наказному гетьману Якиму Сомку (бл.1618-1663, був рідним братом першої дружини Богдана Хмельницького, Анни, і кровним дядьком гетьману Юрку Хмельницькому) - "кошовим гетьманом" (нечуване ані до того, ані після козацьке військове звання).
Безпосередньо перед своїм обранням Брюховецький зібрав до Ніжина бідняцькі натовпи обіцянкою в разі отримання ним булави віддати їм на розграбування маєтки козацької старшини.

Своїх прибічників новий гетьман очікувано обдурив - на всі керівні посади Гетьманщини він призначив своїх людей, відправив з кожним з них в усі полкові міста по сотні запорожців. А перед тим вакансії для своїх друзів він отримав небачуваною раніше в Україні люстрацією своїх ворогів та супротивників. Претендентів на гетьманську булаву Якима Сомка, ніжинського полковника Василя Золотаренка (його рідна сестра Ганна була третьою дружиною Богдана Хмельницького) та їхніх прихильників - чернигівського полковника Іоаникія Силича, лубенського полковника Стефана Шамрицького, переяславського полковника Опанаса Щуровського - було заарештовано на місці й невдовзі страчено у Борзні. До Сибіру потрапили генеральний писар Михайло Вуяхевич, полковники Семен Третяк, Матяш Папкевич, Дмитро Чернявський та інша козацька старшина.

Стати гетьманом Іван Брюховецький не в останню чергу зміг завдяки постійної підтримки Москви, де побував в 1660 році, після чого постійно відсилав туди свої скарги та кляузи.
Відразу після обрання гетьманом він уклав з Московською державою Батуринські статті 1663 року, які надавали Москві більше влади, ніж це було встановлено Березневими статтями Богдана Хмельницького.

У вересні 1665 разом із багатьма іншими полковниками Брюховецький перший з усіх українських гетьманів прибув до Москви, де їх шанобливо зустріли. Тоді ж ним були підписані Московські статті, згідно яким всі українські міста і землі переходили під безпосередню владу московського царя.

ExpandRead more... )

P.S. За іронією долі, Брацлавського полковника, без наказа якого козаки його полку не могли б захопити промосковського зрадника гетьмана Івана Брюховецького, звали Михайло ЗЕЛЕНСЬКИЙ.
bytebuster: (0-News)
Трошки Зради® від Eugene Mayevski: Перспективы и горизонты

Этот текст написан для тех, кто во втором туре выборов Президента Украины планирует голосовать за кандидата Зеленского либо не голосовать и тем отдать часть своего голоса Зеленскому. Написан на русском по этой же причине.

Я не буду писать длинные апокалиптические сценарии, вы их не прочтете, да и не пугать моя цель. Я просто расскажу, что будет происходить со средним классом, который является основой экономики страны. Да, масса денег у олигархов, но основное богатство - люди, их знания, их квалифицированный труд и их надежды на лучшую жизнь в будущем. И именно эти надежды развивают страну. Я говорю о среднем классе.

Перейдем на личности. У меня есть небольшой достаточно наукоемкий бизнес (международный), в котором непосредственно заняты больше десятка высококвалифицированных граждан Украины.
В случае победы кандидата в депутаты Зеленского, я на следующий день выеду (у меня есть куда).
Через месяц я заберу свою семью.
Через три, успокоившись, я начну планировать вывоз своих сотрудников.
Кто-то поедет, кто-то попробует еще подергаться в Украине, но долго, скорее всего, не продержится никто. Все - люди взрослые, у всех есть дети (у некоторых из нас совершеннолетние). Детей мы, естественно, тоже заберем.

Уже слышу "да езжай, кому ты тут нужен, без тебя хватает". Ну да, это пример одного человека и одного бизнеса. Но остальные-то думают так же, как я ...

ExpandRead more... )

 Щоразу, коли ви поширюєте цей текст, у світі десь народжується маленький Мевлют Алтинташ.

ЗЕ!mbielend

Середа, 17 Квітень 2019 16:06
bytebuster: (5el-RubyRhod-Uuu)

Иван Лютый: ЗЕ!mbielend.

Уважаемые одесситы и жители прибрежных районов Черного моря. В этом году у вас будет несезон, как и все последующие. Голосуй-те за
зессыку!

Уважаемые фермеры Херсонской области, вашему урожаю будет пиздец. Воду в Крым пустят. Хер она там че спасет — но вам воды не хватит точно. Голосуй-те за зессыку!

Шановні львів’яни та жителі прикордонних районів! Згадуйте як ви щопівроку подавали документи на візу. И учитесь разгаваривать на великорусском языке, а не на своем малоросском наречии. И про греко-католические храмы забудьте. Главным у вас будет поп РПЦ. Голосуй-те за зессыку!

Уважаемые днепропетровцы! Да теперь вы опять днепро-петровцы. Забудьте за новые школы и садики. Собственно вы о них и так забыли, так что вам все равно. Ну единственное вспоминайте методы Корбана-Бени. Если у вас есть бизнес, считайте он уже не ваш. Голосуй-те за зессыку!

Харьковчане — встречайте бурятов на танках! Наконецто к вам придет русский мир, правда не факт что снаряд случайно не попадет именно в ваш дом, но это для вас мелочи. Голосуй-те за зессыку!

Уважаемые вкладчики Приватбанка! Ахахаха, наконец-то вас кинут на бабло так, чтоб вы это почуствовали на своем кармане! Голосуй-те за зессыку!

ExpandRead more... )
bytebuster: (0-News)

Алексей Гурджиян: В очень узких кругах о нём говорят так: “Наш мальчик”

Мысль о том, что “Наш мальчик”, далее НМ, может стать джокером, появилась спонтанно. То ли сериал навёл на мысль, то ли сценарий под него написали с далеко идущими планами, никто уже не скажет. Во всяком случае решение НМ использовать было принято.

“Своим” для “друзей с Востока” НМ стал давно – лет 15 назад. Для гастролей и доступа к первым лицам было необходимо стать “своим”. Они это умеют делать, да и НМ был не против – деньги, и большие, знаете ли.

В 2015 году возникла большая проблема у ИВ и решили НМ прогнать через соцопрос. Когда увидели результат, решили попробовать. Первая и основная цель – давить на ПА за банк и отстранение нового менеджмента от некоторых предприятий, которые кормили ИВ и очень неплохо.

Осенью 2018 рейтинг НМ стал зашкаливать и был сформирован большой бюджет с перспективой обойти всех в первом туре и победить во втором. К бюджету подключились и те, кто сделал НМ “своим” Совпадение интересов объединило ИВ и “Соседа”.
После победы в первом туре решили так:

- Если НМ побеждает, то ИВ решает все свои
проблемы с компенсацией потерь и отдаёт НМ за 1-2 млрд в управление.
- Если НМ не проходит, то работаем, с пока ещё, виртуальной партией СГ и перспективой на парламентские, но ИВ свой гонорар не получит.

ExpandRead more... )

 Щоразу, коли ви поширюєте цей текст, у світі десь народжується маленький Мевлют Алтинташ.
bytebuster: (Language)
Olexa Stomachenko: «Ґільґамеш. Сторінка перша», автор Laughton McCry ("Gilgamesh Page One" by Laughton McCry)
Це самий початок шумеро-вавілонського епосу про Ґільґамеша, царя міста Урук, який жив, на хвилиночку, між XXVII та XXV століттями до нашої ери (!), тобто десь 48-45 століть тому.
«Епос про Ґільґамеша» вважається найдавнішим значним літературним твором людства, що дійшов до нас, його найдавніші знайдені записи відносяться до XХII ст. до н. е.

А от текст на малюнку сучасний, це переклад початку цього епосу на сучасну штучну мінімалістичну мову токі пона (toki pona), в якій всього 125 слів (!) та всього 19 різних звуків, 5 голосних та 14 приголосних (в українській 38 звуків – 6 голосних та 32 приголосні).

Текст записано однією з офіційних писемностей токі пони, ієрогліфічним письмом sitelen sitelen, яке створив Jonathan Gabel. Це письмо складено так, аби воно своїм виглядом нагадувало ієрогліфічне письмо індіянців майя. Лише власні імена записуються фонетично, решта ж слів – ієрогліфи, притому ж знаки для значущих слів вписуються всередину знаків для службових слів, тобто, знаючи лише знаки для службових слів, можна вже побачити синтаксичну структуру речення.

Текст на цьому малюнку такий:
«ma tomo Uluku li lon. sinpin pi ma tomo Uluku li sewi li suli. sinpin ni li kiwen. tomo Enana li tomo pi jan sewi meli Inana. sinpin pi tomo Enana li kiwen. sinpin ni li walo sama suno. o tawa tomo pi jan sewi Inana! o lukin! jan ante li pali ala e tomo sama. jan lawa ante li pali ala e tomo sama. jan seme li kama pali e ijo ali ni? jan Kikamesi li jan lawa pi ma tomo Uluku.»
Напрямок письма такий самий, як і в майя: зліва направо рядками довжиною по 2 блоки, тобто так:
1 2
3 4
5 6
7 8
Тобто тут на сторінці текст записано у дві колонки, спочатку читаються пари блоків у лівій колонці, потім пари блоків у правій. Кожному блоку відповідає, як правило, кілька слів токі пона, та буває, що й одне, просто цей малюнок – твір мистецтва, тут трохи порушені правила писемності sitelen sitelen, бо за правилами кожне речення записується одним графічним меґакомплексом. Межі речень тут видно чітко, бо ця писемність має повну пунктуацію, крапка – це дві вертикальні смужки || приліплені з правого боку деяких блоків. От наприклад, перша пара блоків читається так:
<ma tomo Uluku> <li lon.> (<місто Урук> <є.>»).

Заголовок вставлено не зверху, а трохи нижче, кольорованими блоками упроміж двох колонок, це один блок і він читається <jan lawa pi ma tomo Uluku> («Цар міста Урук»).

Малюнок трохи нижче зображує саме місто Урук, напис на ньому зліва – один блок <ma tomo Uluku> («місто Урук»), справа ще один блок, <kama lon> («приїзди»).
Оскільки в токі пона налічується лише 125 слів, то там нема окремих слів «місто» або «цар». «Місто» передається як «ma tomo» («земля будинк[у / -ів]»), «цар» як «jan lawa» («людина голова»). Слова токі пона ніколи й ніяк не змінюються, різниці однина-множина нема, відмінків нема, часів, видів, способів дієслова нема, дієслів теж нема.
Текст Епосу мовою токі пона переклав jan Ote, тут: http://tokipl.wikidot.com/tptext:jan-kikamesi-1
Повний докладний авторський підручник із ієрогліфічної писемності sitelen sitelen на сайті її автора, англійською: https://www.jonathangabel.com/archive/2012/projects_t47.html
bytebuster: (BrRuka-VsjoPropaloShef)
Юрій Дюг: 31.03.2019: Чи вивчили українці криваві уроки 1919 року?

Незасвоєні уроки доля завжди примушує вчити заново. Історія часто рухається по спіралі, а домашню роботу з державницької позиції кожного громадянина доводиться повторно переписувати кров’ю тисяч людей. Рівно сто років тому Україна здригалась від постійної зміни влад. У 1917-1919 роках в Україні керували Центральна рада, Гетьманат Скоропадського, Директорія УНР, денікінці, махновці і радянська влада. Столиця і ключові міста переходили з рук в руки, уряди змінювались чи не кожних кілька місяців. Українці проголосили свою державу, але втримати її не змогли, як і вберегти мільйони співвітчизників від розстрілів, червоного терору і тотальних репресій, Голодомору, Сибіру та ГУЛАГу. В річницю тих подій це не тільки треба згадувати, а й робити висновки.

Не вміли об’єднуватися. Для ухвалення об’єднавчих рішень сучасники УНР витрачали критично важливий час, рішення про їх імплементацію затягувалися на місяці. А тим часом вже діючі угоди не виконувались або розривалися. От і виходило, що де-юре об’єднавчі процеси в України були, але реального поступу вони не давали. Бо Україну рвали на шматки не тільки держави-сусіди, а й самі лідери партій та командири дивізій та полків.

«Голі, босі і без міжнародної підтримки». Міжнародна дипломатія та сильна армія – мали би стати основою для виживання молодої держави. Уряди швидко змінювались, нових політиків без імені і політичного досвіду політичні зубри західних країн не сприймали всерйоз. Як і саму Україну. На жаль. Тим часом в армії все теж було не райдужно. Спочатку її розпускали, «бо навіщо новій мирній країні армія?». Потім ціною героїв Крут відновлювали, об’єднували полки, коші, дивізії та армії. Але, не кажучи вже про мотивацію, армія була слабо організована, а проблеми із забезпеченням підривали її боєздатність не гірше за ворожу пропаганду та кулі. Відсутність амуніції, провізії, хвороби…

ExpandRead more... )
bytebuster: (DeFunes2)

My two cents // Чудове чтиво на вихідні. Ну што, Раздолбай, жахнєм по малєнькой?

Павел Казарин: ​Игры разума

Вселенной должно быть обидно. Мы ее явно недооцениваем.

В 2010 году голод убил один миллион человек. А ожирение – три миллиона. Пять лет назад от недоедания страдали 850 миллионов человек, а от лишнего веса – два миллиарда. Причем, динамика вполне однозначна – в обозримой перспективе человечество отправит голодные смерти на свалку истории.

Представить себе ситуацию, когда неурожай уносит 15% жителей страны (как это случилось во Франции в 1694 году) уже не получится. Отныне голод – это итог не природных катаклизмов, а социальных: он возникает там, где есть на то целенаправленная злая воля. У которой, вдобавок, есть имя и фамилия.

Бабушкин рецепт лечения простуды (горячее молоко и мед) – он ведь тоже родом из нашего голодного прошлого. Всю свою историю обыватель жил в условиях недостатка калорий. А потому рецепт выздоровления состоял в том, чтобы дать ослабленному организму достаточно энергии, чтобы он справился с недугом. Поэтому в дело шли самые калорийные продукты, которые можно было найти в крестьянском доме.

Дедовские рецепты безнадежно устарели. Потому что никакого «недостатка калорий» больше нет. Напротив – налицо их избыток. И побеждать ОРВИ куда логичнее с помощью лекарств.

ExpandRead more... )
bytebuster: (BrRuka-VsjoPropaloShef)

Скіки разі дід просив: “Ходите по вулиці то не улибайтеся. Або хоч голосно не смійтеся. Бо раптом вам назустріч трапляться чиновники із ООН і запишуть вас у щасливі люди. Й тоді Україна в рейтингу щастя підніметься і ніхто нам більше не віритиме, що українці найнещаснішний народ. Адже ж відомо, що не можна українцям сміятися, бо від того у світі проісходять разні геополітичні катастрофи. Українцям годиться лише сумувати й плакати в інтересах миру та стабільності на планеті.

Цей феномен відомий здавна і саме тому українці століттями змушені стримуватися й дурити мірову общественность іміджем безталанних та нещасливих людей. Купилися колись на цей імідж і наші польські друзі, хоча не раз і не два розумний гетьман Сагайдачний застерігав їх не доводити українців до сміху. Друзі-ляхи від серйозних слів Сагайдачного легковажно відмахнулися й тоді за справу взявся відомий гуморист Хмельницький. Який вправно нагнув Річ Посполиту у смішну позу і виставив необачних ляхів на загальноєвропейський глум. Насміхалися потім над Польщею усі довколишні держави, уже коли її, нещасної, й на політичній мапі світу не існувало. Уже весь світ пригноблених поляків шкодував, а українці все ще продовжували мстиво над ними кепкувати. А полтавський козак Паскевич ще у 1831 році навідувався у Варшаву на білому коні цікавлячись, чи второпали нарешті наші польські друзі про що саме їх за два століття до того чесно попереджав Сагайдачний. Тодішні, здається, второпали, а от сьогоднішні, схоже, вже трохи підзабули.

У ХІХ столітті тогочасні європейські геополітики добре знали нищівну силу українського сміху й за справу приборкання українських народних гумористів взялися історики й етнографи. Головним надбанням давнього епосу наших предків було оголошено “Плач Ярославни”, після чого було зроблено прискіпливу ревізію усіх ста тисяч народних пісень, анекдотів і переказів. Всі пісні з легковажними “Гоп-гоп!”, “Гей!” і “Шіді-ріді-дана” етнографи відклали набік і оголосили, що справжніми українськими піснями вважаються лише ті, які починаються тужливим “Ой”. Та домовилися вважати, що найпопулярнішим пісенним жанром у наших предків спрадавна було “голосіння”. У Європі нарешті запанував мир, Російська імперія зітхнула з полегшенням, а в Україні письменники рішуче стали до конторок і почали писати елегії та побутові трагедії, які різнилися між собою лише тим, коли саме головна героїня накладе на себе руки – ще на початку твору чи в фіналі. У легкому варіанті для жінок головна героїня залишалася жити, але її збезчещену й заплакану, з незаконним немовлям у подолі, проганяв із хати замучений непосильною панщиною батько. Зрозуміло, що метою національно свідомих літераторів було вичавити з українців побільше гірких сліз, бо вони були свято переконані, що свободу й державність українці мусять не вибороти, а виплакати.

Спочатку, правда, получилося невдобно, бо Іван Петрович Котляревський якось не зорієнтувався в ситуації і замість високодуховної трагедії у шести діях написав “Енеїду”. Українці читали “Енеїду” й реготали, але решта літераторів швидко оговталася і протягом усього ХІХ століття вдосконалювалася майже виключно у тужливо-журливих жанрах. У яких українські поети й письменники досягли такої майстерності, що Чарльз Діккенс позеленів би від заздрощів. Особливо, якби довідався, що його твори про тяжку долю дітей, над якими уся Європа ридма ридала, загартовані українські читачі вважають розважальною дитячою літературою.

ExpandRead more... )
bytebuster: Ana de Armas as Joi in Blade Runner (BladeRunner-Joi)
​Kara Kum: Сколь веревочка не вейся: есть ли для Лукашенко выход?

Удивительно, но украинцы, разваливая любую доморощенную диктатуру в зародыше, обожают чужих диктаторов. До аннексии Крыма одним из самых популярных зарубежных деятелей в Украине был Владимир Путин.

«Нам нужен такой как Путин. Вот он же посадил Ходорковского и народ стал лучше жить» - примерно такие слова часто доводилось слышать от киевских таксистов того времени. О том, что место Ходорковского заняли Ротенберги и Тимченко, о войне в Чечне, нападении на Грузии, убийствах Политковской и Литвиненко, украинский обыватель не то чтобы не знал, но предпочитал не задумываться. Ему было приятно попрекать слабых и вороватых украинских политиков образом "сильного и мужественного" президента соседнего государства.

Место Путина в сознании украинцев занял Лукашенко. В 2016 г. Лукашенко стал самым популярным иностранным деятелем в Украине: с симпатией к белорусскому президенту относилось более 63% наших сограждан. Ни членство Беларуси в ОДКБ, ни де-факто признание Крыма российским, ни голосование против Украины во всех международных организациях - ничто не может поколебать уверенности украинца в «хорошем Лукашенко».

Для жителей постсовка Беларусь стала неким прообразом «потерянного рая», зоной где якобы «бедненько, но честно», «зато стабильность», «качественные продукты», «нет олигархов» и «работают законы». Конечно, на самом деле мы имеем дело с жестоким государственным капитализмом и очередным вариантом постсоветской зоны феодального беспредела. И в одном лишь компоненте достижения белорусского режима вполне себе осязаемы - уровень зарплат, пенсий, социальных пособий и гарантий в Беларуси намного превышает украинский.

Один из распространенных мифов о Беларуси, некие "исключительно качественные" продтовары.

ExpandRead more... )
bytebuster: (Keaton-Chase)
Перепост допису [livejournal.com profile] ibigdan: Рука Москви і незалежність: це вже було
Те з якої упертість до влади рвуться особи, які не так вже й давно саботували отримання Україною плану членських дій в НАТО, заявляли що Україні в НАТО не треба, зачищали Крим від американських компаній (аби не заважали російській армії), розпродавали українську зброю на тлі збройної агресії Росії проти Грузії та укладали з Москвою грабіжницькі газові угоди, примушує добряче замислитися і пригадати минуле. До влади рвуться особи пов’язані з Москвою. І в історії України таке вже було. Тоді приход до влади таких осіб призвів Україну до зникнення з мапи світу, а українців – до Голодомору, ГУЛАГу і 1937 р.

Що ж сталося у нашому минулому?

14 грудня 1918 р. в Україні було повалено владу гетьмана Скоропадського. Владою стала Директорія УНР – тобто ніким не обраний виконавчий комітет складений з керівників соціалістичних партій у першу чергу – Української соціал-демократичної робочої партії та Української партії соціалістів-революціонерів. Головою Директорії став лідер УСДРП Володимир Винниченко – колишній голова ради міністрів УНР в часи Центральної Ради.



Поява Винниченка у владі, сильно занепокоїла націоналістів-самостійників з Української партії хліборобів-демократів – її провідниками в той час були брати Шемети, Дмитро Донцов та Микола Міхновський. У Винниченку всі вони вбачали загрозу самому існуванню України – і їм було від чого турбуватися.

Вся попередня діяльність Винниченка примушували зробити один з двох невтішних висновків – він або наївний романтик, якого від державотворення тримати треба подалі, або… він відверто працював на більшовицьку Москву.

ExpandRead more... )
bytebuster: (GangnamCat)
«На підлозі української хати обідати краще, ніж за столом будь-якого московського вельможі»

Враження від подорожі українським прикордонням з Московією видатного англійського мандрівника 1790-х рр. Едварда Кларка:

«Ми часто зустрічалися з караванами малоросіян, які взагалі відрізняються від мешканців решти Росії. Їхні риси - польські чи козацькі. Вони більш шляхетні, гостинніші і красивіші, ніж росіяни, і перевершують їх у всьому, що може підняти один рід людей вище іншого. Вони чистіші, працьовиті, чесні, щедріші, більш ввічливі, сміливіші, більш гостинні, по-справжньому благочестиві і, звичайно, менш забобонні.

Перше поселення малоросіян, що ми побачили, називалося Локова Слобода. Будинки були всі вибілені, як багато котеджів Уельсу, їх фарбують щорічно з великою ретельністю. У житлах тут з’явилася така виняткова чистота, яку мандрівник лише міг собі уявити, ніби доїхавши за кілька миль від Росії до Голландії. Їхні хати, навіть стелі та сволоки на даху регулярно миють і білять. Їхні столики та лавки світяться чистотою, і нагадують інтер'єр котеджів Норвегії.

Їхні дворики, стайні і решта з усім, що належить їм, виказують охайність та підприємливість. У меблях їхніх маленьких кухонь, замість темряви та димного відтінку російських будинків, ми скрізь спостерігали яскравість та чистоту. Їхній посуд був весь витертий та добре відполірований… Взагалі, хати малоросіян мають валлійський вигляд, норвезький інтер’єр та англійські садки навколо. Ніде нема жодного знаку бруду чи паразитів…

Малоросіяни за своїми ознаками нагадують козаків і обидва ці народи мають подібність до поляків… Їхня мова яскрава і сповнена применшень, але подібність цього народу за елементами одягу та манерами до горян Шотландії приголомшує…

ExpandRead more... )
bytebuster: (5el-RubyRhod-Uuu)
Зоя Казанжи: У моєї свекрухи могло би бути троє синів.

Першого, старшого хлопчика, вона народжувала в пологовій палаті при сільському фельдшерсько-акушерському пункті. Свекрусі було 19 років, дитина виявилась величенькою, і коли почалися пологи, акушерка взялася за щипці. Дитині проломили голову. Дитину поховали, свекруху відправили додому, сказавши, що «ти молода, ще народиш». Що написали у звітах, невідомо, але в світобудові сільських медиків не змінилось нічого.

Подруга моєї мами поїхала робити аборт в районний центр. Додому до лікарки. У маминої подруги було двоє дітей – старший хлопчик і однорічна дівчинка. Більше додому вона не повернулась ніколи. Вмерла від кровотечі. Напівживу її доправили до лікарні. Лікарка злякалась і викликала швидку допомогу. Були якісь розборки, лікарку відсторонювали на деякий час від роботи. Але потім вона благополучно працювала в районній лікарні аж до самої пенсії. Маминій подрузі було 30 років.

Моя мама пішла із зубним болем до стоматолога у сільську лікарню. Він сказав, що треба терміново видаляти зуб. Ну, тоді всім зуби видаляли, не дуже заморочуючись із лікуванням. Якби моя мама зрозуміла зразу, що стоматолог був п’яний!.. Він почав їй виривати здоровий зуб, пошматувавши півщелепи. Мама кричала так, як ніколи ні до того, ні після. А він сказав, що треба вже все одно виривати, бо так залишати не можна. Приніс якесь долото, як згадує моя мама. Здоровий зуб вибивали із рота. Мама непритомніла кілька разів.

ExpandRead more... )
bytebuster: Louis deFunes in The Corniaud 1965 (DeFunes4-Gun)
flavius-aetius1: Что сделало историю ХХ-го века такой, какая она есть, что предопределило всё страшное, что случилось за последние 100 лет? Не я придумал, что истинным началом века минувшего была Первая Мировая война, 100-летие которой столь торжественно отметили ныне в Париже лидеры более, чем 60-ти стран. У нас в Канаде день окончания той войны называется днём поминовения, когда отдаётся дань памяти всем солдатам, погибшим во всех конфликтах, где участвовала канадская армия. В том числе и совсем недавних, в Афганистане, например. Характерно, тем не менее, что грустный этот день выпадает именно на дату окончания первой мировой бойни. Первой, и как многим тогда думалось, последней. Нет, последней ей не суждено было стать, а мировые войны теперь нумеруются, ибо была и Вторая, стоившая человечеству гораздо большей крови, а ныне маячит призрак Третьей, грозящей, и правда, стать последней в людской истории.

Первой Мировой вполне могло и не быть, и тогда история пошла бы совсем в другом направлении. Но кому-то очень хотелось Великой Сербии, а потому австрийцам не дали возможности расследовать убийство эрцгерцога Фердинанда, а потом пошло-поехало, нарастая, как снежный ком, выплёскивая старые обиды и претензии, выволакивая на свет Б-жий старые имперские комплексы и территориальные претензии.

Российская Империя радостно кинулась в этот смертельный омут. Смертельный для неё в самом прямом смысле, ибо всё, что случилось с этой несчастной страной в прошлом веке, так или иначе, следствие её участия в той войне. Веками русские цари грезили Константинополем и контролем над проливами, а тут, вдруг, цель показалась им близкой, как никогда. Думал ли Николай, в последние свои минуты, стоя в расстрельном подвале Ипатьевского дома, что судьба привела его сюда и по той причине - вступления России в ту войну. Войну, которая, в тот роковой для него день, ещё шла в Европе.

А ведь начиналось всё так хорошо.
ExpandRead more... )
bytebuster: Louis deFunes in The Corniaud 1965 (DeFunes4-Gun)
Перепост допису [livejournal.com profile] npubop: Все уже было, все еще будет
Фрагменты дневника Анатолия Черняева, заместителя заведующего отделом Международного отдела ЦК КПСС (зима 1980 г.)
«Вернемся к Афганистану. Вся наша (отдельская) работа проходит «под знаком» этого события. Изводимся, выламываем мозги, хотя ясно, что поправить уже ничего нельзя. В историю социализма вписана еще одна точка отсчета.



Картер лишил нас 17млн. тонн зерна (в Москве сразу же исчезла мука и макароны), запретил всякий прочий экспорт, закрыл всякие переговоры и визиты, потребовал отмены Олимпиады (сегодня НОК США согласился с мнением Картера. Что теперь скажет МОК?). Тэтчер проделала с нами то же самое. Португалия запретила нам ловлю рыбы в ее 200- мильной зоне, как и США - у себя, снизив нам квоту вылова с 450 000 тонн до 75 000 тонн. Это же проделали Канада и Австралия. Почти все страны Запада (за исключением Франции) сократили уровень и объем всяких обменов и визитов. Запрещены всякие планировавшиеся выставки и гастроли («Эрмитажа» в США, «Большого» - в Норвегии и проч.). Австралия закрыла заход нашим антарктическим судам в ее порты. Вчера нас осудила Исламская конференция (т.е. все мусульманские государства, кроме Сирии, Ливии, Алжира и самого Афганистана), проходившая в Исламабаде. Нас осудил Европарламент, социал- демократические партии, профсоюзные центры. Новая Зеландия выслала нашего посла Софинского, обвинив его в передаче денег ПСЕНЗ (наши друзья). А что делается в печати, на теле- и радио - трудно было даже вообразить, позорят и топчут нас самым беспардонным образом.

(...) Между тем, экономическое положение, видимо, аховое. Мне тут поручили выступать на партсобрании с докладом по итогам ноябрьского Пленума. Кое-что внимательно почитать пришлось. Доклад я сделал «критический и суровый». Но не в этом дело. Подтверждений не пришлось долго ждать. В прошлый вторник на Секретариате ЦК обсуждался вопрос «О хищениях на транспорте». Я буквально содрогался от стыда и ужаса. Три месяца работала комиссия ЦК под председательством Капитонова. И вот, что она доложила на Секретариате:

ExpandRead more... )

bytebuster: Louis deFunes in The Corniaud 1965 (DeFunes4-Gun)
Восени цього року виповнюється рівно 400 років після походу козацького гетьмана Петра Сагайдачного та польського королевича Владислава IV Вази на Москву. На жаль, зараз мало хто з простих українців знає про цю цікаву подію, втім її історичне значення дійсно велике.

У народній пісні «Ой на горі тай женці жнуть» Сагайдачного чомусь назвали необачним, та це було помилкою, чи заради рими, адже насправді Петро Конашевич був одним із найуспішніших українських гетьманів усіх часів.

Отже, що це була за пригода. Почнемо з того, що у 1604 – 1613-их роках Московщина переживала важкі часи, які в російській історії називають «Смутні часи», які розпочалися за княжіння Лжедмитра І. В лютому 1610 року між польським королем Сигізмундом ІІІ та російським послом було укладено договір, згідно з яким королевич Владислав Ваза, після прийняття православ’я, повинен був зайняти московський престол. Після усунення Василя Шуйського влітку 1610 року московський уряд визнав Владислава царем і навіть почав карбування монет від імені «Владислава Жігімонтовіча». Та польський королевич не хотів приймати православ’я і не прибув до Москви для вінчання на царство.

У жовтні 1612 року було скинуто боярський уряд королевича Владислава, а в лютому 1613 року Земський Собор обрав царем Михайла Романова, хоча королевич від своїх прав на московський престол не відмовлявся. 1615 року легка польська кіннота, або як їх ще називали лісовички, на чолі зі шляхтичем Юзефом Лісовським пройшлася рейдом від Брянська та Орла до Костроми та Мурома. А влітку 1616 року Вальним сеймом було підтримано рішення про проведення дворічної воєнної компанії проти Московщини.

6 квітня 1617 року королевич Владислав вирушив у похід на Москву, метою якого було оволодіння короною московського царя. До кінця 1617 року поляки захопили такі міста як: Дорогобуж, Вязьму, Мещовськ, Козельськ, Серпейськ, Рославль та інші. У грудні 1617 року польсько-литовські війська розбили табір біля м. Вязьми, очікуючи на прибуття підкріплення. Проте, підкріплення не йшло. Щоб врятувати королевича польський уряд звісно ж звернувся по допомогу до запорізьких козаків. Перед тим, як дати остаточну згоду на свою участь у поході гетьман Сагайдачний торгувався з поляками, вимагаючи припинення утиску православного населення, що досить часто відбувалося на українських землях у складі Речі Посполитої, а також визнання судової й адміністративної автономії Запорізької Січі.

ExpandRead more... )
bytebuster: (DeFunes2)

Сухими смуглыми пальчиками Бабушка медленно развязывает торбу. В торбе большой прозрачный пакет. В нём 1,5-2 кг яблочной сушки, 5 картонных коробочек с травами, аккуратно сложенные платочки и банка горошка.

- Мені треба в Каліфорнію. Авіапосилка.
- Вітаю на Укрпошті. Ви будете відправляти разом з торбочкою?
- Да. Я вчора постірала, бачите, все чистеньке.

Я улыбаюсь и рассматриваю выстиранную и выглаженную торбу и чудо-Бабушку.
Меня уже не бесит что на Главпочтампе очередь и что через 4 часа поезд, а я не успеваю заехать в Гимназию подписать у Natalja Opimakh документы.

- Отут все написано. Це сину і внукам. Він у мене в Каліфорнії. Амєріка. А це ось невістці. Рушник. Треба авіапосилка.
- Я Вас зрозуміла. Я Вашу торбочку покладу в коробку, харашо?
- Харашо. Тіки тут дивіться...
Бабушка достает из торбы пакет. Из пакета банку горошка. Из банки горошка газетный сверток. Разворачивает.
- Оце Ангєл. Він стікляний. Треба шоб не побився.
- Харашо, загорніть назад. Я Вам підріжу коробку і покладу ще картон. Тіки лучче Ангєла в банку, а банку по центру, шоб не придавило. Воно ж в самольоті трясе.

Бабушка внимательно слушает про "Того, шо в самольоті трясе" и кивает. Дослушав, движениями, полными мудрости и достоинства достает банку из-под горошка, ту, которая с Ангелом. 2 коробочки с травами сдвигает влево, кладет банку с Ангелом и прижимает тремя оставшимися коробочками. Затем кладет пакет в торбу, торбу завязывает. Бережно, медленно, но крепко.

Торба действительно чистая, как первый снег. И какая-то. Вообще не убогая. Нет. Она недорогая, но очень нарядная. Правильная торба. Не такая, как на рынке. Не такая, как на вокзале. Классная торба. Вот кроме шуток классная.

ExpandRead more... )
bytebuster: (Keaton-Crossroads)


Що є головною опорою східної імперії в Україні? Відповідь проста і коротка. Люмпен. Ворог вже 28-й рік мутить Україною саме за допомогою ментального люмпену. Яким легко маніпулювати, використовуючи характерні люмпенські риси: заздрість, жадібність, ксенофобію, бажання халяви, легковірність (в парадоксальному поєднанні з підозрілістю), небажання відповідальності та нездатність до неї, схильність до «простих рішень» (посадити, розстріляти, « подєліть»), патерналізм (віра в «правильного царя»),відсутність критичного мислення,нездатність мислити на кілька кроків уперед, стадний інстинкт. Трохи люмпену, насправді, сидить в кожному з нас. В мені теж, до речі.

СРСР був вищою, найбільш розвиненою в історії системою державного популізму. Ідеальний устрій ідеального люмпена.

Що було опорою «руской вєсни» на Донбасі у 2014-му? Люмпен. Який збурили, використавши тягу до халяви (рускіє зарплати та пенсії), ксенофобію та легковірність (зараз прийдуть западенці і всіх уб’ють),відсутність критичного мислення, патерналізм («батя бросіл, Путін пріді!»),нездатність мислити на кілька кроків уперед, стадний інстинкт.

На кого орієнтовані всі кремлівські вкиди, всі звинувачення проти української влади та Порошенко? Для кого було придумано і вкинуто «Вальцман», ярлики «олігархі, баригі», усі ці «мальдіви», «офшори», «ліпєцкіє фабрікі», «торговля на крові», «корупція только усілілась» і т.д. На люмпен. Ксенофобія, заздрість, легковірність в поєднанні з підозрілістю, відсутність критичного мислення, стадний інстинкт.
Що є опорою всіх без виключення кремлівських движів, «лєворуцій» та «повалень влади» після майданних років? Люмпен. Гарний приклад - Міхомайдан з його гаслами: «Долой власть бариг» та «Рєформи за 70 днєй нє вставая с дівана». Доходило до створення анекдотичних міфів про «чемодани готівки в АП». Знову заздрість, легковірність в поєднанні з підозрілістю, патерналізм, бажання простих рішень, відсутність критичного мислення.

Хто є основою електорату Тимошенко, Ляшко та їм подібних? Люмпен. Спроби розробки об’ємних «Нових курсів» та організації екзотичних «Військових кабінетів» кінець-кінцем мимоволі скочуються до тем про «олігархів», тарифів («Обєщаю снізіть в два раза»), «бистрого міра» і т.п. Проста конструкція «знижаємо тариф для люмпена – виймаємо з бюджета втричі більше» є, звичайно ж, вищою математикою.
Люмпен, який нездатен встановити причинно-наслідковий зв’язок між обранням місцевої влади та теплом в оселях, ведуть зараз з Кривого Рогу та Сміли на Київ.

ExpandRead more... )
bytebuster: Louis deFunes in The Corniaud 1965 (DeFunes4-Gun)

«Сегодня мы делаем шаг, который чреват неописуемой опасностью. Мы вступаем в войну, ведомые золотом. Мы рискуем принести в жертву миллионы жизней наших соотечественников, чтобы другие наши соотечественники могли накопить в жизни ещё денег. И даже если не пересечём Атлантику и не займём окопы, мы собираемся взять кредит, который придётся выплачивать множеству поколений после нас. Будущие миллионы будут гнуть спины в трудных условиях, чтобы заплатить за ужасный шаг, который мы сейчас собираемся предпринять.

Мы собираемся сделать ставку на ужасный мандат богатства. Этим актом мы обрекаем миллионы наших соотечественников на страдания, и последствия этого вполне могут быть таковыми. Миллионы наших братьев должны будут потерять свою жизнь, миллионы сокрушённых женщин должны будут плакать, миллионы детей должны будут страдать от холода, а миллионы младенцев должны будут умереть от голода, и всё потому, что мы хотим сохранить право американских граждан поставлять боеприпасы воюющим странам».

6 апреля 1917 года сенатор Джордж Уильям Норрис, республиканец от Небраски, «рыцарь американских прогрессивных идеалов», произнеся эту речь, занял своё место под аплодисменты, перешедшие в овации и закончившиеся триумфом. Возразить ему не посмел никто, и предложение президента Вудро Вильсона о вступлении США в Великую войну было провалено 82 голосами против 6. Американские солдаты не отправились в Европу.

9 февраля 1918 года в Брест-Литовске Германия и её союзники заключили мир с Украинской Народной Республикой и обезопасили себя от голода. 3 марта в том же городе был заключён мир с Советской Россией, и 50 освободившихся немецких дивизий были переброшены на Западный фронт.

ExpandRead more... )
Сторінку створено Субота, 26 Липень 2025 22:22

Травень 2025

П В С Ч П С Н
   1 234
567891011
12131415161718
192021222324 25
262728293031 
Створено з Dreamwidth Studios

За стиль дякувати