Знаймо українську — Що не так з “почекуном”?

[bytebuster]

Q: Що не так з “почекуном”?

Назва нового мему з Почекуном була скалькована з російського Ждун, який в свою чергу був утворений від _рос. ждать (одразу завважу, що я не обговорюю тут власне Ждуна, хоча знаю, що в українській мові також є ждати).

Стаття на вікі про суфіксальне словоутворення віддієслівних іменників вказує весь набір суфіксів, але не подає правило, за яким той чи інший суфікс має допасовуватися до дієслова. Звідки я роблю висновок, що єдине правило — правило милозвучності.

Питання моє в тому, чи виглядає "питомим" поточне словотворення від дієслова почекати?

Нижче я подаю деякі можливі варіянти:

1. Почека́ль / Почека́ля (також див. чекальний)
2. Почека́ч
3. Почека́р
4. Почеку́н (також допустимо, бо бігун)
5. Почеківни́к
6. Почекі́ст (sic!)
7. Почека́тель

Одному мені здається, що варіянти 1-2 звучать "рідніше" і що суфіксальне словоутворення теж було бездумно скальковане?

---

A:

Перше. Я вважаю, що, оскільки цей інтернет-мем прийшов до нас із російськомовної інтернет-спільноти, то і назва має право (хоча і не зобов'язана) бути також запозиченою з російської, попри на те, що сама скульптура створена нідерландським майстром.

Друге. Назва.

Доцільно розглянути морфологічну послідовність з російської мови:

_рос. прыгать → прыгун → попрыгун

1. Перше слово — це дієслово недоконаного виду, семантичний зміст якого також визначає деяку дію (бездіяльність — це також, у деякому сенсі, дія).
   Український еквівалент, вочевидь, — стрибати.

2. Друге слово — професійно-якісний віддієслівний іменник, який означає особу, яка постійно/професійно виконує зазначену дію.
   Український еквівалент — стрибун:

   1. Людина, яка робить стрибок, стрибки, любить стрибати;

   Також див. плигун.

3. Третє слово утворене із попереднього, морфологічний зміст префікса по- — недоконаність та повторюваність дії. Український еквівалент — пострибун:
   

   Той, хто часто стрибає, не сидить спокійно на місці;

---

Висновок: почекун (а також, спірно, чекун і попочекун) цілком можна вважати питомими словами, які не суперечать типовій українській морфології.

З іншого боку, їх не можна вважати нормативними (усталеними), оскільки вони не згадуються у словниках.