— МҐІМО фінішд? — Аск!
Неділя, 26 Березень 2023 08:20— Вот вотч?© старовинний баян
— Сикс вотч.
— Сач мач?
— Ту хум хау.
— МҐІМО фінішд?
— Аск!
Ґільґамеш. Сторінка перша
Четвер, 11 Квітень 2019 19:46Це самий початок шумеро-вавілонського епосу про Ґільґамеша, царя міста Урук, який жив, на хвилиночку, між XXVII та XXV століттями до нашої ери (!), тобто десь 48-45 століть тому.
«Епос про Ґільґамеша» вважається найдавнішим значним літературним твором людства, що дійшов до нас, його найдавніші знайдені записи відносяться до XХII ст. до н. е.
А от текст на малюнку сучасний, це переклад початку цього епосу на сучасну штучну мінімалістичну мову токі пона (toki pona), в якій всього 125 слів (!) та всього 19 різних звуків, 5 голосних та 14 приголосних (в українській 38 звуків – 6 голосних та 32 приголосні).Текст записано однією з офіційних писемностей токі пони, ієрогліфічним письмом sitelen sitelen, яке створив Jonathan Gabel. Це письмо складено так, аби воно своїм виглядом нагадувало ієрогліфічне письмо індіянців майя. Лише власні імена записуються фонетично, решта ж слів – ієрогліфи, притому ж знаки для значущих слів вписуються всередину знаків для службових слів, тобто, знаючи лише знаки для службових слів, можна вже побачити синтаксичну структуру речення.
Текст на цьому малюнку такий:
«ma tomo Uluku li lon. sinpin pi ma tomo Uluku li sewi li suli. sinpin ni li kiwen. tomo Enana li tomo pi jan sewi meli Inana. sinpin pi tomo Enana li kiwen. sinpin ni li walo sama suno. o tawa tomo pi jan sewi Inana! o lukin! jan ante li pali ala e tomo sama. jan lawa ante li pali ala e tomo sama. jan seme li kama pali e ijo ali ni? jan Kikamesi li jan lawa pi ma tomo Uluku.»Напрямок письма такий самий, як і в майя: зліва направо рядками довжиною по 2 блоки, тобто так:
1 2
3 4
5 6
7 8
Тобто тут на сторінці текст записано у дві колонки, спочатку читаються пари блоків у лівій колонці, потім пари блоків у правій. Кожному блоку відповідає, як правило, кілька слів токі пона, та буває, що й одне, просто цей малюнок – твір мистецтва, тут трохи порушені правила писемності sitelen sitelen, бо за правилами кожне речення записується одним графічним меґакомплексом. Межі речень тут видно чітко, бо ця писемність має повну пунктуацію, крапка – це дві вертикальні смужки || приліплені з правого боку деяких блоків. От наприклад, перша пара блоків читається так:
<ma tomo Uluku> <li lon.> (<місто Урук> <є.>»).Заголовок вставлено не зверху, а трохи нижче, кольорованими блоками упроміж двох колонок, це один блок і він читається
<jan lawa pi ma tomo Uluku> («Цар міста Урук»).Малюнок трохи нижче зображує саме місто Урук, напис на ньому зліва – один блок
<ma tomo Uluku> («місто Урук»), справа ще один блок, <kama lon> («приїзди»).Оскільки в токі пона налічується лише 125 слів, то там нема окремих слів «місто» або «цар». «Місто» передається як
«ma tomo» («земля будинк[у / -ів]»), «цар» як «jan lawa» («людина голова»). Слова токі пона ніколи й ніяк не змінюються, різниці однина-множина нема, відмінків нема, часів, видів, способів дієслова нема, дієслів теж нема.Текст Епосу мовою токі пона переклав jan Ote, тут: http://tokipl.wikidot.com/tptext:jan-kikamesi-1
Повний докладний авторський підручник із ієрогліфічної писемності sitelen sitelen на сайті її автора, англійською: https://www.jonathangabel.com/archive/2012/projects_t47.html
Як добре ви знаєте слов'янські мови?
Понеділок, 25 Лютий 2019 17:23![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ukurainajin: КонтекстуальнеПан
euthanasepamзапропонував пройти тест білоруською з розуміння непоширених слів за контекстом.У мене з першої спроби результат 80%, дві помилки.
В мене також 80% — bytebuster :)«Да Дня роднай мовы «Наша Ніва» падрыхтавала вельмі няпросты тэст. Тут не будзе пытанняў, што такое «зэдлік», «панчохі» ці «патэльня», — усё па-сур’ёзнаму. Мы ўзялі цытаты з твораў вядомых беларускіх пісьменнікаў, дзе ёсць словы, якія вы дакладна не ведаеце. Ці атрымаецца ў вас з кантэксту зразумець пра што менавіта ідзе гаворка?»
Запрошую:
Ультраскладаны ТЭСТ да Дня роднай мовы
Чому московський «єзик» — смішний
Четвер, 21 Лютий 2019 18:19Ось, шановний
zhiva запитує, чому я вважаю %SUBJ%. Як людина, що цікавиться лінгвістикою, скажу. Неупереджено.
Існує безліч так званих «лінгвістичних інструментів».
Вони наявні в усіх гілках лінгвістики — фонетичні, граматичні, морфологічні, лексичні тощо.
Сам інструмент не може бути смішним.
Але — лише якщо він застосовується консистентно.
Наприклад, лексика: запозичення (loanwords). Не смішно. Інструмент як інструмент.
Але от цапи втратили питоме словʼянське слово «око» і запозичили німецьке слово, що означає «скло» (скляний протез ока). Смішно? — ще б пак!
Наприклад, фонетика: зсув голосних (vowel shift). Не смішно. Інструмент.
Але!
Якщо це справді інструмент, то він is consistent: кожна зміна відбувається не в одному слові (привіт Зад-Орнову, Фоменку та іншим лінгвофрікам), а з усіма словами, що мали якусь спільну ознаку. Саме таким чином науковці доводять спорідненість слів — навіть віддалених:
- англійське "two" і вірменське "erku" — родичі, і це науково доведено.
- а московське "тєсто" не є родичем латинського "tiesta"
Мораль
- Зсув вимови ханцзи — консистентне явище.
- У поляків /w/, а ще назалізовані голосні, якими вони пишаються — це консистентні явища, і достеменно відомо, як вони розвивалися.
- Санскрит не тональна мова, а тайська, її прямий нащадок — тональна. Так от, достеменно відомі правила, яким чином будь-яке санскритське слово отримає «новостворений» тон у мон-тайській мові 14-го сторіччя і дотепер. Консистентно!
- Московські ж вибрики стосовно йотації /е/ в одних місцях і відсутності йотації за таких само умов у інших місцях — це смішно. Просто багато хто постійно користується москвосуржем і тому просто не бачить, наскільки смішно це виглядає зі сторони.
Доповідь закінчив.
Лінгвістичне
Вівторок, 15 Січень 2019 21:48Aikhenvald (2004: 43) classes the Quechua language family as having a B1 Evidential system, meaning there are three evidential distinctions: direct (visual), reported, and inferred.
Direct, represented by -mi is used to indicate that the speaker was an eyewitness to the event specified.
Reported, or indirect -shi is taken to mean hearsay or secondhand information, or that the speaker is removed from the source of the information.
The final evidential, the inferential -cha, can invoke a sense of any of the following: probability, doubt, and uncertainty. This is usually translated as “probably” or “perhaps”.
У мові кечуа (Еквадор) відзначається Система Свідчення виду B1, тобто, граматика містить три принципово різні граматичні класи свідчення: прямий (свідок), почутий, та висновковий.
Прямий позначається суфіксом/-мі/і вживається для позначення дії, свідком якої співрозмовник був особисто і безпосередньо.
Почутий або непрямий/-ші/використовується для позначення чуток або почутої від когось інформації, або якщо співрозмовник був віддалений від джерела інформації.
Третій, висновковий/-ча/позначає відчуття одного з наступного: можливість, сумнів або невпевненість. При перекладі зазвичай перекладають як «можливо» або «ймовірно».
Трошки Інґлішу :)
Середа, 11 Липень 2018 19:46maryxmas: вкраду. там, звідки краду, авторство теж не відоме.A dangling participle walks into a bar. Enjoying a cocktail and chatting with the bartender, the evening passes pleasantly.
A bar was walked into by the passive voice.
An oxymoron walked into a bar, and the silence was deafening.
Two quotation marks walk into a “bar.”
A malapropism walks into a bar, looking for all intensive purposes like a wolf in cheap clothing, muttering epitaphs and casting dispersions on his magnificent other, who takes him for granite.
Hyperbole totally rips into this insane bar and absolutely destroys everything.
A question mark walks into a bar?
A non sequitur walks into a bar. In a strong wind, even turkeys can fly.
Papyrus and Comic Sans walk into a bar. The bartender says, "Get out -- we don't serve your type."
A mixed metaphor walks into a bar, seeing the handwriting on the wall but hoping to nip it in the bud.
( Read more... )«Вчитель краще здох би» :-)
Понеділок, 19 Березень 2018 12:13Ось тут штудент виконує якусь домашку. Вчитель замість оцінки пише, що він радше здох би, ніж таке читати. :)
( Read more... )
Алекс Хавр: Нация в переводе
П'ятниця, 12 Січень 2018 18:26Есть такая коварная штука – ложный друг переводчика.
Это когда иностранное слово похоже на какое-то родное, но имеет совершенно другой смысл.
Data – это не "дата", а "данные". (Более того, date – это не только "дата", но и "свидание").
Invalid – это не "инвалид", а "недействительный".
Allure – это "очарование", а не "аллюр".
И так далее.
К сожалению, к числу таких ложных друзей принадлежат два слова, очень активно используемых в современных дискуссиях – это nation и race.
Так вот, nation – это не "нация", а "народ", "подданные" в смысле принадлежности к стране (а не к этносу). С непониманием этого слова и его производных сталкиваются те, кто заполняет визовую анкету в страны Шенгена, США или Канаду, где следует заполнить две графы: NATIONALITY и PREVIOUS NATIONALITY. Большинство наших людей впадает в ступор, пытаясь понять, как национальность может быть бывшей. А всё очень просто: слово означает "гражданство", то есть функцию сугубо бюрократическую, а не "родовую".
В качестве примера можно привести фразу из современной статьи, написанной англоязычным автором:
From 1861-1865, the world would see what happened when two determined nations fought with the full might of an industrial war machine. (В 1861-65-м миру предстояло увидеть, что произойдёт, когда два решительно настроенных государства начнут сражаться в полную мощь индустриальных военных машин.)
Речь, как можно легко догадаться, идёт о гражданской войне в США (Север-Юг). Автор – американец. Надеюсь, никто не заподозрит, что подразумевалось существование двух наций – северо... блин, даже невозможно написать по-человечески... северно-СШАнцев и южно-СШАнцев?
( Read more... )
А ну, цікаво, комусь сподобається? :-)Q: “Богове”, “синове” як називний відмінок множини. Що за форма?
Гомер. Іліада. Переклад Бориса Тена - Борис Тен (переклад з давньогрецької), 1978 - Харків: Фоліо, 2006. - 416 с.:
290] Хай списоборцем його вічносущі богове створили,
291] Та чи на те, щоб усіх він поганими лаяв словами?»
Потім:
281] Щоб у перших рядах і в останніх синове ахеїв
282] Слово розчути могли і слушну пораду збагнути.
Спробував декілька запитів у ґуґлі, але не можу знайти нічого притомного.
Можете, будь ласка, пояснити, що це за така форма називного відмінку у множині, яка виглядає як кличний?
A:
Наші іменники, створені волею Зевса і Гери,
Різними суфіксами прикрашає народ працелюбний;
Ніби віночок вдягає на слово, щоб слово блищало,
Сяяло так, щоб побачили боги, що є на Говерлі.
Йменники, що позначають слова чоловічого роду,
І що знаходяться у множині називного відмінку —
Як-то: "сино́ве, брато́ве, пано́ве, кумо́ве, свато́ве" —
Можуть отримувать суфікси -ов-, зокрема, в діалектах.
Варто зазначити, цей феномен є відомим науці
І, зокрема, розглядався Степаном Бевзенком.
Що проспівав у своїй видатній науковій роботі (1)
Пісню і гімн і потужну осанну цьому феномену:
Множина
Із діалектних форм наз. відм. множини вкажемо на поширені, хоч і обмежено, в карпатських і в ряді інших південно-західних говорів форми іменників чоловічого роду з флексією
-ове, перенесеної з колишніх-й-основ: сино́ве, брато́ве, пано́ве, кумо́ве, свато́ве, сус'ідове та ін.; вірло́ве (орли), вітро́ве, дошчо́ве та ін.
(1) Бевзенко С.П. «Українська діалектологія» (стор. 102)
Нічого принципово нового, але досить емоційна промова, яка показує деякі Tools і гарно мотивує до навчання.
У «Вечірній казці діда Панаса» актор Петро Вескляров починає казку так:
В одному лісі жили собі та були собі Їжак із Їжачихою — YouTube відео
Той же актор Вескляров наприкінці передачі часто прощався з глядачами так:
Нехай вам присняться хороші-прехороші, солодкі-пресолодкі сни — YouTube відео
Відомо, що таке подвоєння часто вживається у російській: усі оці жить-поживать, жив-здоров, путь-дорожка, такой-сякой і багато інших. Тому виникає підозра, чи не є таке подвоєння наслідком порівняно недавнього негативного впливу іноземної мови.
Запитання полягає у тому, наскільки питомим є подібне подвоєння саме для української мови?
Чесно кажучи, я навіть ключових слів не можу придумати, щоб поґуґлити наукові джерела.
В відповідь від колеги
robofob, якого я щиро вітаю з першою відповіддю:Це асиндетони — безсполучникове поєднання слів (іменників, прикметників, дієслів, займенників, прислівників): думи-бджоли, гори-хвилі, зорі-вівці, мед-вино, жито-пшениця, рута-м’ята, нічка-петрівочка, журба-горе, турки-яничари, Січ-мати, місяць-підкова, ворожка-ніч, криниці-ночі, терни-байраки, горе-біда; чужа-чужанина, піший-піхотинець; шити-білити, плакала-ридала; сякі-такі, сього-того; тяжко-важко, косо-криво
(Зубков, "Українська мова: Універсальний довідник", Х., 2006, с. 139).
// Давно я не брав в руки шашку і не ганяв qassab'ів… :-)Q: Is the use of “Kiev” (or other Russian-based spelling) considered offensive in Ukraine?
Someone edited my question, which originally used "Kiev" to mean the capital of Ukraine, but edited into "Kyiv". I just briefly googled it and found that "Kiev" is a Russian word while "Kyiv" is a Ukrainian one.
I wonder if it is considered offensive, or otherwise not welcomed among Ukrainians.
I feel that people don't care about my pronunciation, so the issue would be only in the written context (e.g. chat with AirBnB hosts, ask help for a stranger on a smartphone, etc...).
So, is it offensive for locals? Or approximately how many people (in percentage) care about it?
A:
You seem to be one of those who have approved the edit, so I guess (correct me if I'm wrong) this question's goal is primarily to confirm your original thought.
Also, "is it offensive?" seems to be a subjective term that can't be measured. I would say yes, someone else would say no, and we end up in a battle "word against word". So let me focus of facts only.
Official. According to UNGEGN (United Nations Group of Experts on Geographical Names), the only possible English-language transliteration is "Kyiv".
The same source confirms the proper spelling for Donets'k, Luhans'k, Kharkiv, and several others.
Other languages. Besides "Kiev", there are other spellings, including "Kiew", "Kijow" and even 《基辅》, pronounced — believe it or not — [ji-fu].
People's perception. Indeed, spelling "Kiev" is a direct transliteration of "Киев", the Russian word for Kyiv, and many Ukrainians (not all, however) associate this with the Russian occupation that happened in the past and the armed invasion and partial occupation that occurs at the moment.
Many Russian officials also insist on using an incorrect spelling "the Ukraine", see link below. This, multiplied to the fact that many Ukrainians speak bad English or don't simply care (like JonathanReez♦'s answer suggests), has some effect.
The following photo shows the very process of russification. "Little green men" in unmarked uniforms on a truck (right) "enforce the Russian spelling" on a road sign at the entry to the occupied Donets'k city by removing the "soft sign" so that «ДОНЕЦЬК» became «ДОНЕЦК».
Most obviously, this makes people who disagree with "Russian-styled" toponyms in Ukraine. Like myself.
More to go. Having several names for toponyms (for various historic reasons) happens in other countries, too: Burma/Myanmar, Mumbai/Bombay, Munich/München, Beijing/Peking, Saigon/Ho Chi Minh City, Bangkok/Krungthep Mahanakhon, Falkland/Malvin Islands, to name a few.
A Traveler's Rule of Thumb (mind you, we are at Travel.SE). A traveler should always consider the historical and cultural aspects in order to avoid being perceived as an ignorant person (and, in corner cases, as an enemy agent).
However, there is no problem if a foreigner uses Russian as their way of communication. Check this question for further details: What is the main spoken language in Kiev: Ukrainian or Russian?
Also, related: Does anyone want Ukraine to be called “the Ukraine”?
Кирилиця, латинка та Чебаник
Понеділок, 9 Жовтень 2017 20:06
Андрій Месюр: Кирилиця, латинка та Чебаник // На мою думку, трошки занудно, і цьому шрифту сильно бракує нормального Serif'у для практичного використання. Але ідея слушна. А ви що думаєте?…Однак, тікаючи за мудрою порадою Хвильового од Москви, важливо не втратити самих себе. Адже кирилична абетка – невід'ємна частина нашої культури. Та й формувалася вона, зрештою, саме тут, в Україні-Русі. Відмовляючись від кирилиці, ми відмовимося від пам'яток українського письменства, напрацьованих за більш, ніж тисячу років, адже вони перестануть існувати для нас в оригінальному вигляді, тож і долучитися до них ми зможемо лише у вигляді перекладів з кирилиці на латинку. Тексти, які читаємо сьогодні ми, втратять сенс для наших дітей та онуків.
Відтак українське суспільство поділяється на прихильників переходу на латинку, а отже ізоляції від Москви, та прихильників абетки чинної, яка нас із цією самою Москвою єднає.
Компромісне рішення запропонував ще у 1970-х роках художник-каліграф Василь Якович Чебаник. І рішення це вражає своєю глибиною і простотою: повернутися до кирилиці. Так, саме повернутися.
Справа в тім, що абетка, що нею ми послуговуємося зараз, не є насправді кириличною. Це так званий "Гражданскій шріфт", введений у Російській імперії Петром І. Власне, це зовсім не кирилиця, а саме скалічена латинська антиква. Так, деякі літери антикви підібрані у "гражданці" за схожістю до кириличних. Саме через цю обставину наша літера Р ("ер") ідентична з латинською P ("пе"), а наша В ("ве") – це та ж латинська B ("бе"). А, скажімо, наша літера И – це обернена латинська N.
Тайське, занадто тайське
Середа, 13 Вересень 2017 00:52І падпісал в уґалкє:
(всі хором)
Пра-сті-туууу-ткі укралі
І ка-тоооо-ї укралі
П'ять тищь бааааат і два піва
У тєбяаааа в Пат-тай-є!
Що ж тобі, сонечко, про нас сказати?
Четвер, 20 Липень 2017 18:06Расскажу вам, как я заменяю в Париже наше Министерство пропаганды.
Вот прихожу я, скажем, со своими парижанами в парфюмерную лавку или ещё куда, где продавщицей работает какая-нибудь, как их называют - petite souris de Paris - парижская мышка: это значит, худенькая такая, бледная, без этих наших бровей с декольте.
И вот я, допустим, расплачиваюсь, и видно, что у меня иностранная карточка, или я прошу мне пробников отсыпать побольше, чтобы друзьям дома раздать, а мышка, конечно, спрашивает:
- Вы, месье, из какой страны, пардон?
А я так вызывающе:
- Киев, Украина.
А она глаза распахивает:
- А можете сказать что-нибудь на вашем языке? А то я вот греческий могу узнать, даже шведский немножко, а украинского языка я никогда не слыхала.
А я не знаю:
- Что же мне сказать, мадемуазель? Чтобы со смыслом, не просто так.
А она тогда:
- А вы расскажите в двух словах о своей стране. Тогда это будет правильно и понятно.
Тогда я так вздыхаю, делаю влажные украинские глаза, напускаю в голос этого нашего карего бархату и говорю:
- Що ж тобі, сонечко, про нас сказати? Сказати тобі, як ми скучили? Скільки століть нас ганяло по Азіях, скільки мільйонів діток ненароджених - через сусідів, мокшан з поросячими очима? Якби ж ти знала, рибонько, як тепер тяжко вертатися сюди, до людей! Ми ж були з вами колись одна Європа - а тепер ми вам якісь дикуни, а ви нам - точнісінько ельфи...
А она всплескивает руками:
- Боже, как красиво! Вы же не говорите, вы же поёте!
И только за два квартала оттуда мои французы решаются заговорить:
- А что ты ей читал? О чем? Какой текст?
И я важно говорю:
- Олег Жадан. Поэма "Издрык".
И они так тооооонко повторяют, аккуратно так, как будто на цыпочках:
- Точнисинько. Точниииисинько.
Підписатися на RSS