...Вона блює і співає

У 2015 році Тото Кутуньйо разом з Аль Бано, Рікардо Фольї та гуртом «Ріккі е повері», через YouTube-канал «Друзі хуйла Італії і у всьому світі» («Amici di Putin In Italia e nel mondo») привітав московського хуйла з Днем народження. Це відбулося напередодні його концерту в Україні й викликало негативну реакцію в українському суспільстві.

багаторазово отримував запрошення знову виступити на цапії, але він завжди відмовлявся

— Вот вотч?
— Сикс вотч.
— Сач мач?
— Ту хум хау.
— МҐІМО фінішд?
— Аск!

Свирид Опанасович смалить ґлаґолом.
Посеред виру резонансних подій в Україні, Європі та світі незаслужено забувається сонячна Африка. В якій також відбуваються свої події, дуже між іншим цікаві та повчальні.

От например візьмемо чудову країну Зімбабве. Одну з найбагатших колись країн континенту, яка під мудрим керівництвом президента Мугабе стала однією з найбідніших у світі.

Сам Мугабе, щоправда, сам удівляється як так могло получиться. І виправдовується, що для стрімкого прориву в десятку економічних гігантів планети йому просто не вистачило часу, бо він був президентом лише якихось 40 років. Ну й зімбабвійці, канєшно, виявилися нігадяями, які не оцінили старань свого національного лідера. Бо ж загальновідомо – народ, то ізвесні остолопи, які завжди усім недовольні та не цінують то, шо мають. А дай їм волю, тут же оберуть собі Черновецького й Трампа та нємедлєнно проголосують за Брекзіт – рассуждають поміж собою на всяких Давосах політіки та представники разнообразних іліт, які обожають скаржитися друг другу на свої народи. В общем, усі народи дебіли, умні лише політики й Зімбабве в цьому ряду не виключення. Але дідусь отвльокся, ідьом дальше.

Отже зімбабвійці оказалися неблагодарними свиньми, не здатними оцінити того, що в часи правління Мугабе країна процвітала, а всі вони поголовно були мільйонерами й мільярдерами. І зарплатню додому носили в мішках, а найзаможніші навіть возили на велосипедах, у чемоданах. Якщо ж комусь раптом з тих мільярдерів не хватало грошей на миску рису, то мудрий президент Мугабе тут же давав команду генію фінансів Гідеону Гоно і той друкував гроші в любих колічествах, щоб у країні не було бідних та голодних. Дуже була хароша власть в Зімбабве і до чаяній народу чрезвичайно чуйна.

Між тим, рік тому, коли державна мудрість Роберта Мугабе усіх окончатєльно достала й нерви не видержали навіть у безнадійно корумпованої зімбабвійської іліти, у країні нарешті відбувся довгоочікуваний державний переворот. І до влади прийшов колишній соратник Мугабе, пан Емерсон Мнананґва. Котрий проявив гуманність і престарелого Мугабу не з’їв. Навіть не кинув його крокодилам у Лімпопо, а запроторив його під домашній арешт. Після чого негайно всівся в крісло глави держави, з якого йому й відкрилася уся чарующа картина грандіозного економічного криздєца.