...Вона блює і співає

1. Ніколи не показуй першим свою ідеологічну платформу, але обережно переведи розмову на політику, щоб виявить платформу абонента. Зберігай абсолютну крижану емоційну дисципліну і не давай ніякиx оцінок діям Росії - ні хороших ні поганих. "Я глибоко стурбована новинами з України" - не пропонуй більше інфи, поки не дізнаєшся позицію співрозмовника.
2. Виявивши, що платформа абонента русофільська, кажи так: "В інтернеті багато досліджень, що країни, які були членами соцлагеря, мають велику симпатію до російського лідера. Крім того, більше половини або половина людей, навіть молодих, вважають, що краще жилось за часів соціалістичного лагеря, коли половиною Європи опікувалась Москва. Непогано було б знову об'єднатись в одну велику і щасливу сім'ю і припинить ідеологічні розбіжності. Адже ми всі прагнем одного: компетентного Лідера і стабільності. Лідери ЄС - некомпетентні і самозациклені. Я б сказала, що єдине правильне рішення було б створити союз країн, де головував би Лідер, що всим подобається." Коли абонент від тебе відсунеться і перелякано дивитиметься вдаль, продолжай розмови про Лідера і як все буде добре, якщо не сопротівлятись Лідеру. (Калібруй радикалізм цієї заяви згідно контексту)
   Цей скрипт можна використовувать і в коментах в інторнеті, замість того сопливого плачу, шо ти там розводиш, як жалка нікому не потрібна лошара.
3. Виявивши людину з негативним ставлення до Росії, не показуй оціночних суджень і своєї справжньої ідеології, не показуй схвалення цієї позиції. Знайди спосіб доречно згадать такі факти: "Вся еліта Росії прожива за адресами в ЄС, їхні жінки, родичі, діти. Банки ЄС радо приймають їх гроші. В них є грінкарти, дозволи на проживання, паспорта. Капітали російської еліти глибоко інтегровані в фінансову і економічну систему ЄС. Водокремленість від Росії неможлива. Вона глибоко укорінена в благополучниx країнах".
4. Твоя мета - показать, що це не твоя проблема (твої проблеми всим похуй), а проблема твого співрозмовника.
5. Прибери з контексту абсолютно все особисте: гнів, свою ідеологію, ненависть, розпач, депресію. Це нікому не інтересно, неприємно і відлякує.
6. Будь абсолютно беземоційним, чемним, приємним і посміхайся.
7. Запамятай: всим похуй, бо це їх не стосується. Зафрейми контекст так щоб стосувалось.
8. Викликай оксітоцин шляхом валідації співрозмовника. Спитай в нього про дітей, згадай якийсь факт що ти памятаєш про дитину і скажи, наприклад: "Останнього разу, коли ми бачились, Анна поступала в коледж. Який вона вибрала? Як там все?" "А як там Майк, вже навчився ходить? А фотографія є? Мімімі."

Cambridge Analytica gathered data from Facebook users and used that data to target advertisements.

But, Facebook also uses its users' data to target advertisements.

I can see why Facebook is upset--Cambridge Analytica was pretending to be a customer while subverting Facebook's business. But the outrage seems to be more widespread. So, my question is, why would it be worse (or appear worse, politically) that Cambridge Analytica was using people's data than that only Facebook alone was using their data?

I see this has a connection to politics because politicians used Cambridge Analytica for advertising. How is it worse that politicians were using Cambridge Analytica for targeted ads than any of the other services that offer targeted ads?

The Cambridge Analytics situation was more a wake up call for something that has been brewing for some time.

 
Андрій Стесін: Письмо Цукербергу, которое я не написал
Subject: В Политбюро ЦК Коммунистической Партии Фейсбук
Об отмене социализма и цензуры

Жалоба

Дорогой Марк и другие. Вы построили фейсбук, которым пользуется 1,7 млрд человек. Это больше, чем население Китая. Вы раздали этим людям нечто настолько ценное, что они добровольно тратят на это свое время. Это та возможность удобно общаться, ради которой в 1970-80 годах создавался Интернет. И да, вы раздали эту возможность бесплатно. Я поздравляю вас и горжусь вами - действительно, именно вы удобнее всех реализовали те ценности, ради которых создавался Интернет - свобода общения людей, не ограниченная границами государств и властью правительств.

На этом пути вы раньше (или быстрее) других поняли, что для владельца социальной сети ее пользователь - не партнер и не друг, а объект. Точнее, безликий товар, материал, примерно как скот для фермера-животновода. В вашей сети вы сами устанавливаете правила и диктуете порядки, это ваша Священная Собственность.