Про Плюгабе — сєвєрне і южне

[bytebuster]

Свирид Опанасович смалить ґлаґолом.
Посеред виру резонансних подій в Україні, Європі та світі незаслужено забувається сонячна Африка. В якій також відбуваються свої події, дуже між іншим цікаві та повчальні.

От например візьмемо чудову країну Зімбабве. Одну з найбагатших колись країн континенту, яка під мудрим керівництвом президента Мугабе стала однією з найбідніших у світі.

Сам Мугабе, щоправда, сам удівляється як так могло получиться. І виправдовується, що для стрімкого прориву в десятку економічних гігантів планети йому просто не вистачило часу, бо він був президентом лише якихось 40 років. Ну й зімбабвійці, канєшно, виявилися нігадяями, які не оцінили старань свого національного лідера. Бо ж загальновідомо – народ, то ізвесні остолопи, які завжди усім недовольні та не цінують то, шо мають. А дай їм волю, тут же оберуть собі Черновецького й Трампа та нємедлєнно проголосують за Брекзіт – рассуждають поміж собою на всяких Давосах політіки та представники разнообразних іліт, які обожають скаржитися друг другу на свої народи. В общем, усі народи дебіли, умні лише політики й Зімбабве в цьому ряду не виключення. Але дідусь отвльокся, ідьом дальше.

Отже зімбабвійці оказалися неблагодарними свиньми, не здатними оцінити того, що в часи правління Мугабе країна процвітала, а всі вони поголовно були мільйонерами й мільярдерами. І зарплатню додому носили в мішках, а найзаможніші навіть возили на велосипедах, у чемоданах. Якщо ж комусь раптом з тих мільярдерів не хватало грошей на миску рису, то мудрий президент Мугабе тут же давав команду генію фінансів Гідеону Гоно і той друкував гроші в любих колічествах, щоб у країні не було бідних та голодних. Дуже була хароша власть в Зімбабве і до чаяній народу чрезвичайно чуйна.

Між тим, рік тому, коли державна мудрість Роберта Мугабе усіх окончатєльно достала й нерви не видержали навіть у безнадійно корумпованої зімбабвійської іліти, у країні нарешті відбувся довгоочікуваний державний переворот. І до влади прийшов колишній соратник Мугабе, пан Емерсон Мнананґва. Котрий проявив гуманність і престарелого Мугабу не з’їв. Навіть не кинув його крокодилам у Лімпопо, а запроторив його під домашній арешт. Після чого негайно всівся в крісло глави держави, з якого йому й відкрилася уся чарующа картина грандіозного економічного криздєца.

Спочатку пан Мнананґва істерично реготав, потім гірко плакав, але зрештою опанував себе та став до роботи. Й першим ділом прибрав остатки економіки країни у свої турботливі руки. Оказалося, однак, що залишки якіто жалюгідні, даже вкрасти особливо нічого. А те, що в країні більш-менш работає належить великому Китаю. Який працьовито вивозить із Зімбабве сировину, а натомість завозить у країну дешеві товари повсякденного вжитку, без яких зімбабвійцям жилося б зовсім грусно.

Чіпати китайські бізнеси пан президент, зрозуміло, не ризикнув, бо ну його к лихій годині. І від МВФ кредитів просити не став, ну їх теж к лихій годині. Адже МВФ має дурну звичку сопровождать кредитні лінії набридливими базіканнями про демократію і боротьбу з корупцією, що для тонкої душевної організації пана Мнананґви совершенно невиносімо. Просити ж кредити в Китаю теж не вихід – китайські інвестори хоч корупцію й рішуче підтримують, але заборгованості по кредитам взімають з невмолимою свірепістю київських колекторів. В общем, ситуація безнадьожна, виходу нема, реве та стогне Лімпопо.

І тут до президента Мнананґви на доклад прийшов начальник госбезопасності Зімбабве, який стишивши голос таємниче доложив, що за даними зімбабвійської разведки у далекій Росії живе такий собі Хуйло. В якого тих грошей завалісь.

- Хто такий, етот Хуйло? – недовірливо поінтересувався Мнананґва
- Лопух! – доповів начальник розвідки і хвацько козирнув.

Получені зімбабвійськими шпигунами агентурні сведенія ще більше зацікавили президента Мнананґву, який ознайомившись із статистичними даними динаміки повернення розвиваючимися країнами боргів СССР та РФ прийшов в неабияке волнєніє. Оказалося, шо Москві гроші можна й зовсім не вертать. Уторопавши це президент із полегшенням випростався на весь зріст, після чого над похнюпленим Зімбабве пронісся його клич Тарзана чистою солов’їною мовою народності шона: “Їдріть-калатіть! Виход єсть!”.

І президент Зімбабве став енергійно готуватися до візиту в Москву.

Щоправда, були й сомнєнія, як же містера Хуйла охмурить... Но вихід тут же підказали зімбабвійські студенти московського університету імені Патріса Лумумба, які порадили посуліть Хуйлу гектар землі. Для відкриття воєнної бази РФ. “Містер Хуйло дуже на воєнні бази падкий. Як десь почує про возможность відкрити базу, сам не свій становиться. І тоді з ним можна робити все, шо угодно”, - со знанієм діла додали студенти.

Пан Мнананґва узяв лінійку і помірявши по карті відстань від Хараре до Москви подумав... а потім полегшено всміхнувся. Засідання уряду пройшло в дусі консенсусу, всі міністри погодилися, що аби кинути лопуха на бабки, гектару землі не жалко. “Та нехай мостять собі там плац і нехай по ньому марширують хоч зранку й до ночі. Всьо равно на тій землі нічого кроме мух це-це не живе” – докинув міністр сільського господарства і рішення було прийняте.

Остаточно розвіяли сумніви містера Мнананґви лучші шамани культу вуду Зімбабве, які прийшли провести свого президента в далеку дорогу. “Скоро здохне” – авторитетно заявили шамани і дружно встромили в дерев’яну куклу Хуйла просяктуті ядом кураре голки. Президент подякував шаманам за патріотизм і рішуче ступив на трап літака.

По дорозі в Москву президент Зімбабве здійснив посадку в аеропорту Мінська, аби уточнити в пана Лукашенка які щас ціни на воєнні бази. Щоб не продешевить. Лукашенко проінструктірував зімбабвійського колегу наілучшим образом й не забувши продати йому пару мішків картоплі з урожаю будущего года, жестами об’яснив де находиться Москва.

Тепер же президент Зімбабве охмуряє в Москві Хуйла та переконує, що без воєнної бази в країні Лімпопо містер Хуйло настоящим Бармалєєм щитаться не може. Дуже на те схоже, що охмурить, та в обмін на пару мільярдів доларів виділить Хуйлу десь у джунглях гектар земельки, а ватнікам по телевізору з гордостью розкажуть про расшіреніє воєнного присутствія Росії в Афріке: ми наступаем, Америка отступает, Роісся впердє!

Власне вже зараз пропагандонська машина РФ набирає обороти, пояснюючи ватнікам, що за воєнними базами послєдує і прорив россійского бізнеса на ринки стран чорного контінєнта. Забуваючи додати, однак, що найменша попитка такого прориву гарантовано означатиме появу в традиційно дружественних россійско-кітайскіх отношеніях нєкоторих осложнєній.

Побажаєм містеру Мнананґві успіхів у його дипломатичній місії, зімбабвійському народу добробуту й процвітання, а Хуйлу поскорішого здійснення пророцтв зімбабвійських служителів культу.

Comments

...

[old_perdell]

Ыыыы!!! Чудово!