Два міра — два шапіро

Вівторок, 21 Серпень 2018 17:26
bytebuster: (TapeFace)
От уж воістину, «два міра — два шапіро».

Світлини шведського фотографа, зроблені в московському селі Архангельської губернії, приблизно 1910 рік.
Коротше, я на цих світлинах бачу якихось здичавілих, немитих монголоїдних упизднів у касаваротках, що живуть у землянках. І в ізбушках на курʼїх ножках, як той Бабай-ага.
Це в той час, коли в Україні вже тисячу років були золотоверхі собори, а країна змагалася з Візантією у світовій першості.
Просто подивіться на ці світлини і побачте, що за сволота нам набивається у «братья». Причому, у «старшиє братья», ага.



( Read more... )
Мітки:
  • Запам'ятати
  • Поділитися

Хвилинка історії

П'ятниця, 27 Квітень 2018 17:44
bytebuster: (Keaton-Crossroads)
МАРКС - ЭНГЕЛЬСУ, 24 ИЮНЯ 1865 г.

Ad vocem¹ Польши я с большим интересом прочитал сочинение Элиаса Реньо (того самого, который издал «Историю Дунайских княжеств») «Европейский вопрос, ошибочно называемый польским вопросом». Из этой книги видно, что догма Лапинского, будто великороссы не славяне, отстаивается г-ном Духинским (из Киева, профессор в Париже) самым серьезным образом с лингвистической, исторической, этнографической и т. д. точек зрения; он утверждает, что настоящие московиты, то есть жители бывшего Великого княжества Московского, большей частью монголы или финны и т. д., как и расположенные дальше к востоку части России и ее юго-восточные части. Из этой книги видно, во всяком случае, что дело очень беспокоило петербургский кабинет (ибо оно решительно положило бы конец панславизму). Всех русских ученых призвали писать ответы и возражения, но последние оказались на деле бесконечно слабыми. Аргумент о чистоте великорусского диалекта и его близости к церковнославянскому в этих дебатах свидетельствовал больше как будто в пользу польской концепции, чем московитской.

Во время последнего польского восстания² Духинский получил от Национального правительства премию за свои «открытия».

Было также доказано с геологической и гидрографической точек зрения, что к востоку от Днепра начинаются большие «азиатские» отличия, [по] сравнению с местами, лежащими к западу от него, и что Урал (это утверждал еще Мёрчисон³) никоим образом не представляет границу.

Выводы, к которым приходит Духинский: название Русь узурпировано московитами. Они не славяне и вообще не принадлежат к индогерманской расе, они intrus⁴, которых требуется опять прогнать за Днепр и т. д. Панславизм в русском смысле, эти - измышление кабинета и т. д.

Я бы хотел, чтобы Духинский оказался прав и чтобы по крайней мере этот взгляд стал господствовать среди славян. С другой стороны, он объявляет неславянами и некоторые другие народы Турции, которые до сих пор считались славянскими, как, например, болгар.

Привет.
Твой К. М.

( Read more... )
Мітки:
  • Запам'ятати
  • Поділитися

Насчёт обнимашек

Вівторок, 24 Квітень 2018 20:46
bytebuster: (DrStrangelove1)
Tanya Adams: Насчёт обнимашек

У живого существа изначально есть два варианта поведения. Безусловно доверять окружающей среде и её обитателям, или же относиться к ним по умолчанию настороженно.

Поскольку во мне ещё не умер биолог, я знаю, что внутривидовая борьба за существование - самая жёсткая.
Т.е. коала коале вапще не друг товарищ и брат.
Это просто ещё одно существо, которое хочет твою еду, твоих сексуальных партнёров и твою территорию.
Но. Пока еды и прочего дофига, вполне можно не заморачиваться на тему выживания за счет своих сородичей.

Мы довольно давно уже жили в благосклонной нам среде, в обилии пищи, в большом ассортименте способов её добыть без членовредительства и в иллюзии константной безопасности.
Мы сняли наши бронешкурки, засунули их к бабушке на дачу, обвесились идеями братства.
И забыли, как наших предков миллионами убивали голодом, чужими войнушками, вывозили эшелонами в ебеня, а особо выдающихся мочили поштучно, с предварительными ласками.
У нас везде были друзья, границы стали фикцией, а наши боевые муравьи оказались весьма боевыми, но нифига не нашими.
У нас в прихожей десятилетиями табунилась толпа хищников, а мы свято верили в чудесную силу волшебной бумажки, о том, что нас не сожрут.

В 2014 случилось закономерное биологическое попадалово: слабого зохавать, патамушта он всё равно не жилец.
Оно всегда случается, если ты выбираешь стратегию безусловно доверять. А квартирка у нас большая, в центре, теплая-комфортная, и шмели гудуть приятно.
Нас начал выедать медведь.
Наши нежные брюшки без бронешкурок сладко хрустели на зубах, пока мы таращили мимимишные глазюки и никак не хотели врубиться, что нас уже жрут. Ну как же так, всего же вдоволь, и бумажка о несжирательстве- вот она, чин чинарём. Да?

- омномном…Чё? Меморандум? Угу, есть такое дело…..омномном...если я вас не сожру, сожрёт другой...и это не я…мням...вы сами себя жрёте...чавк…хрусть…

( Read more... )
Мітки:
  • Запам'ятати
  • Поділитися

«Ах, какая била [s]дєржава[/s] культура!»

Неділя, 22 Квітень 2018 19:07
bytebuster: (Rizdvo-Pacjuk2-Room)
В Інтернетах часто можна зустріти завивання, що, мовляв, українці і інші раніше поневолені народи, які намагаються звільнитися від мороку московства, мовляв, втрачають багато, коли відмовляються від московського єзика і московської ж культур-мультур.
І от замислився, а яке ж дійсне місце московської культур-мультур серед світової? Усі оці Толстоєвскіє і Кара-Мурзіни і Ахматушкіни.
Ну ось, наприклад, The Observer's 100 Greatest Novels of All Time. Від найвидатніших і униз. Як кажуть, знайдіть московита. :)

Ну і прохання до читачів: не полінуйтеся і поставте птічькі, що з цього ви читали. Тільки по-чесному читали, а не «списав огляд для контрольної роботи».
Перегляд екранізацій — теж нещітово.

Анкета під катом, бо 100 пунктів, як-не-як.

( Read more... )
Мітки:
  • Запам'ятати
  • Поділитися

Історичні «обнімашки» з московитами

П'ятниця, 13 Квітень 2018 20:06
bytebuster: (Rizdvo-Pacjuk2-Room)
Перепост допису [personal profile] ibigdan: Історичні "обнімашки" з росіянами
Щодо чергової ватної спроби обдурити українців — акції "обійми" і "Росія - не путин".

Джон Смит: По-перше, чому це росія - не Путін? Росія це саме путин. Немає ніяких підстав вважати навпаки.

Всі, хто вивчав історію вікового ворога професійно, знають, що населення Московії, виховане "в мерзенній і приниженій школі монгольського рабства" (с), з самого початку їхньої історії це захоплені чужинцями племена ерзі, мери, мещери, муроми, чуді, воді, чухни, пермі і інших бурят как я рад. Ординські намісники, а пізніше всілякі німкені Катерини, всіх їх зібрали в плавильний котел і почали переплавляти в "новую історичєскую общность" - т.зв. "рускіх людєй".

І це важлива відмінність, яку нам необхідно розуміти: створення так званих рускіх-вєлікоросов-московитів-радянських людей, на відміну від нас, було проектним. Зверху. Не знизу - народ створює свою державу, щоб то захищала його інтереси, а зверху - держава створює народ під себе, щоб використовувати його як ресурс своєї політики.
Це реально Мордор, де вирощують орків з однією метою - служити Володарю.

Населення на рашці не має власної суб'єктності і важелів впливу на владу. Вийшли вони на протести проти війни в Україні та анексії Криму? Ні. Чи можливо змусили покарати когось за Кемерово? Ось і відповідь.

Різниця між нами і ними проявилася при першому ж контакті "русского міра" з українством. Коли постало питання про присягу козаків на вірність московському цареві, козаки зажадали від царя присягнути в свою чергу на вірність їм. Тут-то і був перший сюрприз: царські бояри заявили, що у московитів цар - самодержець і своїм підданим нічим не зобов'язаний.

Уже тоді потрібно було зробити висновок, що договірні відносини з подібними неможливі. Самі їх порядки суперечать рівноправності і дотриманню домовленостей. Це був явний дзвіночок, який не можна було ігнорувати. Але українці його проігнорували, відсунули вбік і повелися на казки про єдину віру.

( Read more... )
Мітки:
  • Запам'ятати
  • Поділитися

Не нам, бл@дям

Вівторок, 30 Січень 2018 20:06
bytebuster: (Celentano-Face)

Юрій Винничук: Не нам, бл@дям…

Ми ще довго будемо вихаркувати з себе русскій мір разом із совком. Можливо, доти, доки не мине сорок біблійних років від часу неволі, а може, на років десять довше, бо все десятиліття 90-тих – це була суцільна стагнація як культурна, так і економічна. Буйним цвітом розквітав олігархат, але не було українських книжок, українських фільмів, українського телебачення.

Кучма, який, будучи депутатом, писався в паспорті «русскім», уже йдучи на президента, різко поміняв національність. Але при цьому не перестав бути кондовим русскім мужичком з усіма атрибутами середньостатичного жителя Клязьми чи Рязані – з оцими усіченими кінцівками слів, з сентиментальними підспівками у Кобзона і Яна Табачніка, з томним умілєнієм на адресу Євтушенка.

Авжеж, совок був його молодістю. Що тут дивуватися? І я навіть не дивуюся тому шквалу негативу, який вихлюпнувся на адресу В. В'ятровича, аж до намагання поставити йому діагноз і вжитого в пориві пристрасті істеричного вигуку «нє ім, блядям, учіть нас родіну любіть» (Боря Філатов).

Про яку саме родіну мова йшла, важко здогадатися.

( Read more... )
Мітки:
  • Запам'ятати
  • Поділитися

Юрий Гудыменко: Деколонизация

Четвер, 25 Січень 2018 20:06
bytebuster: (Celentano-Face)
Юрий Гудыменко: Деколонизация
My two cents // Перепрошую за сумнівне джерело «Пьотр і Мазепа» і за мову допису, яку обрав автор, але по суті, автор має абсолютну рацію. Теза «геть від московського болота!» має включати у себе не лише відмову від кабздонов, задорнових, шуфутінскіх і прочіх бронєвих, але і від достоєвскіх і пушкінів, які уособлюють собою вторинний продукт, порівняно з первинними культурними досягненнями Цивілізації.
Частиною Цивілізації ми станемо тоді, коли наші діти-онуки не розумітимуть, про що співали Цой і Лєтов.
Коли умствованія Пєлєвіна і Стругацкіх читатимуть у перекладі, кому як зручніше — кому українською, англійською, а кому і китайською, з масивним «вступом від перекладача», який пояснював би реалії того світу, в яких жили і писали усі оті пєлєвіни. Пояснювали б культурну ідентичність отих толстих і достоєвскіх.
А враховуючи те, що наразі свою ідентичність московня нам нав'язує силою, і нема причин вважати, що вона припинить це робити, поки існує, то ми маємо єдиний спосіб залишатися собою — знищити моцкву. Спочатку у собі, а потім — так.

Сейчас нам кажется, что мы давно и почти наглухо оторвались от России, вышли из её орбиты влияния. Но эта видимость обманчива и опасна сразу по нескольким причинам.

Во-первых, времени в фактической независимости от России прошло чуть-чуть — всего несколько лет.

Во-вторых, разрыв с Россией больше похож на разрыв с сигаретами — всегда возможен рецидив.

И в-третьих, мы всё ещё мыслями там. В орбите. В трёхцветной дыре. Украина долгие годы — столетиями — была то провинцией, то колонией империи (под определение которой целиком подходит и Советский Союз). Мы были в их языковом поле. В их культурной орбите. Под их принципами, законами, нормами. Мы слушали тосты Сталина про «великий русский народ», который, конечно, равен прочим народам СССР, но вообще-то равнее, чем другие. Мы слушали их песни, их сказки, их идеи. И мы теряли частичку себя. Каждый раз. Теперь мы пытаемся всё это восстановить — через гиперкомпенсацию, через мгновенный отрыв от всего российского. И это более чем правильно — это неизбежно. Только через столетия независимости, настоящей независимости от России мы станем воспринимать её нейтрально, как других соседей — Польшу, Румынию, Болгарию. Только тогда нам станет на неё наплевать. А пока мы всё ещё в орбите российского влияния. Да, по инерции — но это ещё на годы.

Русский шансон. Русский рэп. Русский рок. Хайп. Антихайп. Газманов. Кобзон. «Ирония судьбы». Тупая привычка дописывать в названиях ресторанов твёрдый знак после согласной, чтобъ получалосъ какъ въ Имперіи. Московский патриархат. «Голубой огонёк». Салат «оливье». «Оппозиционный блок». «С вас три рубля сдачи было». Улица Суворова. Улица Кутузова. «УкрАинский». Навальный — норм чувак, он против Путина. «А доедать Пушкин будет?» Деды воевали. Скажи нормально, по-русски. Мы один народ. Славянск. Краматорск. Дебальцево. Иловайск. Донецк. Луганск. Война. Всегда война.

( Read more... )
Мітки:
  • Запам'ятати
  • Поділитися

Історичне — Іван Піддубний

П'ятниця, 11 Серпень 2017 20:06
bytebuster: (GangnamCat)
Перепост допису [personal profile] novich_ok: "Почему вы нас так не любите"?
Вам интересен ответ на этот вопрос, товарищи "мыжебратья"? Извольте. Вот вам только один аспект проблемы "нелюбви" и одна яркая история.

В 1937 году НКВД арестовал Ивана Пиддубного (по вашему Поддубного) - борца № 1 всех времен и народов. Поводом и причиной ареста послужила "порча паспорта".

Пиддубный тогда жил в Ейске. Местные власти выдали ему новый паспорт, в котором чемпион писался на русский манер, не Пиддубный, а - Поддубный и в графе "национальность" стояло - "русский".

Поддубный собственной рукой выправил фамилию на правильную, зачеркнул "русский", вписал "украинец" и понес паспорт в НКВД - "исправлять ошибку", наивный.
И его посадили. Как он позже выражался - "за длинный язык" и за "пашпорт".

Год держали Пиддубного в камере, пытали, заставляли признаться в украинском национализме, а параллельно еще и выбивали согласие "перечислить родине" крупную сумму денег, которая оставалась в американсоком банке.

До конца жизни старый чемпион (а было на момент ареста Ивану Максимовичу 67 лет) не показывался больше на людях с обнаженным торсом: на спине остались жуткие шрамы - следы пыток паяльником.

Умер Пиддубный в абсолютной нищете - власть забыла старика, который элементарно просил хлеба - тот мизерный паек, что его от щедрот души выделила советская власть, которую многие из вас так хотят вернуть взад, не мог питать огромное тело старого богатыря. Однако после его смерти коммунисты сразу сделали из него Поддубного, великого РУССКОГО борца. Так и написано на памятнике в Ейске.

( Read more... )
Мітки:
  • Запам'ятати
  • Поділитися

Ще раз про москворабів і мишєбратьєв

Понеділок, 10 Липень 2017 18:06
bytebuster: (Villeret1-YesNo)

Следующий ниже текст был получен нами в ответ на один из материалов о полной деградации населения РФ и его врожденной импотенции, перешедшей в наследственное рабство. Не буду давать ссылку на то место, куда это пришло, но просто приведу текст целиком.

«…в любом стане врага вы найдете болеющих и переживающих за вас. И это — ваши друзья, мазаные поневоле кровью (как Вы говорите) украинцев, грузин и сирийцев. Зачем так наотмашь? Предложите, что делать нам, осуждающим политику нашей власти: идти на баррикады во время разгула небывалой реакции, маршировать с плакатом «Фашизм не пройдет!» с канистрой бензина наперевес или, сохранив разум, использовать его на мобилизацию вокруг себя своих единомышленников? Что бы сделали Вы сами?»

В общем-то, здесь можно было бы ставить точку, ибо каждый украинец понимает, в чем тут проблема и почему там не будет толку. Российское население выгнило изнутри и больше не имеет стержня. Им уже просто не на что опереться, даже при большом желании. Потомственное, доведенное до совершенства,  холуйство не дает им даже малейшего шанса стать свободными людьми. Даже в таких заявлениях видно, что россияне так и не могут принять базового принципа, без которого ничего не будет. А базовый принцип очень прост – надо осознать себя свободным. Точка. Если это есть, все остальное – приложится, если этого нет, отвечать на последний вопрос цитаты, просто не имеет смысла, ибо все будет как заглавном анекдоте.

Сейчас мы покажем, как выглядит эта внутренняя гниль. В фильме братьев Вачовски «Матрица», одна из последних сцен выглядит так: восставший из мертвых Нео, останавливает пули агентов.
Он поднял руку и сказал: «Нет». С этого момента началась иная реальность.
Понятно, что это – аллегория, но как не крути, в ней содержится главный смысл. Нео перестал быть рабом матрицы и перестал бояться агентов. Он перестал бежать от судьбы, но стал к ней лицом и пошел навстречу.

( Read more... )
Мітки:
  • Запам'ятати
  • Поділитися

Зашквар дня — Жахлива помилка (гостросюжетний детектив)

Четвер, 6 Липень 2017 18:26
bytebuster: (0-News)
Стопіццотоє доказатєльство, що московські мишебратья — це то жє самоє, только у прохвіль.

Перепост допису [personal profile] ukurainajin: Жахлива помилка (гостросюжетний детектив)
Усі персонажі є вигаданими, окрім, хіба що, одного.

Лютий 2014. Кривавий Пастор тільки-но починає прогрівати хисткий український трон для Петра I «Порошенка», а громадянин РФ В'ячеслав Мальцев як «російський націоналіст» вже знає, як треба діяти:



Деякі плани блискуче втілюються у життя, проте не всі. І на четвертий рік ( Read more... )
Мітки:
  • Запам'ятати
  • Поділитися

Відео дня — Кто і зачєм прідумал «руssкіх»

Вівторок, 18 Жовтень 2016 19:06
bytebuster: (ITCrowd-Moss)
Нове відео від Хрєндябліків.
Автор сильно плутає «руssьких» і «московитів», але мені здається, робить це навмисно. Бо аудиторія — це суржикомовні люди, для яких термін «московит» не означає нічого, а от слово «руssькіє» означає багато.
У будь-якому випадку, відео правильне і корисне.

Мітки:
  • Запам'ятати
  • Поділитися
Сторінку створено Вівторок, 22 Липень 2025 01:10

Травень 2025

П В С Ч П С Н
   1 234
567891011
12131415161718
192021222324 25
262728293031 
Створено з Dreamwidth Studios

За стиль дякувати