bytebuster | Дописи з міткою ww1

Светлана Самборска: Сегодня Украина отмечает День Соборности. Ровно 100 лет назад 22 января 1919 года был провозглашен Акт воссоединения УНР и ЗУНР. На фото Симон Петлюра и Владимир Винниченко на торжественном молебне на Софийской площади.

Сегодня будет сказано очень много хороших и правильных слов о единстве, о сопричастности: столетний юбилей – это очень серьезный повод. И все эти слова будет очень уместны в ситуации, когда часть нашей страны находится под вражеской оккупацией. Тем не менее, провозглашение Воссоединения необходимо рассматривать в контексте событий того времени.

14 декабря 1918 – Петлюра, Винниченко, Коновалец подымают и успешно проводят антигетьманское восстание. Это не было сложной задачей – армия последовательно разлагалась с 1914 года работой большевиков и эсэров. И методы были известны. Какие? А вот такие:

«Юлия Тимошенко написала в открытом письме командиру роты ВСУ Семену Салатенко: “Вы понимаете лучше всех главнокомандующих, командующих и политиков, за что Вы сражаетесь, за какие ценности”».

Вот такие методы и были – рассказать солдатам, что командиры-пдрсы, рассказать командирам, что генералы-пдрсы, потом «Берите власть в армии в свои руки, товарищи, сами выбирайте командиров!», потом «Враг не в Москве, снимайтесь с фронта и айда на Киев Гетьмана свергать!» Такие методы применяла большевицкая агентура в 1914-1918, такие методы применяет кремлевская агентура в 2014-2018. Ничего нового, только Троцкий теперь на лабутенах и с ботоксом.

Тогда им удалось, и Скоропадского свергли. Зрадника гетьмана больше нет, ура! Что же дальше? А дальше 18 января 1919 делегация УНР принимает участие в начавшейся Парижской мирной конференции, которая после Первой мировой войны имела то же значение, что и Ялтинская после Второй. Делили мир. Делегация УНР пытается добиться признания.

( Read more... )

Перепост допису

ibigdan: Рука Москви і незалежність: це вже було
Те з якої упертість до влади рвуться особи, які не так вже й давно саботували отримання Україною плану членських дій в НАТО, заявляли що Україні в НАТО не треба, зачищали Крим від американських компаній (аби не заважали російській армії), розпродавали українську зброю на тлі збройної агресії Росії проти Грузії та укладали з Москвою грабіжницькі газові угоди, примушує добряче замислитися і пригадати минуле. До влади рвуться особи пов’язані з Москвою. І в історії України таке вже було. Тоді приход до влади таких осіб призвів Україну до зникнення з мапи світу, а українців – до Голодомору, ГУЛАГу і 1937 р.

Що ж сталося у нашому минулому?

14 грудня 1918 р. в Україні було повалено владу гетьмана Скоропадського. Владою стала Директорія УНР – тобто ніким не обраний виконавчий комітет складений з керівників соціалістичних партій у першу чергу – Української соціал-демократичної робочої партії та Української партії соціалістів-революціонерів. Головою Директорії став лідер УСДРП Володимир Винниченко – колишній голова ради міністрів УНР в часи Центральної Ради.

Поява Винниченка у владі, сильно занепокоїла націоналістів-самостійників з Української партії хліборобів-демократів – її провідниками в той час були брати Шемети, Дмитро Донцов та Микола Міхновський. У Винниченку всі вони вбачали загрозу самому існуванню України – і їм було від чого турбуватися.

Вся попередня діяльність Винниченка примушували зробити один з двох невтішних висновків – він або наївний романтик, якого від державотворення тримати треба подалі, або… він відверто працював на більшовицьку Москву.

( Read more... )

flavius-aetius1: Что сделало историю ХХ-го века такой, какая она есть, что предопределило всё страшное, что случилось за последние 100 лет? Не я придумал, что истинным началом века минувшего была Первая Мировая война, 100-летие которой столь торжественно отметили ныне в Париже лидеры более, чем 60-ти стран. У нас в Канаде день окончания той войны называется днём поминовения, когда отдаётся дань памяти всем солдатам, погибшим во всех конфликтах, где участвовала канадская армия. В том числе и совсем недавних, в Афганистане, например. Характерно, тем не менее, что грустный этот день выпадает именно на дату окончания первой мировой бойни. Первой, и как многим тогда думалось, последней. Нет, последней ей не суждено было стать, а мировые войны теперь нумеруются, ибо была и Вторая, стоившая человечеству гораздо большей крови, а ныне маячит призрак Третьей, грозящей, и правда, стать последней в людской истории.

Первой Мировой вполне могло и не быть, и тогда история пошла бы совсем в другом направлении. Но кому-то очень хотелось Великой Сербии, а потому австрийцам не дали возможности расследовать убийство эрцгерцога Фердинанда, а потом пошло-поехало, нарастая, как снежный ком, выплёскивая старые обиды и претензии, выволакивая на свет Б-жий старые имперские комплексы и территориальные претензии.

Российская Империя радостно кинулась в этот смертельный омут. Смертельный для неё в самом прямом смысле, ибо всё, что случилось с этой несчастной страной в прошлом веке, так или иначе, следствие её участия в той войне. Веками русские цари грезили Константинополем и контролем над проливами, а тут, вдруг, цель показалась им близкой, как никогда. Думал ли Николай, в последние свои минуты, стоя в расстрельном подвале Ипатьевского дома, что судьба привела его сюда и по той причине - вступления России в ту войну. Войну, которая, в тот роковой для него день, ещё шла в Европе.

А ведь начиналось всё так хорошо.

( Read more... )

Михайло Слободін: Хата, вишні і джмелі, або Тиха ідея

// Стаття надається з суттєвими скороченнями. Текст цілком — за посиланням. Дуже слушно пише автор.

Перша світова війна, яка коштувала людству приблизно 30 мільйонів людських життів, закінчилася підписанням Версальського мирного договору у червні 1919 року. Вперше за історію людства держави-переможці вирішили судити ініціатора загарбницької війни, канцлера Вільгельма ІІ Гогенцоллерна, за порушення норм міжнародної моралі, під якими розуміли невиконання мирних договорів.

Так, в статті 227 Версальського договору сторони зазначили:

«Союзні держави, об’єднавшись, пред'являють Вільгельму II Гогенцоллерну, колишньому Німецькому Імператору, публічне звинувачення у вищій образі міжнародної моралі і священної сили договорів.

Спеціальний суд буде створений, щоб судити обвинуваченого, забезпечивши йому суттєві гарантії права захисту.

Він буде складатися з п'яти суддів, призначених кожною з п'яти наступних держав, а саме: Сполученими Штатами Америки, Великобританією, Францією, Італією і Японією.

Суд буде судити за мотивами, викликаним вищими принципами міжнародної політики, і в турботі про забезпечення поваги до урочистих обов'язків і міжнародних зобов'язань, а також до міжнародної моралі. Йому належить визначити покарання, яке за його судженням має бути застосовано.

Союзні і об'єднавшись держави звернуться до Уряду Нідерландів з проханням про видачу колишнього Імператора в їх руки для того, щоб він був засуджений».

( Read more... )

Юрій Гудименко: Печная ножка, приговорившая Россию

Кльова стаття. Прочитайте, не пошкодуєте.

Иногда судьбы мира меняет один выстрел. Иногда – росчерк ручки. А иногда – ножка от печки.

Итак, возвращаемся на сотню лет назад. Идёт Первая мировая война. Кровь. Много крови. Кишки, выпадающие на недавно изобретённую колючую проволоку. Эпидемии. Голод. Ядовитые газы. Восстания и революции. Трясутся империи. Каждые пятнадцать секунд гибнет один солдат. Воюет вся планета.

Воюют империи. Зависимые народы видят в этом свой шанс. Один из ста – но бывает и меньше. Австро-Венгерская империя посылает западных украинцев против украинцев восточных, которых мобилизовала Российская империя. Западные украинцы надеются на независимость или хотя бы широкую автономию – и восточные тоже. За это они идут на смерть. Льётся рекой украинская кровь.

И не только украинская, разумеется.

Австро-Венгрия тысячами посылает на войну чехов и словаков.

( Read more... )

Передруковано до: http://bytebuster463.livejournal.com/5529961.html

Сьогодні День пам'яті Героїв Крут.
Пам'ятаємо та шануємо. Війна за волю України триває і я вірю, що ми здобудемо остаточну перемогу, якої прагнули наші прабатьки, протягом віків змагаючись із московською ордою.

Передруковано до: http://bytebuster463.livejournal.com/5436589.html

Originally posted by

grzegorz_b at Геноцид устроенный большевиками в начале 1920х в Крыму

«Крым походил в то время на один большой концентрационный лагерь, прообраз будущего ГУЛАГа в размерах одного полуострова…»

14 ноября 1920 года Севастопольскую бухту покинули последние корабли белого флота, увозящие в неизвестность многие тысячи военных и беженцев. Исход Русской Армии генерала П.Н. Врангеля за пределы Отчизны официально принято считать временем окончания гражданской войны на Юге России, ее закономерным итогом.

В советской историографии практически ничего не говорилось о том, что происходило на полуострове после эвакуации белых. Единственное, что можно было встретить в краеведческой литературе советского времени – это скупые, общие фразы, не фразы даже, а призрачные полунамеки, не дающие реального представления о тех драматических и страшных событиях, какие захватили Крым, и собственно Севастополь, в 20-е годы минувшего XX века.

…Врангелю удалось эвакуировать с полуострова 145 693 человека (из них около 5000 раненых и больных). Из страны было вывезено: до 15 тысяч казаков, 12 тыс. офицеров, 4-5 тыс. солдат регулярных частей, более 30 тыс. офицеров и чиновников тыловых частей, 10 тысяч юнкеров и более 100 тысяч гражданских лиц. Однако кошмар переполненных кораблей и последовавшее затем полуголодное прозябание на чужбине, не шли ни в какое сравнение с тем, что выпало на долю тех, кто остался.

( Read more... )

Передруковано до: http://bytebuster463.livejournal.com/5274362.html

Originally posted by

ermalex76 at Черная пехота Украины. К годовщине освобождения Киева 1-м Украинским фронтом

Ровно 73 года назад украинцы освободили Киев от нацистов Третьего Рейха ( а спустя 71 год, в 2014 году, не допустили в Киев нацистов Четвертого Рейха со всеми их мильчаковыми-моторолами).

Предыстория освобождения города в 1943 году такова.

Панславянская православнутая ымперия

Россия развязала в 1914 году Первую мировую войну с целью захвата Галичины, Балкан и Константинополя с разделом Османской империи и Австро-Венгрии. Предложили поучаствовать в этой афере немцам, но кайзер, хоть и приходился Николаше двоюродным братом, категорически отказался в этом участвовать. Более того, пригрозил помешать этим планам. Не по-родственному поступил.

Тогда московиты в эту авантюру впутали англосаксов, прельстив разгромом их конкурента - Германии. Мол, Россиюшка предоставит пушечное мясо для разгрома Германии на суше, но получит все вышеуказанное. Англосаксы, которые окучивали тогда США, не возражали. В 1912 году на Титанике было убито около 600 влиятельных предпринимателей США - противников ФРС, после чего США перешли под контроль Лондона. В 1913 году была создана ФРС, и Романовы, чьи активы были в уставном фонде ФРС, получили отмашку на развязывание войны. Что было далее, всем известно: российские спецслужбы убили наследника престола Габсбургов и развязали войну с Германией. Но внешне это выглядело так, словно это Австро-Венгрия и Германия вдруг объявили войну здравому смыслу. В общем, ГРУ России разыграло прекрасную чекистскую игру, снова выставив Россиюшку всю в белом, а её врагов - закоренелыми фашистами. Англосаксы им апплодировали, но...

( Read more... )

Передруковано до: http://bytebuster463.livejournal.com/5262661.html

Originally posted by

archytector at 1920 Bitwa Warszawska

Годовщина победы поляков над большевиками под Варшавой всегда является поводом для проведения специальной олимпиады в выяснении кто на кого напал, кто проявлял большую жестокость и т.п.

( Read more... )

Передруковано до: http://bytebuster463.livejournal.com/5097852.html

Перемога Армії Польської в Варшавській битві 1920 року врятувала Європу від красно-коричневого вторгнення.

16 серпня 1920 року маршал Юзеф Пілсудський особисто очолив контрнаступ Польської Армії проти московської банди «Красная Армія», розтрощивши московських окупантів, чим було врятовано Польщу і Європу від совєцького вторгнення.

Ця приголомшлива і рішуча перемога, що досягнута Пілсудським і Польською Армією, і що буде пізніше названа «Диво на Віслі» (на честь річки Вісли, що протікає через Варшаву), докорінно змінила результат московсько-польської війни 1920 року, і врятувала долю Європи на цілих 19 років.

До цього бою, здавалося б, непереможна Червона Армія проривалася через Польщу, змушуючи Польську Армію відступати аж до самої Варшави. Нещодавно відновлена Польська держава, відчайдушна, одинока і залишена без сторонньої допомоги у війні з комуно-фашистською Москвою (єдина європейська країна, яка запропонувала бодай-яку істотну допомогу в Польщі під час війни, була Угорщина), здавалося, була на межі розвалу і повної поразки.

Московський бандит Лєнін вважав, що, знищуючи Польщу, він створить «Червоний міст» в Європу — найважливіше, до Німеччини, яка, як він був упевнений, вже дозріла для комуністичного заколоту. Якщо б Красна Армія вступила до розірваної війною, схильної до красного перевороту, Німеччини саме в період після Першої світової війни — ця подія не вимагає фантастичних припущень — комуністична диктатура цілком могла б поширитися на береги Атлантичного океану.

План контратаки Польської Армії, який нашвидкуруч підготували генерал Тадеуш Розвадовський і маршал Юзеф Пілсудський, потрапив в руки московських шпигунів ще до дати початку операції, яка планувалася на 16 серпня 1920 року.

Михайло Тухачевський, ватажок московської банди «Красная Армія», думав, що поляки задумали якийсь трюк, щоб відвернути його сили від битви на Варшаву і зайнятися захистом власного східного флангу.

Тухачевський ніколи б не подумав, що Пілсудський буде настільки божевільним, щоб зробити всі ставки в цій війні на один-єдиний відчайдушний маневр.

Але поляки саме це і зробили, і Пілсудський особисто очолив польську атакуючу групу, яка прорвалася через слабо захищений східний фланг красних бандитів, розтрощив дивізій «Червоної Армії», які вели осаду Варшави, і погнав рештки совєцьких військ назад на Москву.

В основному, Пілсудський і Польща виграли війну за допомогою одного швидкого і рішучого маневру. Війну, яка до цього моменту виглядала, що ніби має закінчитися перемогою московських окупантів.

Ось чому Польська перемога була названа «Диво на Віслі», це було справжнісіньке диво, але якби не було натхненного керівництва Юзефа Пілсудського і його переконання, що ризик заради перемоги — виправданий, диво ніколи б не відбулося.

Той факт, що Пілсудський і Польська Армія не тільки зупинили, але й фактично розтрощили наступаючі банди «Красної Армії», змусило красно-коричневого бандита Лєніна передумати і відкинути будь-які подальші плани захоплення Європи і перетворення її на комуністичну диктатуру, як він планував з самого початку існування ракової пухлини московського комунізму.

Передруковано до: http://bytebuster463.livejournal.com/5097496.html

У перекладі української діаспори.
PDF тут (3 Mb).

За посилання дякувати шановному френду mantix.

Передруковано до: http://bytebuster463.livejournal.com/4823460.html

Originally posted by

bell_mess at Почему в России заявляют, что история не наука, а политика, или Кто развязал Первую мировую

Originally posted by

bell_mess at Почему в России заявляют, что история не наука, а политика, или Кто развязал Первую мировую

Я уже не впервые сталкиваюсь с позицией, которую озвучивают преимущественно ватные обитатели Снигерии, которая заключается в том, что объективной истории не существует, а все исторические знания - это на самом деле формирование мифов, оправдывающих те или иные политические взгляды. А значит, возможна такая чушь, как, например, приснопамятная "Комиссия по противодействию попыткам фальсификации истории в ущерб интересам России при Президенте Российской Федерации".

На самом деле это необходимо для создания и защиты мифа о "миролюбивой России, с которой все воевали, а она только защищалась". Такой миф в свою очередь является отправной точкой для создания в общественном сознании настроения "осаждённой крепости".

Одной из таких "крепостей" является миф об СССР как "освободителе Европы от фашизма". О нем уже писано-говорено достаточно, я же сейчас хочу остановиться на другой теме - на Первой мировой войне.

Сто лет назад Европа корчилась в огне мировой войны, закончившейся крахом четырёх империй. Как известно, поводом к войне послужило убийство наследника австрийского престола эрцгерцога Франца-Фердинанда и его супруги в Сараево.

Если читать российские исторические источники, то они прямо подталкивают к тому, что Австро-Венгрия, собственно, стала виновницей Первой мировой войны. Так прямо и пишут: Это сараевское убийство австрийские и германские правящие круги решили использовать как предлог для развязывания европейской войны. 5 июля Германия обещает поддержку Австро-Венгрии в случае конфликта с Сербией. Нормально так, да...

А теперь давайте посмотрим, как все было на самом деле,

( без русских имперских геополитических и исторических шор... )

Передруковано до: http://bytebuster463.livejournal.com/4812749.html

Originally posted by

podzvin_14 at 16 висловлювань маршала Маннергейма, які ніби звернені до України.

Карл Густав Маннергейм – не просто національний герой Фінляндії. Він – символ опору проти ненаситної Совєтської Росії. Тричі вона намагалася поглинути його маленьку Батьківщину – в 1918, в 1939 і в 1944 роках. І тричі Маннергейму вдавалося захистити її, завдавши совєтським військам нищівної поразки.

Під його керівництвом країні з чотиримільйонним населенням вдавалося успішно воювати з супердержавою, населення якої перевищувало тоді 170 млн чоловік. Дії путінської Росії стосовно України на подив схожі на дії СССР стосовно Фінляндії. Не дарма маршал у своїх мемуарах в основному називав Совєтський Союз Росією. Тому й рядки з його мемуарів ідеально підходять для нашого часу.

Про війну

«Офіційні джерела добряче постарались для того, щоб визвольна війна перетворилася на просту громадянську війну. За такими вигадками стоїть прагнення звинуватити законні уряд і армію в розв’язанні війни, але це не приховає того факту, що в 1918 році ми захищали недоторканність і незалежність нашої держави. Якби ми не піднялися на боротьбу, Фінляндія в кращому випадку перетворилася б на автономну область Совєтського Союзу – без жодних національних свобод, без справжньої державності, і нам би не знайшлося місця серед вільних націй. Ми заплатили за незалежність дуже велику ціну, але жертви і нещастя визвольної війни не будуть забуті»

Про фінську армію

«Новий час – нові обов’язки. І все ж,

( Read more... )

Передруковано до: http://bytebuster463.livejournal.com/4200353.html

Німецька карикатура 1919 року. Звертаймо увагу на Крим, Кубань, Слобожанщину, Тамбов, Брянськ і Варонєж.

Ну, і цитата з того ж часу:

«Не було народу, який бився б із більшою вірою за свою волю. Не було народу, щоб у таких жахливих умовах так боровся за своє право життя, за свою незалежність. Загрожений ненаситністю інших, збаламучений панрусизмом, без зброї, без засобів, самітний, під недовірливими поглядами всієї Європи український нарід визволяє свої землі від большевицької зарази і відбирає свою столицю. Вільні народи зворушені могутністю цих боїв, хоч їхні уряди вдають, мов не бачать змагань цього народу. Українці не лиш боронять себе, а й цілу Європу. Київ...нарешті вільний від азіатської орди.»

Тоді ще простий журналіст Беніто Муссоліні про визволення Києва від красно-коричневої сволоти, 06/09/1919.

Передруковано до: http://bytebuster463.livejournal.com/3776893.html

Значение "Чуда на Висле" не возможно переоценить. Поляки фактически на четверть века задержали продвижение коммунизма на Запад. Пади тогда Варшава, и тогда, действительно, "Даёшь Берлин!"

Originally posted by

flavius_aetius1 at Чудо на Висле

В свете продолжающейся, а самое главное, не имеющей шансов на скорое окончание, российской агрессии в Украине, имеет смысл вспомнить прошлое. Вспомнить, чтобы лишний раз получить доказательство того, что история в том или ином виде, в эпизодах, а иногда и в важнейших деталях, имеет обыкновение повторяться. Причём повторяться в главном - враг, агрессор, чувствует себя всесильным, когда его пытаются в чём то переубедить, когда его пытаются усадить за стол переговоров, сколько бы "партнёров" не находились с противоположной стороны этого стола. Но стоит, отбросив колебания и сомнения, решительно выступить против него, наплевав на мнение осторожных и "миротворцев", как враг становится податлив и сговорчив, и уже сам озабочен вопросом собственного выживания.

Везде, где Красная ли, Советская, или же нынешняя российская армия встречали решительный отпор, она поджимала хост, а вместе с ней и пославшее её кого-то "спасать" злобное государство. Так было в Чечне, где они потерпели военное поражение и просто купили одного из полевых командиров, наиболее свирепого, а заодно и продажного. Так было в Афганистане. А до того в Литве и Украине, где они подавили сопротивление не столько военными методами, сколько свирепой войной против мирного населения.

( Read more... )

Передруковано до: http://bytebuster463.livejournal.com/3775927.html

Originally posted by

gumer at Пес войны

Оригинал взят у

cyrill_k в Пес войны

Его фото стало одним из символов Первой Мировой, трудно найти книгу (особенно повествующую о "Битве за Пашендейл") без нее. На фото огромный человечище с безумным взглядом посреди кучи военного барахла, на голове немецкая фуражка, в руках пачка денег, рядом сумка с трофеями. Знакомьтесь, Джон Барни Хинес. Пес Войны.

Джон родился в 1873 году где-то в рабочей клоаке Ливерпуля, о его ранних годах мало что известно. В 14 лет он записался в армию (тогда еще было можно при согласии родителей), но по жалобе матери (отец неизвестен) был уволен, в 16 записался на флот, но после приступа малярии был уволен через год. Уехал в Южную Африку, где как раз началась "золотая лихорадка", во время Бурской войны работал проводником для британской армии, потом уехал в Новую Зеландию, потом в Австралию, список его профессий все увеличивался, моряк торгового флота, пожарный, дровосек, ныряльщик, землекоп, так же он практически с ног до головы покрыл себя разнообразными татуировками. Считается, что он был малограмотным и слабоумным и едва-едва мог написать собственное имя.

( Read more... )