Історичне — З хронік ходіння по українських граблях.

[bytebuster]

Лідія Гайдар: З хронік ходіння по українських граблях.

Гетьман Лівобережної України Іван Брюховецький (1623-1668) отримав булаву 22-го червня 1663 року на Чорній раді у Ніжині виключно завдяки своєму відвертому популізму. Вмілий оратор, він став гетьманом під соціальними лозунгами (перш за все, обіцяючи зменшити податки та обмежити старшинське землеволодіння).

Безпринципний авантюрист з добре підвишеним язиком, Брюховецький ще раніше, в грудні 1659 року, став кошовим атаманом Запорізької Січі, а в січні 1663 року, в противагу обраному гетьманом на старшинській раді 1662 року в Козельці наказному гетьману Якиму Сомку (бл.1618-1663, був рідним братом першої дружини Богдана Хмельницького, Анни, і кровним дядьком гетьману Юрку Хмельницькому) - "кошовим гетьманом" (нечуване ані до того, ані після козацьке військове звання).
Безпосередньо перед своїм обранням Брюховецький зібрав до Ніжина бідняцькі натовпи обіцянкою в разі отримання ним булави віддати їм на розграбування маєтки козацької старшини.

Своїх прибічників новий гетьман очікувано обдурив - на всі керівні посади Гетьманщини він призначив своїх людей, відправив з кожним з них в усі полкові міста по сотні запорожців. А перед тим вакансії для своїх друзів він отримав небачуваною раніше в Україні люстрацією своїх ворогів та супротивників. Претендентів на гетьманську булаву Якима Сомка, ніжинського полковника Василя Золотаренка (його рідна сестра Ганна була третьою дружиною Богдана Хмельницького) та їхніх прихильників - чернигівського полковника Іоаникія Силича, лубенського полковника Стефана Шамрицького, переяславського полковника Опанаса Щуровського - було заарештовано на місці й невдовзі страчено у Борзні. До Сибіру потрапили генеральний писар Михайло Вуяхевич, полковники Семен Третяк, Матяш Папкевич, Дмитро Чернявський та інша козацька старшина.

Стати гетьманом Іван Брюховецький не в останню чергу зміг завдяки постійної підтримки Москви, де побував в 1660 році, після чого постійно відсилав туди свої скарги та кляузи.
Відразу після обрання гетьманом він уклав з Московською державою Батуринські статті 1663 року, які надавали Москві більше влади, ніж це було встановлено Березневими статтями Богдана Хмельницького.

У вересні 1665 разом із багатьма іншими полковниками Брюховецький перший з усіх українських гетьманів прибув до Москви, де їх шанобливо зустріли. Тоді ж ним були підписані Московські статті, згідно яким всі українські міста і землі переходили під безпосередню владу московського царя.

В обмін на всі ці поступки гетьман отримав титул боярина і земельні володіння неподалік кордону з Московією - Шептаківську волость на Чернигівщині. Крім того, в Москві він одружився з пасербицею князя Дмитра Долгорукова, Дарією Ісканською.
Тепер він підписувався так: «Вашего царского пресвитлого величества благодетеля мого милостивого боярин й гетман верного войска вашего царского вирный холоп й найнижший подножок пресвитлого престола, пресвитлого величества запорозкого Ивашка Брюховецкий».

Дуже скоро промосковська політика Івана Брюховецького принесла важкі наслідки для України. Майже у всіх великих українських містах розмістилися московські гарнізони, значно розширилися права царських воєвод, які зосередили в своїх руках ряд військових і фінансових функцій (наприклад збирання податків в царську казну, заготівля хліба для утримання московських військ, грошові збори з українських купців тощо).

У 1666 році було проведено майновий перепис населення Лівобережної України для визначення розмірів оподаткування. Все це викликало величезне незадоволення українського населення московською адміністрацією і особливо гетьманом, який призвів до її появи в Україні.

Андрусівський договір 1667 року, згідно якому Україна була поділена навпіл між Московським царством та Річчю Посполитою очікувано викликав козацьке повстаннчя, яке очолив (тому що не міг придушити) хто б ви думали?
Правильно, перевзувшийся в повітрі гетьман Брюховецький, який власноруч привів Гетьманщину до ситуації, яка склалася.
Тепер цей покидьок діяв з винятковою жорстокістю як щодо московитів, так і відносно ліберально налаштованих щодо Москви українців. Зокрема, під час розправи над царськими військами у гетьманській резиденції в Гадячі, дружину воєводи Євсея Огарьова зі знущаннями водили голою по місту, після чого відрізали їй груди.

Що цікаво - ще під час проведення перемовин щодо Андрусівського договору московський дипломат Афанасій Ордин-Нащокін пропонував усунути "царского вирного холопа Ивашку Брюховецкого" від влади, аби схилити гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка до Москви, спокусивши його булавою гетьмана всієї України.

Незважаючи на успіхи повстання, воно не змогло суттєво підняти авторитет Брюховецького, і вища козацька старшина за його спиною запросила на Лівобережжя гетьмана Дорошенка.
17-го червня 1668 під час проведення спільної ради правобережного і лівобережного козацтва, Брюховецький був схоплений в полон козаками на чолі з сотником Брацлавським (всі вони були друзями або родичами страченого гетьманом Якима Сомка та його прибічників) та доправлений до табору Дорошенка, де був прикутий ланцюгами до гармати і страчений за наказом останнього.
Гетьманом об'єднаної України було проголошено Петра Дорошенка.

P.S. За іронією долі, Брацлавського полковника, без наказа якого козаки його полку не могли б захопити промосковського зрадника гетьмана Івана Брюховецького, звали Михайло ЗЕЛЕНСЬКИЙ.