Немає війни

[bytebuster]

Немає війни. Очі заплющив і немає. Або закрив фейсбук і знов немає. Вийшов за місто, в поле чи в ліс і там немає. І на річці немає і в горах. Все є, сонце є, літо є, а війни немає.

Звикли. Звикли так, що вже й уявити ту війну важко. Якщо ще в твіттері сидиш то час від часу відчуваєш, шо десь гупає і люди гинуть. А як відведеш очі від смартфона - сонечко сідає, пташки співають, жаби кумкають, люди в городах рачкують. Нема війни.

І стає зрозуміло, чому у волонтерів на рахунках по нулях, а у пацанів на передку на сніданок кофєйок з калюжі, а на вечерю гадючка на вогнищі.

Що далі від передка то все важче знайти ознаки війни. За Дніпропетровськом і Харковом щоб не забути про цю біду вже доводиться себе напружувати. Київ? Дуже важко уявити якщо ти не в госпіталі. Рівне, Чернівці, Львів - ще важче. Ужгород? Ой да те та війна взагалі.

Я не знаю як ви з цією "невійною" домовляєтеся, а мені особисто вдається лише якщо час відчасу туди, на війну, повертатися. Якщо хоч через деякий час тиснути пацанам руки, віддавати привезене, уважно слухати простір навколо, тоді да, тоді війна не зникає. Сьогодні знову говорив з пацанами. Ну як говорив. Зв'язку не було, а потім від одного прийшла СМС, мовляв живі. А де живі? що живі? Чи там де думаю? Сутки колошматять Мар'їнку. А у мене в очах минуле літо і хлопці з 51 бригади на 3 блок-посту. Знаю що ті, що перед очима зараз, вже не там. Що багато після госпіталів вдома, дехто взагалі дембельнувся. Однак інші ж хлопці там!? Отака вона, "не війна". Добраніч.

(Ruslan Gorovyi)