Картинка зліва говорить нам, що не треба захоплюватися московітами, які б радісні пісні вони нам не співали.
Кацап є кацап.Що Ходорковський і Новальнє, які були борцями з карліковим режимом, а стали кримнашистами.
Що Ілларіонов і Рабіновіч, які починали гарно говорити про скори піздєц путіноміці, а як набрали тисячі прихильників, почали лити нам у вуха крємлєпропаганду про пєдєралізацію і угро-фінський суржик в ролі «мови», тим паче — державної.
Мораль: фільтруйте. Повністю відкидати не слід, бо ж таки багато розумного кажуть, але фільтрувати кожне кацапське слово — треба.
Далі — дві статті про мову, які дуже схожі на те, що я сам думаю з цього приводу. Так, той самий я, який в дитинстві репетував перед мамою з криком «гаварі па-майом язикє» (цитата оригіналу), що стало сімейним анекдотом. А от те, що я ще тоді не отримав гарних піздюлін від мами, допіру жалкую.
Невивчені українцями уроки.
Щодо подій на мовному фронті, які з часом стають тільки сильнішими і які багато хто називає "вигаданою на рівному місці проблемою".
Проблема насправді зовсім не на рівному місці. Просто російськомовні українці, які палець об палець заради свого любого персонального комфорту не вдарили для відродження української мови в побуті, розуміють, здебільшого, мабуть, поки що підсвідомо, дві прості речі:
1. Минулу - що нинішня війна стала можлива виключно і тільки через їхню двадцятирічну позицію "нам російською зручно, маємо право, може вже діти колись українською, а ми - ні", яка весь цей час працювала на утримання України в межах "Русского міра" для всього світу і Росії включно.
2. І сучасну - що війна 2014 року поставила суспільство перед чітким вибором, на який в запалі стресу перших місяців війни мало хто звертав увагу, але зараз він починає виходити на перший план - хоче це суспільство будувати свою державу, основним базисом якої, як не крути, буде державна мова, чи далі хоче продовжувати сидіти в "Русском мірє", що навіть в разі перемоги зараз принесе нам війну через наступних 10-20 років.
Оце звідси й беруться ці "Львов - русскоязичний город", "не чіпайте закон про мови", "випустимо книжку російською" та інша несусвітна для країни в нинішньому стані України дурня - включно із запущеним Росією і успішно інтегрованим в середовищі російськомовних українців процесом цькування "вишиватників".
У українського народу дуже куца пам'ять - події 2014 року для України далеко не новина. Все те, що у нас сталося в лютому в Криму та протягом березня-травня на Донбасі вже мало місце в новітній історії України і це пам'ятають ті, хто знає прізвище "Мєшков". Тільки тоді Росія була слабка і непідготовлена, а Україна - ще достатньо сильна, аби себе відстояти. Зараз ситуація докорінно інша - і тому сталася спроба №2. І сталася вона саме через відсутні висновки (точніше невірні висновки) з ситуації з Кримом в 1993-1994 роках, коли замість побудови держави на базисі державної мови було взято на озброєння цю ж таки політику "нє будєм нєрвіровать русскоязичніх", що призвело до подальшої повзучої русифікації суспільства і підготувало дуже родючий грунт для нинішніх подій.
Нагадаю: жодних очікуваних результатів типу "російськомовні українці самі поволі українізуються, а не як вони - то їхні діти" вона не принесла, вата в Криму і на Донбасі виперлася на мітинги під тими ж таки лозунгами про "насильницьку українізацію протягом 23 років" і стало її за двадцять років чи й не більше.
А я продовжую наголошувати на тому, що якби в 1993 році Україна пішла шляхом Прибалтики і зробила українську мову основою побудови державності, позбавивши російську будь-яких офіційних прав, а не продовжувала її далі тримати де-факто в статусі другої державної, то тих тисяч трупів, які ми зараз маємо, ми б не мали, як їх не мають прибалти.
Nadia Palyvoda:
Навіщо ви в це полізли, Юрий Бирюков? Навіщо вам те питання мови, вам нудно було жити? Важко знайти людину в Україні, яку б я поважала і чиїми вчинками захоплювалася би більше, ніж вашими. І як же прикро, що навіть такі люди здатні на абсолютно тупі й бездарні речі.
З якого переляку ви вирішили, що якщо лупанути з усієї дурі в рану, то її можна таким чином вилікувати? Ви в силу своєї прямолінійної кипучої діяльності не стикалися, може, ніколи з таким поняттям у психології, як "хворе місце" - в людини чи в нації...воно потребує проникливості, уважного обходження й елементарних психологічних знань. Не дав вам Бог таких якостей - нащо воно вам здалося? Так ні ж, треба було з витонченістю носорога розсікти немалу купу своїх підписників на "я и мои пацаны, мы все русскоязычные" и "вышеВАТНИКИ". Хірург хрєновий. Навіщо нам ті фсб-шники і провокації Кремля? ми й самі все зробимо. Вас обурила шалена реакція обурених людей? Бляха, ну прийдіть у дитбудинок, зберіть навколо себе сиріт і видайте на гора розумну думку: "У мене є мама й папа, а у вас немає, хахаха", або зберіть групу батьків, чиї діти хворі на дцп, і ловко протиставте: "У вас діти хворі, а в мене здорові, ляляля" - і спостерігайте за реакцією. Ви думаєте, якщо наступити на найбільш болюче місце, то хтось змовчить? Та вас знесе нахрін лавиною обурення, а ви будете летіти й кричати - "НеадекВАТНІКИ!!!", не розуміючи (справді - не розуміючи??) причин такої поведінки.
У хворої знедоленої нації найбільш болюче місце - її мова. Подивіться на карти поширення української мови до революції 17-го року, подивіться на карти її поширення вже в 70-ті роки при радянському союзі. Де поділися всі ці люди? Куди за два покоління могли зникнути мільйони людей, цілі україномовні села й містечка? Скільки болю, вбивств, репресій, депортації, зруйнованих сімей ховається за цими цифрами? Застиг той біль десь там у підсвідомості - то не чіпайте вже його, не руште. Ми ж, українці, уміємо гарно забувати - це в нас прямо дар. Чудово ладнаємо в побуті з російськомовними, майже не помічаємо, як у маршрутці на "На зупинці, будь ласка" обов"язково пару чоловік на тебе вилупляться, майже не нервуємо, коли дитина приходить зі школи заревана, бо "вони сказали, що не будуть зі мною дружити, бо говорю українською", майже не обурюємося, коли не можемо знайти в магазинах українську книгу чи пресу, майже спокійно просимо якийсь там український сайт започаткувати україномовну версію.
Цей майже спокій, Юрію, дається нам непросто. Хитку рівновагу вдається зберегти тому, що ми в першу чергу вмикаємо розум, а потім емоції. І розуміємо, коли варто щось сказати, а коли краще просто жувати.
В День української мови та писемності, повірте, не варто було.
Сподіваюся, ви надалі будете діяти виключно з розумом.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Мій варіант:
Учорашню пуйлову промову в США зрозуміли правильно. І в Конгресі 
Біржа також правильно зрозуміла брєдні божевільного пуйла і встановило такі рекорди всіх часів:
// 2 147 483 647 = 231. Хто б їм пояснив, що треба рахувати перегляди в unsigned int замість signed? Зрубав добрий молодєц Змію-Гориничу 16,384 голови — і повісився Змій-Горинич. Бо якийсь довбой*б прописав йому кількість голів 
Підписатися на RSS