Відродження Фенікса, або Коли прилетіла ластівочка
Вівторок, 26 Грудень 2017 00:51![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
bytebusterСашко Лірник: Відродження Фенікса, або Коли прилетіла ластівочка
Колись давно,у далекому заполярному Мурманську, ми з нашим українським товариством вирішили поколядувати на Різдво.
Готувалися ,репетирували ,вчили колядки і щедрівки. Навіть костюми пошили . Зробили гарну велику Звізду з дзвіночками і лампочками.
Але,коли пішли колядувати і вітати людей по квартирах і під'їздах, то "російські брати" нам не відчиняли.
Тільки перелякано питали з-за дверей : "А што єто? А чаво єто? А хто єта? "
Ну не їхнє це ,не їхнє. Яка ластівочка? Який щедрик? Який такий "добрий вечір" ? Яка Звізда і вишивка?
Наші дівчата плакали від образи.
А потім ми вирішили все-одно заколядувати. Для всіх. Адже Різдво для всіх.
Навіть для заляканих совком нещасних безрідних і бездольних безбатченків.
І в центрі великого кола із замерзлих довгих будинків, які так ставлять щоб не дошкуляли крижані вітри з Льодовитого океану, під спалахами полярного сяйва ,залунали українські колядки і щедрівки.
На тріскучому морозі ми співали і гарно у нас те получалося !
Раптом в похмурій темній стіні багатоповерхівки засвітилось віконце. Потім ще одне, потім ще і ще.
І з під'їздів почали вибігати люди ,в накинутих кожушках , волохатих шапках , пуховиках, і валянках на босу ногу.
І кожен ніс в руках грудочку кашки, або кільце ковбаски.
Наші українці. Ті, які вже давно забули хто вони. Ті, які раптом прокинулися від летаргічного сну "уззкого міра".
Із дітьми і варениками, із вудженою тріскою, мисками холодцю і пляшками.
Залишивши в квартирах своїх здивованих і перепуджених російськомовних дружин і чоловіків.
Нас ставало все більше і більше. Пісня гучнішала і ширилась. Я навіть не міг здогадатися скільки нас багато є в цьому північному світі. Та і у всьому світі.
І був добрий вечір, і пан господар вийшов і подивився на свою волохату кошару, і ягнятка з телятками народилися, і жінки моргали своїми чорними бровами, і гроші стали половою , як і має бути.
І серед полярної ночі прилетіла ластівочка.
І стала щебетати.
Найвідоміша і найкрасивіша мелодія у світі.
Найтепліше свято.
Свято народження.
Свято любові.
Вперше в житті сценарій цього мультику народився миттєво.
У всій багатогранності і з усіма потаємними смислами.
Просто з'явився.
Як народився. Як і треба. З любові. З прадавнього роду.
Ніби весь довгий ланцюжок дідів-бабусь, мамів-тат стояли перед моїми очима і підказували що і як робити. Гладили по моїй сивій голівці і розказували про те, що я і так знав, але забув.
Про те, що ми всі забули.
Про справжнє і вічне, про те, що дрімає в наших душах і сниться нам по ночах, про те, що не можна продати чи купити, про те, що найдорожче і найтепліше.
Про те, що тримає нас на світі.
Насправді, цей Щедрик не просто про свято, а про відродження України.
Про вижудування і лікування, про те , як з попелу чужинецького "міра" пробивається і розквітає наше, рідне, українське.
Найдивовижніше, що це було передбачення. Навіть не знаю як.
І про Майдан, і про останній рубіж, і про відродження і перетворення, і про все що трапилося і трапиться..
І в цьому велика радість, бо весь сірий,похмурий і холодний світ розквітне для українців красою і любов'ю, як і розказали мені наші бабусі-дідусі.
З Різдвом вас,у країнці!
Створював це з Божим Духом і любов'ю до вас!
Христос народився!
Народжується Україна!
Колись давно,у далекому заполярному Мурманську, ми з нашим українським товариством вирішили поколядувати на Різдво.
Готувалися ,репетирували ,вчили колядки і щедрівки. Навіть костюми пошили . Зробили гарну велику Звізду з дзвіночками і лампочками.
Але,коли пішли колядувати і вітати людей по квартирах і під'їздах, то "російські брати" нам не відчиняли.
Тільки перелякано питали з-за дверей : "А што єто? А чаво єто? А хто єта? "
Ну не їхнє це ,не їхнє. Яка ластівочка? Який щедрик? Який такий "добрий вечір" ? Яка Звізда і вишивка?
Наші дівчата плакали від образи.
А потім ми вирішили все-одно заколядувати. Для всіх. Адже Різдво для всіх.
Навіть для заляканих совком нещасних безрідних і бездольних безбатченків.
І в центрі великого кола із замерзлих довгих будинків, які так ставлять щоб не дошкуляли крижані вітри з Льодовитого океану, під спалахами полярного сяйва ,залунали українські колядки і щедрівки.
На тріскучому морозі ми співали і гарно у нас те получалося !
Раптом в похмурій темній стіні багатоповерхівки засвітилось віконце. Потім ще одне, потім ще і ще.
І з під'їздів почали вибігати люди ,в накинутих кожушках , волохатих шапках , пуховиках, і валянках на босу ногу.
І кожен ніс в руках грудочку кашки, або кільце ковбаски.
Наші українці. Ті, які вже давно забули хто вони. Ті, які раптом прокинулися від летаргічного сну "уззкого міра".
Із дітьми і варениками, із вудженою тріскою, мисками холодцю і пляшками.
Залишивши в квартирах своїх здивованих і перепуджених російськомовних дружин і чоловіків.
Нас ставало все більше і більше. Пісня гучнішала і ширилась. Я навіть не міг здогадатися скільки нас багато є в цьому північному світі. Та і у всьому світі.
І був добрий вечір, і пан господар вийшов і подивився на свою волохату кошару, і ягнятка з телятками народилися, і жінки моргали своїми чорними бровами, і гроші стали половою , як і має бути.
І серед полярної ночі прилетіла ластівочка.
І стала щебетати.
Найвідоміша і найкрасивіша мелодія у світі.
Найтепліше свято.
Свято народження.
Свято любові.
Вперше в житті сценарій цього мультику народився миттєво.
У всій багатогранності і з усіма потаємними смислами.
Просто з'явився.
Як народився. Як і треба. З любові. З прадавнього роду.
Ніби весь довгий ланцюжок дідів-бабусь, мамів-тат стояли перед моїми очима і підказували що і як робити. Гладили по моїй сивій голівці і розказували про те, що я і так знав, але забув.
Про те, що ми всі забули.
Про справжнє і вічне, про те, що дрімає в наших душах і сниться нам по ночах, про те, що не можна продати чи купити, про те, що найдорожче і найтепліше.
Про те, що тримає нас на світі.
Насправді, цей Щедрик не просто про свято, а про відродження України.
Про вижудування і лікування, про те , як з попелу чужинецького "міра" пробивається і розквітає наше, рідне, українське.
Найдивовижніше, що це було передбачення. Навіть не знаю як.
І про Майдан, і про останній рубіж, і про відродження і перетворення, і про все що трапилося і трапиться..
І в цьому велика радість, бо весь сірий,похмурий і холодний світ розквітне для українців красою і любов'ю, як і розказали мені наші бабусі-дідусі.
З Різдвом вас,у країнці!
Створював це з Божим Духом і любов'ю до вас!
Христос народився!
Народжується Україна!
Підписатися на RSS
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 12:13 (UTC)Нагадую, ви, за власним зізнанням, не знаєтеся на питанні, тому не можете стверджувати. Навіть злість на того, хто запилив git push --force , не дає цього права.
:-)
Ваш співбесідник має рацію, я також про це говорив: у 1970-і роки закінчилася нафта в Ужгороді. Скачана на моцкву. І скінчилася.
Круті фахівці в нєфтянкє заробляли добрі гроші на совку — не менше, ніж донецькі шахтьори
і трактарісти.Тобто, у ужгородського нафтовика було два вибори:
1. Відмовитися від зарплатні 400-500 совіцьких ржублєй, піти работать трактарістом чи інжинєром на 120 ржу блєй
2. Погодитися на переведення (+сімʼя, +подйомниє) і переїхати туди, куди послала партія і правітільство. І продовжити отримувать свої 400-500 ржу блєй.
І вгадайте з трьох разів, який варіант обрала переважна більшість.
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 12:28 (UTC)за увесь цей час ніяк не можна було повернутися? навіть після '14?
еге
бєднєнькіє, нєсчасниє бурільщікі. я ридаю від співчуття, як це пишу.
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 17:21 (UTC)коли наступив 2013 рік (і до аж його закінчення) в Україні СЕРЕДНЯ заробітна плата
(тільки не та, що нарахована, а та - що на руки)
БУЛА МЕНША, ніж ПРОЖИТКОВИЙ мінімум , точніше ДВА мінімум для працюючого і мінімум для дитини 6-18 років. За що годувати сім'ю???
правили Україною на той час (2013 рік) Янукович іже з ним.
Коли шановний пан henry_flower пропонував би переїхати сім'ї нафтовика-газовика до неньки-Батьківщини? і ЧИМ вона зустріла б сім'ю?
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 21:19 (UTC)До 2013 року економіка України була не краща, а навіть гірша за московію.
А спец-нафтовик, який у 1975 у 30-річному віці переїхав до Самотлору, на 2014-й рік мав віку майже 70 років.
...
Дата: Середа, 27 Грудень 2017 02:59 (UTC)to ameliorate his heroic deed, "українец" співає кацапам щедрик.
...
Дата: Середа, 27 Грудень 2017 04:21 (UTC)Ті, хто співають напоказ, це не українці. Це ще гірше, ніж руssькомірці, які зі своїми калорадськими лєнточьками хоча-б говорять те, що думають.
А той, хто співає «Щедрик» не для власної душі, — це не є щира особа.
Імхо, канєшно.