Відродження Фенікса, або Коли прилетіла ластівочка
Вівторок, 26 Грудень 2017 00:51Сашко Лірник: Відродження Фенікса, або Коли прилетіла ластівочка
Колись давно,у далекому заполярному Мурманську, ми з нашим українським товариством вирішили поколядувати на Різдво.
Готувалися ,репетирували ,вчили колядки і щедрівки. Навіть костюми пошили . Зробили гарну велику Звізду з дзвіночками і лампочками.
Але,коли пішли колядувати і вітати людей по квартирах і під'їздах, то "російські брати" нам не відчиняли.
Тільки перелякано питали з-за дверей : "А што єто? А чаво єто? А хто єта? "
Ну не їхнє це ,не їхнє. Яка ластівочка? Який щедрик? Який такий "добрий вечір" ? Яка Звізда і вишивка?
Наші дівчата плакали від образи.
А потім ми вирішили все-одно заколядувати. Для всіх. Адже Різдво для всіх.
Навіть для заляканих совком нещасних безрідних і бездольних безбатченків.
І в центрі великого кола із замерзлих довгих будинків, які так ставлять щоб не дошкуляли крижані вітри з Льодовитого океану, під спалахами полярного сяйва ,залунали українські колядки і щедрівки.
На тріскучому морозі ми співали і гарно у нас те получалося !
Раптом в похмурій темній стіні багатоповерхівки засвітилось віконце. Потім ще одне, потім ще і ще.
І з під'їздів почали вибігати люди ,в накинутих кожушках , волохатих шапках , пуховиках, і валянках на босу ногу.
І кожен ніс в руках грудочку кашки, або кільце ковбаски.
Наші українці. Ті, які вже давно забули хто вони. Ті, які раптом прокинулися від летаргічного сну "уззкого міра".
Із дітьми і варениками, із вудженою тріскою, мисками холодцю і пляшками.
Залишивши в квартирах своїх здивованих і перепуджених російськомовних дружин і чоловіків.
Нас ставало все більше і більше. Пісня гучнішала і ширилась. Я навіть не міг здогадатися скільки нас багато є в цьому північному світі. Та і у всьому світі.
І був добрий вечір, і пан господар вийшов і подивився на свою волохату кошару, і ягнятка з телятками народилися, і жінки моргали своїми чорними бровами, і гроші стали половою , як і має бути.
І серед полярної ночі прилетіла ластівочка.
І стала щебетати.
Найвідоміша і найкрасивіша мелодія у світі.
Найтепліше свято.
Свято народження.
Свято любові.
Вперше в житті сценарій цього мультику народився миттєво.
У всій багатогранності і з усіма потаємними смислами.
Просто з'явився.
Як народився. Як і треба. З любові. З прадавнього роду.
Ніби весь довгий ланцюжок дідів-бабусь, мамів-тат стояли перед моїми очима і підказували що і як робити. Гладили по моїй сивій голівці і розказували про те, що я і так знав, але забув.
Про те, що ми всі забули.
Про справжнє і вічне, про те, що дрімає в наших душах і сниться нам по ночах, про те, що не можна продати чи купити, про те, що найдорожче і найтепліше.
Про те, що тримає нас на світі.
Насправді, цей Щедрик не просто про свято, а про відродження України.
Про вижудування і лікування, про те , як з попелу чужинецького "міра" пробивається і розквітає наше, рідне, українське.
Найдивовижніше, що це було передбачення. Навіть не знаю як.
І про Майдан, і про останній рубіж, і про відродження і перетворення, і про все що трапилося і трапиться..
І в цьому велика радість, бо весь сірий,похмурий і холодний світ розквітне для українців красою і любов'ю, як і розказали мені наші бабусі-дідусі.
З Різдвом вас,у країнці!
Створював це з Божим Духом і любов'ю до вас!
Христос народився!
Народжується Україна!
Колись давно,у далекому заполярному Мурманську, ми з нашим українським товариством вирішили поколядувати на Різдво.
Готувалися ,репетирували ,вчили колядки і щедрівки. Навіть костюми пошили . Зробили гарну велику Звізду з дзвіночками і лампочками.
Але,коли пішли колядувати і вітати людей по квартирах і під'їздах, то "російські брати" нам не відчиняли.
Тільки перелякано питали з-за дверей : "А што єто? А чаво єто? А хто єта? "
Ну не їхнє це ,не їхнє. Яка ластівочка? Який щедрик? Який такий "добрий вечір" ? Яка Звізда і вишивка?
Наші дівчата плакали від образи.
А потім ми вирішили все-одно заколядувати. Для всіх. Адже Різдво для всіх.
Навіть для заляканих совком нещасних безрідних і бездольних безбатченків.
І в центрі великого кола із замерзлих довгих будинків, які так ставлять щоб не дошкуляли крижані вітри з Льодовитого океану, під спалахами полярного сяйва ,залунали українські колядки і щедрівки.
На тріскучому морозі ми співали і гарно у нас те получалося !
Раптом в похмурій темній стіні багатоповерхівки засвітилось віконце. Потім ще одне, потім ще і ще.
І з під'їздів почали вибігати люди ,в накинутих кожушках , волохатих шапках , пуховиках, і валянках на босу ногу.
І кожен ніс в руках грудочку кашки, або кільце ковбаски.
Наші українці. Ті, які вже давно забули хто вони. Ті, які раптом прокинулися від летаргічного сну "уззкого міра".
Із дітьми і варениками, із вудженою тріскою, мисками холодцю і пляшками.
Залишивши в квартирах своїх здивованих і перепуджених російськомовних дружин і чоловіків.
Нас ставало все більше і більше. Пісня гучнішала і ширилась. Я навіть не міг здогадатися скільки нас багато є в цьому північному світі. Та і у всьому світі.
І був добрий вечір, і пан господар вийшов і подивився на свою волохату кошару, і ягнятка з телятками народилися, і жінки моргали своїми чорними бровами, і гроші стали половою , як і має бути.
І серед полярної ночі прилетіла ластівочка.
І стала щебетати.
Найвідоміша і найкрасивіша мелодія у світі.
Найтепліше свято.
Свято народження.
Свято любові.
Вперше в житті сценарій цього мультику народився миттєво.
У всій багатогранності і з усіма потаємними смислами.
Просто з'явився.
Як народився. Як і треба. З любові. З прадавнього роду.
Ніби весь довгий ланцюжок дідів-бабусь, мамів-тат стояли перед моїми очима і підказували що і як робити. Гладили по моїй сивій голівці і розказували про те, що я і так знав, але забув.
Про те, що ми всі забули.
Про справжнє і вічне, про те, що дрімає в наших душах і сниться нам по ночах, про те, що не можна продати чи купити, про те, що найдорожче і найтепліше.
Про те, що тримає нас на світі.
Насправді, цей Щедрик не просто про свято, а про відродження України.
Про вижудування і лікування, про те , як з попелу чужинецького "міра" пробивається і розквітає наше, рідне, українське.
Найдивовижніше, що це було передбачення. Навіть не знаю як.
І про Майдан, і про останній рубіж, і про відродження і перетворення, і про все що трапилося і трапиться..
І в цьому велика радість, бо весь сірий,похмурий і холодний світ розквітне для українців красою і любов'ю, як і розказали мені наші бабусі-дідусі.
З Різдвом вас,у країнці!
Створював це з Божим Духом і любов'ю до вас!
Христос народився!
Народжується Україна!
Підписатися на RSS
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 02:56 (UTC)...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 12:15 (UTC)...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 04:39 (UTC)виключення (до 1991)--ув'язнені у таборах, або з забороною виїзду (після ув'язнення).
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 05:16 (UTC)Я от не був і до московитів ставився спокійно.
Хоча так, у ретроспективі це виглядає дєбілізмом.
З.І. Маю знайомця, русського геолога, який, не будучи жодного разу в Україні, непогано і навіть без акцента говорить українськов. Завдяки тому, що серед бурильників-геологів українців якщо не більшість, то значна кількість. І це він жартував, що Урєнґой — це як маленький Львів, і що якби там оголосили рєхвєрєндум про приєднання до іншої держави, то єдине, у чому розділилися б думки, це в тому, чи приєднуватися до Львова чи до Франека.
І я не маю причин не довіряти йому у цьому.
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 05:26 (UTC)які замість того щоб вивчити англійську та полетіти працювати до арабів (Кувейт напр), поїхали у країну яка навіть за людей їх не вважає.
"маленькій Львів", блядь.
:(
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 06:54 (UTC)Інертність, поєднана з лінню і конформізмом.
Навіщо вʼябувати рік на курсах мови, щоб потім конкурувати в незнайомому середовищі, якщо поруч є моцква, яку багато хто вважав «такіє жє само, как і ми, толька бухают большє».
Але нічого дивного: люди прогресують, причому кожен — по різному.
Хтось (як ви, якщо я правильно зрозумів) усвідомлювали, що́ із себе представляє московство, ще за часів совка.
Я випадково прозрів за рік до Революції.
Інші прозріли стосовно московії, але ще не прозріли на тему мови: у мене 80% новинної стрічки — москвосуржем.
Так і має бути.
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 08:05 (UTC)нє, нічого такого усвідомлювати за сєрєсєру я не міг, бо був дуже-дуже маленький, ггг
взагалі, я вперше фізично побачив росіян лише у EU. душєраздірающєє було зрєліщє.
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 12:01 (UTC)Тоді, погодьтеся, твердження «будь-хто з України у Мурманську є 100% дєбіл» є, як мінімум, необґрунтованим.
Тобто, це може бути правдою, але для того, щоб це стверджувати, треба знатися на питанні.
Я от — не знаюся, тому намагаюся слухати, що інші кажуть. Порівнювати, робити висновки.
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 12:25 (UTC)що необґрунтовано? по яким показникам Росія блєстіт, що б туди можна було їхати жити? може там суворий the rule of law? міцні property rights? там low taxes? нормальна медицина? поліція? low crime rate?
я навіть не кажу про війну з Україною, і dehumanization всіх українців через прирівнювання їх до ступеня рослини (ми ж "укропи", пам'ятаєте?), яку можна винищувати.
добровільно там може опинитися тільки абсолютний, 100% дєбіл, який не в змозі вивчити жодної європейської мови.
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 14:39 (UTC)От і все. Коли кацапська людожерна влада почне жерти усіх по національній ознаці - вони будуть тихесенько сидіти під віником, або ж скиглити, не розуміючи, що саме відбувається.
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 21:13 (UTC)Я сказав лише те, що сказав — що за часів совка багато хто не усвідомлював.
Друге, що я сказав, — це те, що ви просто не бачили цього на власні очі і, на додачу, судячи з усього, не читали історичних матеріалів про совок.
Тому судите огульно
Вам вже написали:
* за часів совка ніхто в вас в Катар чи ОАЕ не відпустив.
* після часів совка поїхати? — ну, рахуйте самостійно:
Нафтовик, якому у 1975-му було 30, переїхав у Шиболію. Качати нафту у Самотлорі чи Урєнґої
У 1989 совок розпався, нафтовику вже 44.
Потім ще 5 років, до 1994, розкачування і сподівання, що все поправиться.
Ось вам і 49 років. Давайте, вивчайте англійську з арапською і їдьте у Катар нафту качати.
...
Дата: Середа, 27 Грудень 2017 02:45 (UTC)> У 1989 совок розпався, нафтовику вже 44.
14 років у, я вибачаюся, совєтському урєнгої? їбанутися. я гадав Ви про 1-2 роки макс.
от які вони в жопу українці після стількох років добровільного знаходження на Росії? [0] такі і паспорт, напевно шо, отримали російський. українці, еге. те шо хтось пам'ятає 3.5 слова українською, не робить його українцем. москалі звичайні.
[0] "It is not the consciousness of men that determines their being, but, on the contrary, their social being that determines their consciousness."
...
Дата: Середа, 27 Грудень 2017 04:18 (UTC)Я говорю (підніміться по гілці коментарів) про московського геолога, який у дійсності там працював, спілкувався з вихідцями з Західної України, знає, чому вони, в дійсності, там знаходяться, знає їхню дійсну історію тощо.
А ви говорите про теоретичну, абстрактну ситуацію про те, якими українці мають бути.
Я цілком поділяю ваше обурення і недовіру до дійсності, але це — дійсність. Виходити треба саме з неї.
Також дійсністю є те, що особисто я раніше не усвідомлював — і за совка, і навіть до 2013. Ви можете і з цього приводу пообурюватися, ваше право.
...
Дата: Середа, 27 Грудень 2017 07:06 (UTC)я намагаюсь пояснити, що колишні українці, які _добровільно_ роблять все, щоб допомагати ворогу, який методично вбиває їх колишніх братів (людей в Україні) є найпаскуднішим падлом, яке любить прикриватися [0] своєю "кар'єрою".
тому ота сльозлива котяча хуйня про те як оте падло щедрика один одному співає у мене викликає огиду.
[0] а може і не прикривається. гадаю, багатьом (згідно вікіпідія їх там майже 2М--це більше ніж населення Естонії, напр) давно похуй що в Україні відбувається, інакше ми би бачили демонстрації, протести та ін.
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 06:58 (UTC)Тут теж нічого дивного.
У 60-70-і роки совкова нєфтянка знаходилася на Прикарпатті (ну і на Каспії).
Потім там викачали усе, і фахівці — фізично ті само особи — поїхали викачувати нафту-газ у Шиболіа.
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 09:15 (UTC)...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 09:32 (UTC)говоримо про людей, які працюють на кацапів right now at this very moment.
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 10:13 (UTC)і стаття, якщо ви погано прочитали, про "колись давно" а не про right now
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 10:41 (UTC)добровільно виїздили туди лише дєбіли. _едине_ виключення--коли когось відсилали у гулаг і тоді решта сім'ї оселялися поряд з табором (дурна ідея, як на мене, але засуджувати таких хід я не можу)
> як вони вам повернуться сюди
а як всі роблять--продають (не)рухоме майно, прилітають, рентують житло, знаходять роботу. зараз не 1992 рік.
як то Ви думаєте з Криму у '14-15 переїжджали?
> і стаття, якщо ви погано прочитали, про "колись давно" а не про right now
по-1ше, то був коментар не про "статтю" (до речі, яка то ще стаття? то текст якогось васі. статті--у акад. джорналс з пір рев'ю), а про бурильників.
по-2ге, "колись давно" це скільки? 2р? 4? 8? 16? 32? чому всі зразу асьюм'ять совок, незрозуміло.
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 12:13 (UTC)Нагадую, ви, за власним зізнанням, не знаєтеся на питанні, тому не можете стверджувати. Навіть злість на того, хто запилив git push --force , не дає цього права.
:-)
Ваш співбесідник має рацію, я також про це говорив: у 1970-і роки закінчилася нафта в Ужгороді. Скачана на моцкву. І скінчилася.
Круті фахівці в нєфтянкє заробляли добрі гроші на совку — не менше, ніж донецькі шахтьори
і трактарісти.Тобто, у ужгородського нафтовика було два вибори:
1. Відмовитися від зарплатні 400-500 совіцьких ржублєй, піти работать трактарістом чи інжинєром на 120 ржу блєй
2. Погодитися на переведення (+сімʼя, +подйомниє) і переїхати туди, куди послала партія і правітільство. І продовжити отримувать свої 400-500 ржу блєй.
І вгадайте з трьох разів, який варіант обрала переважна більшість.
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 12:28 (UTC)за увесь цей час ніяк не можна було повернутися? навіть після '14?
еге
бєднєнькіє, нєсчасниє бурільщікі. я ридаю від співчуття, як це пишу.
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 17:21 (UTC)коли наступив 2013 рік (і до аж його закінчення) в Україні СЕРЕДНЯ заробітна плата
(тільки не та, що нарахована, а та - що на руки)
БУЛА МЕНША, ніж ПРОЖИТКОВИЙ мінімум , точніше ДВА мінімум для працюючого і мінімум для дитини 6-18 років. За що годувати сім'ю???
правили Україною на той час (2013 рік) Янукович іже з ним.
Коли шановний пан henry_flower пропонував би переїхати сім'ї нафтовика-газовика до неньки-Батьківщини? і ЧИМ вона зустріла б сім'ю?
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 21:19 (UTC)До 2013 року економіка України була не краща, а навіть гірша за московію.
А спец-нафтовик, який у 1975 у 30-річному віці переїхав до Самотлору, на 2014-й рік мав віку майже 70 років.
...
Дата: Середа, 27 Грудень 2017 02:59 (UTC)to ameliorate his heroic deed, "українец" співає кацапам щедрик.
...
Дата: Середа, 27 Грудень 2017 04:21 (UTC)Ті, хто співають напоказ, це не українці. Це ще гірше, ніж руssькомірці, які зі своїми калорадськими лєнточьками хоча-б говорять те, що думають.
А той, хто співає «Щедрик» не для власної душі, — це не є щира особа.
Імхо, канєшно.
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 07:43 (UTC)Славімо його!
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 12:16 (UTC)...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 09:56 (UTC)Прекрасно, дякую!
...
Дата: Вівторок, 26 Грудень 2017 12:17 (UTC)