Репресії моцкви проти української мови 1933 року (2/2)

[bytebuster]

Позначання завершених та незавершених дій та процесів однаковими іменниками, вилучення коротких безсуфіксових іменників та запровадження в цій функції іменників жіночого роду на -ка, -ча призвело до того, що ми й досі не можемо позбутися покручів типу обробка (хоча маємо обробляння/оброблення на позначення дії та обріб на позначення наслідку), розробка (замість
розробляння/розроблення), передача (замість передавання/передання) тощо.
Слово підготовка заступило і віддієслівні іменники готування/підготування, і (в сенсі навчання) коротке та влучне слово вишкіл.
Ми не відчуваємо відмінности між процесом досліджування та завершеною дією дослідження, не відрізняємо дослідження від досліду, не кажучи вже про те, що цілком зник прикметник дослідчий і став маловживаним дослідницький, посупившися місцем слову дослідний, що має инше значення.

Вилучення слів із суфіксом -івн- має наслідком нашу неспроможність відрізняти прикметники на позначення активної здатности (рятівний, коливний, фільтрівний, йонізівний) та призначення (рятувальний, коливальний, фільтрувальний, йонізувальний), не кажучи вже про те, що їх часто заступають активні дієприкметники, що від часу їхнього примусового запровадження заполонили мову, наче бур’ян.

Дієслова, що позначають завершені процеси, втратили префікса чи набули префіксів, скалькованих з російських. Наслідок – префікси великою мірою втратили семантичну навантагу.
Префікс роз- замість притаманної йому семантики руху ізсередини, поширювання, подрібнювання (розбурхувати, розсипати, розбирати, розвалювати, розгортати, розгалужувати, розпорошувати, розпорскувати, розсіювати) став аналогом російського раз- (роздруковувати замість видруковувати),
Особливо коли йдеться про скасовування попередньої дії і заступив властивих носіїв цієї функції зне- та від- (розмагнічувати замість знемагнетовувати, розпружувати замість відпружувати тощо), тоді як префікс від- став аналогом російського от- і дістав функцію передавати доконаний вид замість з- та по- (відрегулювати, відремонтувати, відредагувати, відлакувати, відшліфувати тощо замість  зрегулювати, поремонтувати, зредагувати, полакувати, пошліфувати).
Завважимо, що спроби нав’язати українській мові префікса обез- [3] виявилися невдалими.

Вилучення окремих слів мало різні наслідки залежно від місця слова в сукупності спільнокореневих слів та від ваги позначуваного поняття.
Заміна слів електро- та тепломісткість на електроємність та теплоємність [6] не лише призвела до втрати єдности понять, що їх передають похідники від дієслова містити, іменника місткість та прикметника місткий, а й спричинила (вже в наш час) поширення покруча «-ємність» не лише в складених словах типу металоємність, енергоємність тощо (замість металомісткість, енергомісткість), а й окреме його існування (ємність диску, і навіть подекуди ємність пляшки!).
Поява та поширення одного покруча видається не надто великим лихом на тлі прогалини, утвореної на місці слова на позначення окремого поняття. Йдеться про вилучене й забуте слово плин, що позначало і течію, і речовину (ширше – фізичне
середовище), здатну текти. Збереглося воно лише в сполуці плин часу, згадка про нього міститься в словах надплин та надплинність. Це слово є загальним терміном (англійський відповідник fluid, подібні слова є в усіх европейських мовах), що об’єднує в один комплекс рідини, гази, сипкі речовини (такі як пісок чи цукор), плазму, колоїди, суспензії тощо, а також складні біологічні субстанції (кров, лімфа тощо).
Сучасні природничі науки надзвичайно інтенсивно вивчають явища, пов’язані з такими середовищами, відповідно більшає кількість похідників від цього слова, постають нові й нові терміни. За браком відповідника цього слова в російській
мові раніше користувалися комбінованим терміном «рідина і газ», нині постала терміносполука «текучая среда», що мало придається до творення похідників. Українська мова, маючи своє слово, що від нього дуже легко й природньо можна утворити спільнокореневе гніздо (плинність, плинний, плиновий, плинотехніка, плинодинаміка, плинокристал, плиномеханіка, плинопружність, плинощільність, надплин, магнетоплин тощо), натомість досі мавпує російські взірці й вдається до розлогих кострубатих конструкцій, що їх не варто тут наводити.

Величезних спотворень зазнали прикметники. Настанова запровадити ступенювання прикметників за типом більш, найбільш [2в] нині відгукується покручами на кшталт «більш кращий» та майже цілковитим зникненням найвищого ступеня – визначаємо «кращого спортсмена року», рекламуємо «кращі товари», маємо «вищі досягнення» – а де найкращі, найвищі?
Примусова рекомендація віддавати прикметникам на -ний перевагу над словами на -овий, особливо тими, що мають наголос на о (останні вважати полонізмами) [3] та запроваджувати иншомовні прикметники з суфіксами -аль(ний), -оз(ний) замість прикметників із суфіксом -ов- (замість пірамідний, пірамідовий маємо пірамідальний, замість артерійний пишемо артеріальний, тифовий, каверновий поступилися місцем формам тифозний, кавернозний) [3] спричинила втрату відмінних форм спільнокореневих прикметників з різною семантикою, утворених від того самого іменника, що ускладнює розуміння тексту.
Зокрема, вилучення варіянтів прикметників на -овий, -евий (місяцевий, сонцевий, зоревий, квадратовий тощо) [4, 5] призвело до того, що ми не маємо окремих терміносполук на позначення сонцевого дня чи зоревого року (астрономічні проміжки часу) від сонячного дня чи зоряної ночі (в астрономії такі сполуки є характеристиками стану атмосфери та можливости спостерігати небо); ми не маємо відмінних прикметників від слова місяць у двох його значеннях (одна дванадцята року та небесне тіло) і тому позбавлені змоги сказати щось типу «місячний термін за місяцевим календарем».
Ми не відрізняємо слів квадратовий (про форму) від квадратний (другого степеня, про математичний вираз), натомість нам накинуто прикметника квадратичний. Від іменника орбіта замість прикметника орбітовий утворюємо орбітальний, хоча
цього прикметника належить пов'язувати з фізичним терміном орбіталь (що за властивою українською моделлю мав би форму орбіталя).

Українськими відповідниками до російських прикметників зі складниками -подобный, -образный, -видный оголошено слова зі складниками -подібний та -видний; наказано ліквідувати надмірне поширення суфікса -уватий, залишивши його як основний відповідник до російського суфікса -оватый, та звести до мінімуму вживання слів на -астий (-ястий) [3, 5]. Коментарі тут зайві, наслідки очевидні.

Через жорстку заборону подавати однослівні відповідники до двослівних російських сполук [2в, 6] ми й досі пишемо й говоримо «цегельний завод» замість цегельня, «прилад для вимірювання» замість вимірювач, і навіть «книжкова крамниця» замість книгарня.

Відчутно дається взнаки втручання в будову граматичних конструкцій [2в, 4-6].
Масове запровадження родового відмінка у невластивій функції призвело до того, що ми майже втратили притаманні українській мові вислови типу стіна вища за п'ять метрів чи хлопець, старший за мого сина.
Заборона вживати словосполуки з присвійними прикметниками (і взагалі прикметникові), коли російським відповідником є конструкція з іменниками у родовому відмінку, та настанова вживати конструкції, подібні до російських [2в, 4, 5], призвела
до того, що в загальній мові майже не почуєш сполук типу вчителів лист чи батькова розповідь, а з термінології вилучено прикметники типу відсонцевий, приземний тощо та практично всі присвійні іменні сполуки (Ньютонів закон, Лапласове рівняння) крім тих небагатьох, де присвійну форму мають російські відповідники.

Дивовижні метаморфози відбулися з конструкціями, що містять орудний відмінок. Його усунуто з властивих українських конструкцій (говорити телефоном, розподіл групами), натомість накинуто в пасивних конструкціях (взірці до наслідування – «зроблено мною», «затверджено з'їздом», «затверджений з'їздом») [2в].
Це явище, а також примусово запроваджені пасивні конструкції на -ся («книжка друкується», «квитки продаються») [2в] поширилися такою мірою, що ми вже не відчуваємо кострубатости та безглуздя таких конструкцій. «Книжка, написана відомим письменником» – конструкція, що її багато хто вважає нормальною, хоча насправді писав її той письменник (до настання ери комп'ютерів) ручкою. «М’яч, забитий футболістом» – це ще пів біди, хоча футболіст – це не нога чи голова, чи, боронь Боже, рука.
Але коли чуємо «…притягався до кримінальної відповідальности» – це вже загадка: невже кримінальна відповідальність – це магнет  чи заряджене тіло? А підсудний – кусок заліза чи носій заряду иншого знаку?

В науковій літературі пасивні конструкції на -ся не лише призвели до втрати відчуття активної та пасивної дії (експеримент виконується, тема вивчається), а й спричинили плутанину між примусовими та самочинними процесами: замість холонути, більшати, меншати, нижчати маємо охолоджуватися, збільшуватися, зменшуватися, знижуватися, метал в багатьох статтях не старі(ша)є, а стариться, поверхня (внаслідок певного впливу) не рівнішає (білі(ша)є), а вирівнюється, вибілюється, хоча охолоджувати/охолодити, збільшувати/збільшити, зменшувати/зменшити, знижувати/знизити, старити/зістарити (метал), вирівнювати/вирівняти, вибілювати/вибілити – примусові процеси, а холонути/охолонути, більшати/побільшати, меншати/поменшати, нижчати/понижчати, старіти/постаріти, рівнішати/порівнішати, білі(ша)ти/побілі(ша)ти – самочинні.

Отже, невмотивовані примусові зміни української лексики, моделей творення слів та словосполук, граматичних конструкцій були цілеспрямованими, послідовними, глибокими та всебічними. Тут йдеться не про вплив чи переважання спорідненої мови, а про добре продуману діяльність чималої когорти фахівців (у передмовах до термінологічних бюлетенів їх названо «бригадами»), що мали на меті розхитати саму структуру мови, змінити її будову, допасувати її до законів иншої мови. Вже давно нема тих перших редакторів наукових видань, що мусили дотримуватися розглянутих вище настанов під загрозою щонайменше звільнення з роботи. Вже самі настанови давно потрапили до спецхранів слідом за словниками та підручниками, заради «виправлення» яких їх видано [iv] . Проте вже кілька поколінь редакторів видавництв та журналів, зокрема наукових, перейняли від своїх попередників ці приписи як нові нормативи й сумлінно виправляють подані до друку тексти зі щирою впевненістю, що саме такою є правильна літературна мова. Носій неспотвореної мови (а такі й досі є попри все!) далеко не завжди може вберегти свій текст від редакційного «поліпшування».
Вилучені з наукового обігу словники, навіть єдиний в нашій мовній історії справді академічний словник за редакцією А. Кримського та С. Єфремова, досі не перевидано.
Поза реєстрами нових словників, зокрема СУМ’а, ще й досі залишаються лексикони найталановитіших письменників, що не дотримувалися вимог соцреалізму.
Постає питання – доки це триватиме? Звичайно, аналіз вилученої та напівзабутої спадщини має бути критичним, далеко не все, що було мовними реаліями чи перспективними новотворами тоді, можна й варто відновлювати. Однак ми маємо про це знати.
Це не можна замовчувати. Це треба вивчати. 1933 рік був роком трагедії нашого мовознавства та нашої мови, тодішнє мовне лихо є джерелом теперішніх мовних негараздів. Не вивчивши їхнє походження, не дослідивши їхню еволюцію нам годі сподіватися їх подолати,

---

[i] Наркомату освіти

[ii] В усіх цитатах збережено правопис оригіналів. Виокремлення грубим шрифтом – О.К.

[iii] Здається, цей покруч вперше з’явився друком саме тут.

[iv] Дивовижно, але в каталозі бібліотеки ім. Вернадського
під тим самим шифром РЛ (репресована література) фігурують і репресовані,
і репресивні видання.

Література

1. А. Хвиля. Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті. Більшовик України, 1933, № 7, с. 42-56; Партвидав ЦК КП(б)У, 1933, 30 с.

2. Резолюції Комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному фронті. (а) Резолюція Комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному фронті на доповідь тов. Хвилі «Націоналістична небезпека на мовному фронті й боротьба проти неї» (26 квітня 1933 р.); (б) Резолюція Комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному фронті в питаннях термінології; (в) Резолюція Комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному фронті в справі граматичній. У. кн.: А. Хвиля. Знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті. Харків, Радянська школа, 1933, с. 115-129; Мовознавство, 1934, № 1, с. 15-21; Передрук: [7], с. 147-158.

3. Хроніка НДІМ 1933-1934 рр. Мовознавство, 1934, № 2, с. 139-145. Передрук:[7], с. 159-168.

4. Математичний термінологічний бюлетень. ВУАН, Інститут мовознавства, №2. Київ, Вид. ВУАН, 1934. (Передмова, с. 5-22).

5. Фізичний термінологічний бюлетень. ВУАН, Інститут мовознавства, №4. Київ, Вид. УАН, 1935. (Передмова, с. 3-19).

6. Виробничий термінологічний бюлетень. ВУАН, Інститут мовознавства, №5. Київ, Вид. УАН, 1935. (Передмова, с. 5-11).

7 . В. Кубайчук. Хронологія мовних подій в Україні (Зовнішня історія української мови). Київ, К. І. С., 2004, 168 с.

8. Є. Карпіловська, О. Кочерга, Є. Мейнарович. Структурні зміни української наукової термінології протягом двадцятого сторіччя. У зб.: Проблеми української термінології. Вісник НУ «Львівська політехніка» № 503, с. 3-8. Львів, 2004.

9. В. В. Німчук. Проблеми українського правопису ХХ – початку ХХІ ст.ст. Київ, 2002, 116 с.

10. О. Кочерга. Правопис чужомовного походження. Критика, 2002, №3, с. 6-9.

11. О. Кочерга. Їхні традиції в нашому правописі. Критика, 2004, №1-2, с. 17-18.

12 О. Войналович, В. Моргунюк. Російсько-український словник наукової
і технічної мови. Термінологія процесових понять. Київ, Вирій, 1997,
254 с.

Comments

...

[ukurainajin]

Я теж помічав, що у порівнянні з польською маємо трохі бідніший нормативний лексикон, хоча ті мовні моделі, про які тут розповідають, самі аж просяться до використання як цілком природні. Та он воно що виявилося. Ну то треба повертати, як було. Не таким вже й незворотним воно є, якщо інтуїтивне відчуття досі працює.

...

[bytebuster]

Так, це добре, що інтуїція спрацьовує. Література допомагає.

Але масштаби московських зусиль просто вражають. Це замість того, щоб у себе розібратися з купою неоковирних покручів і нелогічних запозичень.

Зі словом, яке позначає око, а запозичене зі слова «скляний замінник вибитого ока».

І ще — з "-ться".

...

[bez_p_s]

Люблю ваши записи про украинский язык, мне интересно.
*Да знаю что статья не ваша, но только тут можно встретить интересные записи о нём (из моих подписок)

...

[bytebuster]

Дякую, що цікавитеся. Приходьте до нас на Ukrainian.StackExchange! Чи ви вже там є?