Лінґвістичне — Яка з цих мов є слов'янською?

[bytebuster]

Це питання мене давно бентежило.
Беремо середнього тайця, даємо йому в руки старовинну мантру (лише переписану тайськими літерами). Багатьох слів він не знає, але перекласти суть тексту — може.
Беремо середнього індуса. Даємо йому ту саму мантру (хіба що, переписану на деванаґарі). Розуміє, падло. :)
Беремо «Слово о полку Ігоревім» чи будь-який інший літопис, даємо українцеві — теж більш-менш зрозуміло, хоча половина слів вийшла із ужитку.
Тепер беремо мокшанський текст тих же часів — і все, ніц не зрозуміло. Від слова — зовсім.
Тепер той же текст даєш татарину в руки — і він не напружуючись розповідає тобі половину тексту.

Ось експеримент. Беремо два тексти, датовані приблизно одними і тими само роками (XV століття). Руський і мокшанський. І читаємо.

Русь: «Іпатіївський список», близько 1425 р. (зміст, сторінка):

По смр҃ти же великаго кнѧзѧ Романа . приснопамѧтнаго самодержьца всеѧ Роуси . ѡдолѣвша всимъ поганьскъıмъ ӕзъıко^м̑ оума моудростью . ходѧща по заповѣдемь Бж҃имъ . оустремил бо сѧ бѧше на поганъıӕ ӕко и левъ . сердитъ же бъı^с̑ ӕко и ръıсь . и гоубѧше ӕко и коркодилъ . и прехожаше землю ихъ ѧко и ѡрелъ . храборъ бо бѣ ӕко и тоуръ . ревноваше бо дѣдоу своемоу Мономахоу . погоубившемоу поганъıӕ Измалтѧнъı . рекомъıӕ Половци . изгнавшю Ѡтрока во Ѡбезъı . за Желѣзнаӕ врата . Сърчанови же ѡставшю оу Доноу . ръıбою ѡживъшю . тогда Володимерь и Мономахъ . пилъ золото^м̑ шоломомъ Донъ . и приемшю землю ихъ всю . и загнавшю ѡканьнъıѧ Агарѧнъı . по смрти же Володимерѣ ѡставъшю . оу Съıрьчана единомоу гоудьцю же Ѡреви посла и во Ѡбезъı река . Володимеръ оумерлъ есть . а воротисѧ брате поиди в землю свою молви же емоу моӕ словеса . пои же емоу пѣсни Половѣцкиӕ .

Мокшань: Афіанасій Нікітін, «Хожение за три моря», Твєрь, 1468-1474 (сторінка)

А Русь еръ тангрыд сакласын; олло сакла, худо сакла! Бу даниада муну кибить ерь ектуръ нечикь Урус ери бегляри акой тугиль: Урусь ерь абоданъ болсынъ; растъ кам даретъ. Олло, худо, Богъ, данъиры.

Важливе зауваження. Насправді, я не знайшов мокшанського тексту в текстовому вигляді і оригінальній орфографії. Тому мокшанський текст отримує значну фору порівняно зі слов'янським за рахунок більш звичної орфографії. Насправді, оригінал виглядає так. Скан (звідси, сторінки 386, 386v та 392v):

Милостию Божиею преидох же три моря. Дигерь худо доно, олло перводигерь дано. Аминь! Смилна рахмам рагим. Олло акьбирь, акши худо, илелло акшь ходо. Иса рухоало, ааликъсолом. Олло акьберь. А илягаиля илелло. Олло перводигерь. Ахамду лилло, шукур худо афатад. Бисмилнаги размам ррагим. Хуво могу лези, ля лясаильля гуя алимуль гяиби ва шагадити. Хуя рахману рагиму, хубо могу лязи. Ля иляга иль ляхуя. Альмелику, алакудосу, асалому, альмумину, альмугамину, альазизу, алчебару, альмутаканъбиру, алхалику, альбариюу, альмусавирю, алькафару, алькалъхару, альвазаху, альрязаку, альфатагу, альалиму, алькабизу, альбасуту, альхафизу, алльрравию, алмавизу, алмузилю, альсемилю, албасирю, альакаму, альадюлю, алятуфу.

А тепер, коли ви бачили все. Навіть якщо абстрагуватися від типово-московського «Олло акьбірь» і іншого різноманітного «Бісмілля размам ррагім», скажіть мені — який з цих текстів XV століття написано слов'янською мовою? :)