Блогосфера про війну

[bytebuster]

 Тут у Бігдана знайшов одного прєкраснодушного. Цитата:

Нет, я не понес бы свечку к посольству. Я ненавидел и ненавижу государство, одним из смыслов которого - задача уничтожить мою страну.
Но это государство, на самом деле, имеет мало отношения к своим детям. Только, как к будущей кормовой базе.
И это государство должно исчезнуть. По крайней мере, в нынешней своей форме. И границах.
Я представляю тот ад, который твориться в душе у родителей погибших детей.
Мне даже жаль их. Странной такой жалостью. Но жаль.

 Ага, ага. Ще один «тожєчілавєк», який щиро вважає, що якщо у 1721 розвалити Московське царство і зробити «Російську імперію» — то вона перестане гадити.
Потім у 1917 розвалити «Російську імперію» і зробити «Савєцкій саюз» — тожє перестане гадити.
Потім у 1991 розвалити «Савєцкій саюз» і зробити «Хвєдєрацию» — перестане гадити.
Ну, давайте ще у 2018-му розвалимо «Хвєдєрацию» — ну цього разу вже точно перестане гадити.
Насправді ж, цей прєкраснодушний тожєчілавєк не розуміє, що московит гадить не тому, що має «погане гасударство», а тому що він хоче гадити.

 Віталій Портников: Невже це за Крим?
Після безпрецедентної висилки десятків російських дипломатів із низки країн цивілізованого світу ‒ від Австралії до Канади, після відкликання іншими країнами послів із Росії, після того, як навіть навіддаленішим від політики росіянам стало зрозуміло, що їхня країна перетворюється на всесвітнього вигнанця, в російських медіа та соціальних мережах все частіше постає питання: «Невже це нас карають за Крим»?

Це питання контрастує з настроями, що превалювали в російському суспільстві під час трагічних днів окупації та анексії Криму. Тоді переважала думка, що Захід швидко заспокоїться, та й Україна визнає, що «Крим наш» ‒ куди ж вона дінеться? Пам'ятаєте це нахабне та самовдоволене «не смішить мої «Іскандери»? Хочеться запитати власників цього цінного арсеналу: і що «Іскандери»? Відсміялися?
Звісно, це ніяке не покарання за Крим. Це жест гніву після, як вважає Велика Британія, російської хімічної атаки в Солсбері. Це відповідь на втручання Росії у виборчі процеси в країнах Заходу. На дії Кремля в Сирії. На війну на Донбасі. Але все починалося в Криму.
Але анексія Криму супроводжувалася ще й абсолютно безпрецедентним, з точки зору міжнародного права, вчинком Володимира Путіна. Вперше з часів Другої світової війни одна держава приєднала до себе окуповану територію іншої. Це не було схоже ні на Абхазію, ні на Південну Осетію, ні на Північний Кіпр, ні на Косово, ні на Нагірний Карабах.
Цією «кримською операцією» Путін перейшов усі червоні лінії, які тільки можна було перейти. І вся подальша російська політика ‒ наслідок цього переходу, цього запаморочення від успіхів, цієї наївної віри, що після Криму можна все.
Виявилося, що не все.

 Юрий Бирюков: Четыре года войны. Потеря части территории, потеря части экономики, разрыв торговых связей, жесточайшее наследие предыдущих "правителей". Если хоть на мгновение вдуматься, то волосы дыбом - 20% ВВП отрезали "по живому". И это все - результат "братской дружбы" нелюдей из страны-404.
За эти 4 года, в воюющей стране: стабилизировалась и начала расти экономика, проводятся структурные реформы, восстанавливается армия, ремонтируются дороги, строятся школы и детские садики сформирована международная коалиция союзников.
За эти 4 года, в воюющей стране: НЕ вводили карточную систему отпуска продуктов, НЕ сокращали (наоборот - увеличивали) социальные выплаты, НЕ вводили дополнительные налоги на машины/отпуска/походы в ресторан, НЕ вводили обязательную трудовую повинность, НЕ ограничивали выборы/права и свободы/прессу и соцсети.
Не Петро Порошенко аннексировал Крым и оккупировал Донбас. Не он вырезал заводы в Донецке и Луганске. Не он отдавал приказы на обстрелы с территории соседней страны наших военных в Зеленополье и в районе Изварино.
И если отвлечься от ботоферм и резидентов - все равно, в нашей стране остается гигантская толпа идиотов, которые искренне кричат про зраду и винят во всех проблемах именно руководство Украины, скромно обходя вниманием страну-соседку.
Мы называем этих людей зрадофилами. Но не пора ли уже сказать очевидное? Они - враги.

 Денис Андрус: Поскольку все чаще вижу в ленте перепосты агонизирующих русских «это же война!» и просто набросы на тему, что с Россией так нельзя, она ответит, хочу заметить несколько вещей.
Во-первых, Ирландия делает что-то из солидарности с Великобританией, Новая Зеландия заявляет, что у нее нет шпионов, но она – поддерживает флешмоб «Верни домой урода», Люксембург говорит, что ему высылать то и некого, а так бы он тоже поучаствовал, и отзывает своего посла из Москвы, то есть идёт не только объединение малообъеденимого, но и откровенное глумление над членоликим и его приспешниками.
Во-вторых, вспомните Цивилизацию и ее поведение в 2014 году: робкое блеянье, настороженность, клятая озабоченность и все. Поддержка пошла только тогда, когда украинцы стали насмерть и стало понятно, что в случае нашего проигрыша Россия будет топить нас в крови, а следом и остальной мир. Теперь же Цивилизация действует в разы, десятки раз жёстче, при этом оставаясь в рамках общественной демократической морали и правового поля. Потому что приготовилась: войска вокруг России стоят ровным кольцом.
В-третьих, воевать Путину нечем, и он это понимает прекрасно: разгром в Сирии при боестолкновении самых боеспособных частей российской армии и регулярной армии США, решение об утилизации единственных ядерных ракет, которых опасались американские военные – «Сатана» – из-за отсутствия украинских запчастей, технологий и специалистов. Про мультики вместо ракет, фанерные танки и канализационную трубу вместо лазера я даже не вспоминаю.
Путин – вор, а не самоубийца, поэтому он лучше опять что-то соврет и будет править дальше стадом безмозглых голодранцев, чем полезет с голой пяткой на шашку.

---

 Щоразу, коли ви поширюєте цей текст, у світі десь народжується маленький Мевлют Алтинташ.

Comments

...

[rudolf_bochkin]

розносячи в срачах на ютубі гнид, я відношусь до них як до ворога - адже відрізнити їх від маскуючихся під них росіян важко. (можно, але важко. і вважаю зайвим.)
те, що розносить пропаганду ворога; мислить так, як пропонує ворог і має сприйматись як ВОРОГ.

...

[bytebuster]

Ми просто сильно розслабилися, наші критерії до відрізнення «свій-чужий» сильно перекошені. І оці тожєчілавєкі мене, чесно кажучи, дедалі більше змириговують.