Блогосфера про війну

[bytebuster]

 Гримаси московства. (ахтунґ, фаш.ресурс)
Писатель Эдвард Радзинский: Когда я учился в историко-архивном институте, там по коридорам ходил замечательный человек.
Его первая работа в 1920-х годах называлась «Шамиль как вождь национально-освободительного движения на Кавказе».
Но при Сталине взгляды переменились, и Шамиль стал агентом империализма. И этот историк признал свою ошибку.
Потом наступила война, и Сталин поменял взгляды на Шамиля, он стал снова национальным героем. И этот историк признал ошибкой то, что он признал свою ошибку.
Но в 1949 году Шамиль опять стал агентом империализма, и этот же историк признал ошибкой то, что он признал свою ошибку ошибкой.
Вот это краткая биография советских историков.

 Serhii Marchenko: Гораздо интереснее срока Саакашвили дело, за которое его судили.
28 января 2006 года 28-летний Сандро Гиргвлиани пошел в «Шарден-бар». Там бухала компания из МВД Грузии. Сандро повздорил с начальником Службы по общественным связям МВД Гурамом Донадзе. В тот же день тело убитого Сандро Гиргвлиани обнаружено в посёлке Окрокана (пригороде Тбилиси) с признаками насильственной смерти. 6 марта задержаны четверо сотрудников спецслужб, которые признались, что вывезли Гиргвлиани в лес и там избивали. Сандро вырвался и убежал, но упал в ущелье и погиб. 16 марта в Тбилиси поднялся автомайдан, люди сигналили и требовали отставки министра МВД, соратника Саакашвили, Вано Мерабишвили. Через несколько часов Миша выступил на пресс-конференции и отказался увольнять главу МВД, назвав его «хорошим министром».
6 июля 2006 года был суд. Исполнителей посадили на сроки от 7 до 8 лет. Гурама Донадзе, с которым у погибшего был конфликт, не судили. Матери убитого предлагали деньги за молчание и угрожали.
Ничего картинка не напоминает? Это не украинские барыги и коррумпированные менты, а третий год реформ в Грузии и взвешенное решение президента Саакашвили. Понятно, что убивал не Саакашвили, и даже приказ давал не он. Но теперь мне также понятно, почему после целого ряда успешных реформ, грузины не голосовали за реформатора, а его партия, из ведущей в стране, скатилась в маргинес.

 Лідія Гайдар: Якщо позиція московського шамана щодо відпівання невинної загиблої дитини, попри всю її ганебність, мене навіть не дуже здивувала, офіційна заява з цього приводу митрополіта Запорізького та Мелітопольського УПЦ МП Луки, який повністю підтримав свого підлеглого волхва, ще й назвавши Київський Патріархат "самозваним", ледь не довела до сказу.
Ну от хто б ще свою пащу смердючу з цього питання роззявляв, так це, звісно, "свята і невинна", "канонічна" та "правдива" московська патріархія!
Яка САМА СЕБЕ проголосила автокефальною помісною православною церквою в 1448 році. Цей акт відбувся без благословення Константинопольського Патріарха. Через 10 років московський собор виразно маніфестував відрив МПЦ від Києва (якому до цього підпорядковувалася церковна Москва). В такому стані - в схизмі та невизнанні - московська церква перебувала аж 141 рік - з 1448 по 1589.
Офіційного визнання Константинополем мордорці здобули звичним для них шляхом обману, насильства і залякування: цар Борис Годунов (той ще "захисник віри" та "щирий вірянин") запропонував Константинопольському Патріархові Ієремії ІІ (Траносу) переїхати з захопленого османами Константинополя до Московії. Коли той приїхав, то потрапив під домашній арешт, бо Годунов вимагав від нього надання неканонічному московському митрополиту титулу патріарха. Після піврічного ув'язнення Ієремії та відправлення великого хабару Вселенському Патріарху Діонісію у розмірі «сорок сороків хутра та 200 золотих червінців» у 1589 московська церква стала патріархатом.
Але й це ще не всі їх пригоди в погоні за "канонічністю".
На грамоті Константинопольського собору про заснування московського патріархату (він відбувся в травні 1590, після повернення Ієремії ІІ з московського вояжу, і був необхідною процедурою закінчення, так би мовити, "узаконення" МП) з підписів 105 його учасників, як довела сучасна графологічна експертиза, більш, ніж 70 - підроблені. За великим рахунком, жодного сумніву не викликає лише підпис бідосі Ієремії.
Щоб вже вас всіх гамузом скоріше з України підняло та гепнуло де-небудь в вашому "руськом мірє", курви "канонічні"!

---

 Щоразу, коли ви поширюєте цей текст, у світі десь народжується маленький Мевлют Алтинташ.