Блогосфера про війну

[bytebuster]

 novaculaextremo: Сначала, давайте осознаем одну простую вещь: до 2014го года СССР был жив.
Не политически, но экономически. Этот тезис может кому-то показаться спорным, но let's face it: главным торговым партнером ВСЕХ стран СНГ была Россия. На РФ было завязано все: ВПК, легкая и тяжелая промышленность, рынки сбыта еды и услуг. Даже Сеть строилась вокруг Рунета в качестве основного стержня, с небольшими ответвлениями национальной специфики независимых республик. В верности этого тезиса легко убедится, посомтрев графики ВВП любых двух сопоставимо больших экономик СНГ
Проблема реформ отсталых стран (а мы, какни крути, страна отсталая, пускай и жаждущая вырваться из этого болота) не только в херовых законах и низкий рейтингах ведения бизнеса. Проблема всех отсталых сырьевых экономик - в их структуре. Позвольте привести пример: вот мы сейчас рассуждаем, как надо дерегулировать экономику, провести реформу судебной системы итп, да? Ну, вот, допустим, это удалось. От этого что, из-под земли тотчас вырастут заводы-пароходы, Маск окроет у нас головной офис Tesla East, а на востоке орки закопают танки обратно в шахты? Нет, этого не будет. И народ не побежит радостно открывать малый бизнес. Или средний. Народ вообще никуда не побежит - он будет осторожно шевелить ушами, и смотреть вокруг, ожидая, когда ж мы превратимся в Нью Васюки. Потому, что для релаьного роста благосостояния населения, для выхода из третьего мира в первый, необходимо менять структуру нашей экономики.

Вот есть у нас первые в Европе залежи лития. Это значит, что мы могли бы производить аккумуляторы для грядущей эры электромобилей. Но нет - мы продаем сырой литий. И ни одна рожа из наших министров даже пальцем о палец не ударила, чтобы это изменить, и ни один "аппазиционный палитик" - ни слова не сказал о том, что надо делать и как. Мы могли бы в рамках своей экономики, опираясь только на свои ресурсы, наладить выпуск почти готовых электромобилей - надо было бы только закупать эклектронику зарубежом, ибо у нас таких производств просто нет. Но это не страшно - слава Глобализации. Есть ли у нас металлы для корпусов авто? Есть. Могли бы мы проивзодить элеткродвигатели? Да. Если у нас производство покрышек? Да. Животноводство? Еще как - хватит кожанные салоны делать, да и легкая промышленность тоже не мертва - вот вам модели подешевле. А следом уже может подтянутся и малый бизнес - лампочки для фар там, или колпаки с тризубом. Не суть важно.

 Максим Дрозденко: Раз уж всю сеть забили Вакарчуком и Зеленским.
Вообще-то, ничего плохого в том, что кто-то хочет стать президентом, нет.
[…]
мне как избирателю принципиально важно знать, как претендент может справиться с реальным управлением (мы же не сажаем за руль фуры человека, никогда не управлявшего легковушкой)
Соответственно, было бы крайне полезно, чтобы граждане, претендующие на высшую должность в стране и имеющие рейтинг хотя бы в районе 1% - получали должность главы райадминистрации.
Имея при этом возможность назначить своего прокурора и начальника полиции - согласовав это с райсоветом (на который они естественно не влияют. Равно как и на глав ОТГ).
СБУ и НАБУ естественно должно их ТЩАТЕЛЬНО ловить в случае коррупционных схем.
А они демонстрируют, как у них получится и что.
С наркоторговлей покончить, с приемками краденного металла.
С дерибаном бюджета и земли.
С обеспечением жизнедеятельности (без дерибана бюджета и земли это будем ОЧЕНЬ непросто, итальянская забастовка неизбежна)
Им может и самим в президенты не захочется.

 // Як закалялился Зєлєнскіє чєловєчкі. 100 років тому.
 Anton Foigt: Прекрасное нашлось на злобу дня. Микола Садовський, 1906 рік.
"Зате в Києві Дрентельн, дійсний російський політик, заборонив грати українській трупі, а замість неї дозволив по кафе-шантанах і відкритих сценах «разсказчикам малоросійскаво бита» дискредитувати перед публікою український народ і взагалі все українське. Тут виводилась на посміх вся національність. Неграмотні колишні театральні машиністи або просто розсильні поробились українськими письменниками і один поперед другого писали всяке паскудство і пасквілі на український народ і з ідіотськими миґами та патяканням ілюстрували перед ситою й ласою до сміху садовою публікою, а та, регочучи і надриваючи свої п’яні животи, плескала цим підлим паяцам-нездарам, а після спектаклю напувала їх горілкою до нестями та обмазувала гірчицею їхні п’яні морди. Але всі ці лишаї на здоровому тілі притягали в сад багато людей і через те їм садові антрепренери платили великі гроші. Отак Лучицький, колишній машиніст одеського маріїнського театру, брав 300, навіть 400 карб, у місяць. Він потім зібрав усі перли своєї геніяльної літературної творчости і видав під заголовком: «Торбина реготу і лантух сміху»."
(с) Садовський М., Мої тетральні згадки

 Антон Костенко: Османські козаки проти росії: останній кошовий на шляху джихаду
23 січня 1854 року на вірність султанському трону урочисто заприсягнуло створене в умовах війни з Росією Османське козацьке військо. Здавалося б, ця назва є прикладом того, що дотепники називають "взаємовиключними параграфами", але водночас це приклад того, на які неймовірні союзи варто йти заради перемоги над ворогом.
Традиційний образ козака – це православний воїн на шляху боротьби з бусурманами. Але вже в перші сторіччя козацтва цей образ був далеким від дійсності – Богдан Хмельницький шукав союзу з кримським ханом, Петро Дорошенко присягнув на вірність османському султану. Врешті, після знищення останньої Січі, частина козаків знайшла прихисток на султанських землях за Дунаєм.
Саме їхні нащадки та нові емігранти з підросійської України створили останній у ХІХ сторіччі український військовий підрозділ – Османське козацьке військо (відоме також як "Корпус османських козаків", а російські історики зі зрозумілих причин воліють називати його "Слов'янським легіоном").

---

 Щоразу, коли ви поширюєте цей текст, у світі десь плаче маленький Зеленський чєловєчєк.

Comments

...

[bytebuster]

Я розумію, про що ви кажете. Але мені здалося, що автор казав не про це.
А про інвестиційний клімат.
Я у коментарі вище написав, що про це думаю. Сподіваюся, ви з цим також погодитеся.