А ось дивіться, як нам брешуть

[bytebuster]

Причому бреше Deutsche Welle, яка лишається одним із двох україномовних джерел новин особисто для мене (решта відсііялися — спочатку Цензори, потім BBC і VoA, потім Хробацьке — тисячі їх ©)

А сама новина — ось:
 nocuous: Як цікаво. Сергій Сидоренко помітив дивну і, водночас, дуже знакову річ: ось у нас поважне міжнародне СМІ Deutsche Welle (DW), ось стаття про певний аспект поточних реформ в Україні — децентралізацію. Стаття написана Олександром Савицьким, автором з Києва, отже оригінально вона була створена для україномовної версії DW, і усі наступні переклади статті слід вважати похідними. DW — багатомовний ресурс, і стаття присутня і іншими мовами.

Справа в тому, що у російській версії цього ж сайту ця ж стаття (автором якої зазначений все той же Александр Савицкий) виглядає радикально інакше. Це не простий пофразовий переклад, це дуже “творче” переосмислення одних і тих же, здавалося б, тверджень. На перший погляд, ключові речення залишилися без змін, але:
1. дещо додане,
2. дещо видалене,
3. речення перетасовані таким чином, що загальний сенс радикально змінюється,
4. стаття навіть технічно оформлена інакше — проілюстрована іншими картинками (які спрямовують думку у зовсім іншому напрямку, ніж в оригіналі) і супроводжується зовсім іншими пропонованими матеріалами для подальшого читання на цю тему (з аналогічним ефектом).

Подивимося детальніше:

Децентралізація в Україні: заявка на успіх	Децентрализация на Украине – пример успешной реформы?
Прихильником децентралізації в Україні є майже кожен другий. Водночас більше половини українців поки не відчули на собі позитивних змін від реформи. DW дізнавалася, де є успіхи і де ховаються проблеми. 42 відсотки українців підтримують децентралізацію, негативно ставляться до неї 27 відсотків громадян, опитаних у червні фондом “Демократичні ініціативи” та Центром Разумкова. За оцінками експертів, це є ознакою помірного успіху реформи, яку запустили в Україні 2014 року після зміни влади внаслідок Євромайдану. 2015 року в країні стартував механізм передачі повноважень від центру на місця та створення об’єднаних територіальних громад. Станом на 2017 рік їх налічується вже більше 400. Баланс прихильників та противників децентралізації серед населення України, за даними соціологів, фактично не змінився від минулого року. Водночас рівень обізнаності українців з реформою за рік зріс з 74 відсотків у 2016-му до 82 відсотків у 2017 році. А частка тих, хто нічого не знає про децентралізацію, скоротилася з 30 до 18 відсотків. Більше довіри до місцевої влади Ті, хто помітив позитивні зміни, найчастіше відзначають покращення в галузі інфраструктури, житлово-комунального господарства і транспорту. “Це ті сфери, за які безпосередньо відповідають органи місцевого самоврядування, які почали відновлювати занедбану інфраструктуру. В її розвиток останніми десятиліттями в Україні на душу населення вкладалося 4,7 доларів, тоді як в сусідній Польщі – більше 80 доларів”, – зазначив менеджер проекту Українського незалежного центру політичних досліджень “Громадяни в дії” Іван Лукеря. Ще одним показником успіху децентралізації Лукеря називає зростання довіри громадян до органів місцевого самоврядування, які мають найбільший рейтинг серед державних інституцій після армії. “Впродовж останніх трьох років довіра до центральних органів влади суттєво знизилася і становить від 10 до 13 відсотків. Натомість довіра до місцевих органів самоврядування збільшується. Наприклад, серед голів обласних центрів 2015 року довіра складала близько 30 відсотків, то тепер 45-50 відсотків”, – сказав експерт. Директор Інституту розвитку територій Юрій Ганущак вбачає успіх децентралізації і в тенденції до зменшення рівня невдоволення громадян станом справ в інших галузях, які реформуються у зв’язку з децентралізацією. “Щодо медичної реформи кількість незадоволених зашкалює, тоді як кількість незадоволених шкільною і дошкільною освітою серйозно зменшилася. Чому? Бо децентралізація в освіті триває повним ходом, а у медичній галузі децентралізації немає”, – сказав експерт.	Согласно соцопросу, сторонников реформы децентрализации на Украине вдвое больше, чем ее противников. DW выясняла, как идет реформа передачи украинской власти от центра на места. 42 процента украинцев поддерживают децентрализацию. Негативно к ней относится 27 процентов опрошенных в июне 2017 года киевским Фондом “Демократические инициативы” и Центром им. Разумкова. По оценкам экспертов, это говорит об умеренном успехе реформы. Больше всего ее проведению мешает непонимание гражданами распределения полномочий на разных уровнях власти и пассивность в принятии решений. Рост осведомленности населения Реформа децентрализации стартовала на Украине в 2014 году, после победы Евромайдана. Согласно первым минским соглашениям, по настоянию Москвы, Украина должна была изменить свою конституцию и ввести федеративное устройство. Но это было встречено ожесточенным сопротивлением общества, а попытка проголосовать за конституционные изменения в Верховной раде вызвала кровавые столкновения. В 2015 году вместо федерализации стартовала децентрализация – механизм передачи полномочий от центра на места и создания объединенных территориальных общин, которым были переданы полномочия в распределении местных доходов и сборов, а также определения условий работы бизнеса на их территориях. Баланс сторонников и противников децентрализации среди населения Украины, по данным социологов, с 2015 года изменился в сторону сторонников. В нынешнем году уровень осведомленности украинцев о реформе составил уже 82 процента опрошенных, а доля тех, кто ничего не знает о децентрализации снизилась до 18 процентов. Первые успехи децентрализации 55,4 процента опрошенных заявили, что после проведения децентрализации они не почувствовали изменений к лучшему. Но они оценивали не столько децентрализацию, сколько общую социальную ситуацию в стране, утверждают эксперты. Тем не менее, они считают признаком успеха реформы улучшения в области инфраструктуры, жилищно-коммунального хозяйства и транспорта. Именно в этих сферах местным властям удалось переломить ситуацию. “Это те сферы, за которые непосредственно отвечают органы местного самоуправления. На развитие инфраструктуры в последние десятилетия на Украине на душу населения выделялось 4,7 доллара, тогда как в соседней Польше – более 80 долларов”, – отметил менеджер проекта Украинского независимого центра политических исследований “Граждане в действии” Иван Лукеря. Показателем успеха децентрализации Лукеря считает рост доверия граждан к органам местного самоуправления, которые сейчас имеют наибольший рейтинг среди государственных институтов после Вооруженных сил Украины. “На протяжении последних 3 лет доверие к центральным органам власти существенно снизилось и составляет от 10 до 13 процентов. А доверие к органам местного самоуправления, наоборот, растет. Например, если среди председателей областных центров в 2015 году уровень доверия составлял около 30 процентов, то теперь он достигает 45-50 процентов”, – сказал эксперт. Директор Института развития территорий Юрий Ганущак также отметил успех реформы децентрализации. В доказательство он привел обнаруженную в результатах опроса тенденцию к сокращению недовольства граждан проведением других, связанных с децентрализацией реформ. “По медицинской реформе количество недовольных зашкаливает. Но количество недовольных школьным и дошкольным образованием серьезно уменьшилось. Почему? Потому что децентрализация в образовании идет полным ходом, а по медицинской отрасли децентрализации нет”, – сказал эксперт.
Невдоволення і пасивність Тим не менш, 55,4 відсотка опитаних в Україні вказали, що вони не відчули змін на краще від запроваджених внаслідок децентралізації змін. Ще більше – 63 відсотки – не задоволені своєю спроможністю впливати на рішення місцевої влади. Водночас 50 відсотків опитаних кажуть, що самі поки що не готові взяти участь в управлінні своїм селом селищем чи містом у випадку розширення повноважень місцевої влади. Лише 37 відсотків хочуть скористатися таким правом. “Це означає, що люди і досі самі не готові й не бачать можливостей впливати на місцеву владу, хоча реформа передбачала збільшення саме такого впливу і контролю над владою”, – зазначила директорка Фонду “Демократичні ініціативи” Ірина Бекешкіна. Однією з причин такої пасивності є нерозуміння громадянами структури та компетенцій органів влади в Україні на різних рівнях, упевнена координаторка громадської організації “Центр UA” Марія Левонова. “Люди не мають уявлення, за шо відповідає місцева громада, за що районна і обласна влада, за що уряд і інші органи центральної влади. Саме через це нерозуміння створюється багато проблем і накопичується незадоволення”, – каже вона.	Проблема пассивности общества 63 процента украинцев недовольны возможностями влиять на решения власти. 50 процентов опрошенных еще не готовы принять участие в управлении своим селом поселком или городом в случае расширения полномочий местной власти. Лишь 37 процентов стремятся воспользоваться этим правом. “Это означает, что люди до сих пор сами не готовы и не видят возможностей влиять на местную власть, хотя реформа предусматривала увеличение именно этого влияния и контроля власти обществом”, – отметила директор Фонда “Демократические инициативы” Ирина Бекешкина. Одной из причин пассивности украинцев является непонимание гражданами структуры и компетенции системы власти в стране. “Люди не имеют представления, за что отвечает местная община, за что районная и областная власть, за что правительство и другие органы центральной власти. Именно от этого непонимания происходит много проблем и накапливается недовольство”, – уверена координатор общественной организации “Центр UA” Мария Левонова.
Брак знань Левонова зі своєю командою об’їхала 63 територіальні громади по всій Україні та стверджує, що, якщо не брати до уваги незначних відмінності, ситуація скрізь однакова. “Те саме з грошима. Якщо люди кажуть, що не дуже відчули ефект від збільшення фінансової самостійності на місцях, то вони зазвичай не дуже собі уявляють, звідки взялися кошти на ремонт доріг і не дуже намагаються впливати на ці процеси”, – сказала громадська експертка. Вона вважає, що активні громадяни, місцева влада і місцевий бізнес дуже потребують інструкцій зі втілення реформ, і кажуть, що всі проблеми з децентралізацією виникали через брак детальних інструкцій, рекомендацій та роз’яснень, яким можна було би керуватись під час ухвалення рішень. Небезпекою у впровадженні децентралізації, на думку Юрія Ганущака, наразі є прагнення влади на місцях мати більше грошей, але не відповідальності за ухвалення рішень. “Потрібно гармонізувати реформу і передати на місця компетенції та відповідальність. Слід запровадити відповідність фінансових ресурсів переданим на місця повноваженням”, – порадив експерт.	Деньги и ответственность Левонова со своей командой объехала 63 территориальные общины по всей стране и утверждает, что с незначительными различиями, ситуация везде примерно одинакова. “Если люди говорят, что они не очень почувствовали эффект от увеличения финансовой самостоятельности на местах, то они обычно не совсем представляют себе, откуда взялись средства на ремонт дорог и не стараются влиять на эти процессы”, – сказала активистка. Она считает, что активные граждане, местные власти и представители бизнеса очень нуждаются в инструкциях по реализации реформ и говорят, что все проблемы с использованием новых возможностей децентрализации возникали из-за нехватки подробных рекомендаций и разъяснений, которыми можно руководствоваться при принятии решений. Опасносностью в проведении децентрализации, по мнению Юрия Ганущака, пока остается стремление власти на местах иметь больше денег, но как можно меньше ответственности за принятие решений. Он считает, что передавать полномочия и финансирование на места следует соответственно увеличению ответственности местных властей за решение проблем.

Вже у назві статті радикально змінений ключовий месседж:
укр: назва однозначно вказує на певний позитивний досвід
рус: назва заявляє про сумніви та ставить знак питання щодо успіху (про “НА Украине” я вже навіть не говорю)

У першому ж, вступному, реченні одні і ті ж цифри (42% vs 27% як “за” і “проти” реформи) творчо переосмислені:
укр: “Прихильником децентралізації в Україні є майже кожен другий.” (позитивний досвід)
рус: “Согласно соцопросу, сторонников реформы децентрализации на Украине вдвое больше, чем ее противников.” (позитивному досвіду обов’язково протиставляються “опоненти”)

Найобурливіше та наймерзотніше:
укр: –немає відповідника–
рус: “Согласно первым минским соглашениям, по настоянию Москвы, Украина должна была изменить свою конституцию и ввести федеративное устройство. Но это было встречено ожесточенным сопротивлением общества, а попытка проголосовать за конституционные изменения в Верховной раде вызвала кровавые столкновения.”

Що?! По-перше, ні про яке “федеративное устройство” у жодних офіційних документах Україні ніколи не заявляла, не збиралася і не збирається його вводити. У Мінських угодах цього гівна немає в принципі. По-друге, дуже добре відомо, що про “федералізацію” України говорить тільки Кремль, Україна ніколи не мала такої потреби і ніколи не могла в принципі погодитися на це.

Ну і, звичайно ж, куди без “кровавых столкновений” у будь-якому матеріалі про Україну, навіть якщо він про те, як люди у провінціях вчаться краще порядкувати своїми грошами і своїм господарством. Проти децентралізації ніколи не було ніяких виступів, до речі, не кажучи вже про “криваві”.

Звідки це взялося?! Це написав від себе Олександр Савицький — спеціально для братів-росіян, щоб їм було приємніше читати? Чи російський офіс DW відчуває за собою повноваження робити такі гучні заяви та вставляти їх у авторські статті?

Тут росіянами знову вводиться “федералізація” і визначається, що “замість неї” була запущена децентралізація:
укр: “2015 року в країні стартував механізм передачі повноважень від центру на місця та створення об’єднаних територіальних громад. Станом на 2017 рік їх налічується вже більше 400.“
рус: “В 2015 году вместо федерализации стартовала децентрализация – механизм передачи полномочий от центра на места и создания объединенных территориальных общин, которым были переданы полномочия в распределении местных доходов и сборов, а также определения условий работы бизнеса на их территориях.”

Це є брехнею і маніпуляцією, оскільки, як я зазначила, ніяка федералізація і не планувалася в принципі, а от децентралізація була і залишається пріоритетом від самого початку, про неї говорили ще до початку війни. Власне, усі положення, які прописані у Мінських угодах, є просто розписаними кроками до децентралізації Донецької та Луганської областей (подібно до будь-якої іншої області країни), з додатками щодо роззброєння, контролю за кордоном і т.д. Децентралізація є однією з ключових реформ тому, що вона змінює принципи управління і фінансування в масштабах країни, плюс підвищує відповідальність громади за свій регіон та надає їй нові механізми до самоуправління. Саме це дозволить як збільшити економічну успішність регіонів, так і змінити менталітет людей в цілому — не “влада має прислати кошти і зробити”, а “кошти регіону залишаються в регіоні, порядкуйте, люди добрі, як вам буде краще”.

Також в російській версії видалено конкретні цифрові показники, які свідчать про гарний поточний поступ реформи (вже більше 400 територіальних громад).

Зміна смислу на протилежний із загадковою для мене ціллю:
укр: “Баланс прихильників та противників децентралізації серед населення України, за даними соціологів, фактично не змінився від минулого року.”
рус: “Баланс сторонников и противников децентрализации среди населения Украины, по данным социологов, с 2015 года изменился в сторону сторонников.”

Загалом змінений порядок речень і розставлені акценти у тексті наступним чином:
укр: “є позитивні зміни, але і такі-то і такі-то недоліки”; “основна проблема – ми ще погано розуміємо, що робити з сферами відповідальності, ще потрібен час для зміни менталітету людей, які не звикли до самоврядування та контролю за своїми місцевими владами”
рус: “все плохо, несмотря на отдельные достижения”; “основная проблема — никто ни за что не отвечает”

Текст по-різному ілюстрований фотографіями:
укр: одне фото сільської дороги
рус: фото кабміну, фото з Ради, те ж саме фото сільської дороги, фото будівель майдану (загальний меседж, очевидно: “в Киеве что-то там напринимали, а регионам все равно хуево от этого”)

Стаття по-різному пропонує матеріали для додаткового читання після статті:
укр: стаття “#LocalHeroes: як столичний бізнесмен село реформує (20.07.2017)”
рус: стаття “КАКИЕ ТРЕБОВАНИЯ МАЙДАНА ВЫПОЛНЕНЫ НА УКРАИНЕ СПУСТЯ ТРИ ГОДА?” з фоткою барикад і “Поймите нас, задолбало” і стаття “Децентрализация: первые шаги киевских поселков (12.02.2016)” з фоткою шлагбауму і таблички про карантин і африканську чуму свиней (?!).

Ну класно ж? І це в межах одного і того ж досить контрольованого та поважного міжнародного ресурсу. Хто відповідальний за таку подачу новин для україномовної та російськомовної аудиторії — наразі незрозуміло, у Сергія Сидоренко там з’ясовують. Але це лише один маленький приклад того потужного впливу Росії та її ньюсмейкерів в усьому світі, які пролазять без мила зі своїми меседжами навіть на такому рівні.