Блогосфера про війну (1/2)

[bytebuster]

 Олександр Палій: Особистий підпис Великого князя Київського Володимира (у хрещенні - Василя) Мономаха (1113-25 рр.), графіті Софії Київської.
Мова графіті — написів 11-13 ст. на стінах Святої Софії — архаїчна українська.
Про це свідчать безліч українізмів:
закінчення сотень імен — Ставърови, Семенови, Кузови, Пеоновѣ;
чергування «к» і «ц», «к» і «ч» — «Луцѣ владичину дияку»;
заміна «ф» на «хв» — «Хведа»;
прізвища — «Сліпко», «Спысович», «Хоудый»;
імена — «Михалко», «Стипъко», «Гнат»;
чітка «ы» — «роусьскый князь благый»;
кличний відмінок — «Святый Пантелѣмоне», «О горе тобѣ Андрониче охъ тобѣ небоже»;
м'яка «ц» — «чернця»,«Архипцю» і т.д.
Яке бачимо, в підписі Володимира Мономаха використана українська форма "Василеві".

 anti-colorados: Страсти по закону
Но это еще не все. Из этого закона прямо не вытекает последний, сделанный нами вывод, но он уже легко читается даже в этом виде законопроекта. После возврата оккупированных территорий, государство Украина сформирует свои претензии в РФ на возмещение ущерба. Об этом как раз прямо указано в законе, но ущерб наверняка будет зафиксирован и не государственными юридическими лицами – владельцами разграбленных предприятий, и частные лица, чти права и интересы пострадали в результате российской оккупации. То есть все, кто понес ущерб от оккупации, будут иметь право взыскивать его с государства Российская Федерация и обращать взыскание на все движимое и недвижимое имущество РФ как в Украине, так и в любом другом месте земного шара.

Желающие увидеть аналогию, могут обратиться к опыту ФРГ, которая десятилетиями выплачивала компенсации миллионам лиц, разбросанным по всему миру. Если в РФ считают, что все их чудеса и художества сойдут им с рук – глубоко ошибаются. Сейчас на них формально переводятся стрелки. Теперь уже не только Женевская конвенция обязывает оккупанта обеспечивать справедливость и основные права человека, на оккупированных территориях, но и этот закон Украины, который исключает двойную трактовку, при выборе ответчика по такого рода делам. В Москве уже поняли, к чему идет дело и какое количество исков и на какие суммы их ожидает в самом ближайшем будущем. Такое сладкое слово «отжим», которое уж очень сильно нравилось россиянам, теперь обретет свое денежное выражение и им уже машет рукой светлое будущее, в котором они десятилетиями будут выплачивать возмещение ущерба, нанесенное бесноватым фюрером, его подручными и всякой сволочью, начиная от Гиркиных-Безлеров, и кончая кадровыми военными. За все придется платить.
Вот такой законопроект был внесен в Раду, и он категорически не нравится оккупанту. Настолько категорически, что он решил дернуть за веревку всех, кто ему чем-то обязан. В этот раз мы увидели полный групповой портрет этих деятелей. Теперь и они стали тем индикатором, по реакции которого можно сверять правильный курс. Чем громче эти свиньи визжат и чем точнее они попадают в тональность Москвы, тем правильнее мы движемся. Эти простые методы никогда не дадут сбиться с пути, а потому – имеют особую ценность.

 Yuriy Vitrenko: За годину починаються слухання в Стокгольмському арбітражі.
Оскільки Нафтогаз і Газпром не змогли дійти згоди щодо імплементаціі окремого рішення (Separate Award), прийнятого арбітражним трибуналом у червні цього року, тепер трибунал має розглянути позиції сторін і прийняти відповідні рішення.
Нагадаю, що у своєму окремому рішенні, арбітраж зокрема:
а) повністю і остаточно відмовив Газпрому у задоволенні позовних вимог щодо оплати Нафтогазом сум, нарахованих Газпромом у відповідності до положення контракту «бери або плати»;
б) визначив принцип, за яким це положення має бути змінено на майбутнє;
в) визнав право Нафтогазу на перегляд контрактної ціни та приведення її до рівня цін на європейському ринку (визначеному хабі) з квітня 2014 року, а також отримання від Газпрому компенсації за переплату.
Сторони мали шляхом переговорів спробувати узгодити зміни до контракту, які б дозволили зокрема:
і) реалізувати на майбутнє (з дати винесення нового рішення арбітражу і до закінчення контракту у 2019 році) визначений арбітражем принцип щодо положення «бери або плати»;
іі) обрати конкретний тип контракту на визначеному арбітражем газовому хабі, до якого зробити індексацію (прив‘язку) у формулі ціни (замість нафтопродуктів), і здійснити перерахунок за новою ціною (нижчою за стару ціну) з квітня 2014 року (визначити різницю між тим скільки вже заплатив Нафтогаз і скільки він мав заплатити за новою ціною).
Не дивно, що ми не змогли домовитися з Газпромом. Навпаки, було б дивно, якщо б ми домовилися...
Без газпромівського газу ми спокійно обходимося. У наших сховищах вже достатньо газу для нормального проходження зимового періоду.
Нічого платити за позовними вимогами Газпрому щодо «бери або плати» нам точно не потрібно - це остаточне (хоча і «окреме») рішення арбітражу. Нагадаю, позовні вимоги Газпрому за цим пунктом перевищували 40 мільярдів доларів і збільшувалися кожний день. Так що і тут все для нас добре.
Тому ми спокійно відносимося до цих слухань. І, як завжди, ми ретельно готувалися.
Але вдачі нам побажати не завадить:)
PS. Наразі установлений граничний термін винесення рішень арбітражу як по контракту на купівлю-продажу газу, так і по котракту на транзит газу - кінець листопада цього року.
По контракту на транзит газу ми зокрема вимагаємо привести контракт у відповідність до європейського та українського енергетичного законодавства, переглянути (в тому числі ретроспективно) тариф у відповідності до європейських умов тарифоутворення, а також виплатити нам компенсацію за недоотримані доходи від транзиту. Мова йде про компенсацію від декількох мільярдів доларів до суми, яка значно первищує 10 млрд. дол. (кожен день сума збільшується на недоотримані доходи за цей період).

 Павло Правий: Курс серебра Иуды, или Почем жизнь предателя
Перефразируя Тараса, спрошу у вас, ребята-предатели: ну, что, помогли вам ваши московиты? Нарушив присягу, вы пошли в Иуды за лишние 100 долларов в месяц, но не учли, что предателей не любит никто. Вы не учили истории и вам невдомек было, чем обернулись для Иуды 30 шекелей или тетрадрахм, выплаченные ему за предательство Христа. Вы не знаете о доле тех, кто выдал Чингисхану его брата. Вы позабыли о судьбе Бронислава Каминского. Вы не знали об истинной судьбе Ярослава Галана, предателя, зарубленного в собственном кабинете чекистами, когда он стал не нужен Сталину.
Чего ж вы теперь жалуетесь, типа офицеры, которых язык не поворачивается назвать «господа»; вы, которые за лишнюю пайку предали Украину, которой присягали? Чего вы жалуетесь, когда вас из теплого Крыма посылают служить в тундру? Или в Сирию – под пули и ножи исламистов. Или на Кавказ…
Недавно в Дагестане подорвали двух бывших украинских «эсбеушников» из Крыма. А сколько отправилось в Сирию, да там и остались – в качестве корма для сирийских червей; сколько зарыто под табличкой «неизвестный № …» на гигантских кладбищах донецкой Бутовки, Горловки, Стаханова – неизвестно, поскольку Путин дальновидно количество потерь «непобедимой и легендарной» приказал засекретить. Жены рыдают: как же так? Они же думали, что за предательство русские заплатят их мужьям должностями, званиями и повышенными зарплатами, а вышло, что расплатились совсем по-другому. И хорошо еще, если приходиться вместе с супругом ехать на новое место службы в солнечный Магадан. Зря вы надеялись устроить свое нехитрое счастьице за счет предательства. Не бывает такого.