![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
bytebuster
Сьогодні День незалежності США, але цього року це сумне свято. Так само, як 9/11 змінило курс історії планети, інше горе під назвою 11/9, гризе основи Цивілізації. Американське суспільство захворіло на досить неприємну хворобу — ватнічєство. Ми не можемо лишатися байдужими, тому що від політики США залежить наше з вами життя, у прямому розумінні цього слова. Пропоную замислитися, що не так, і чи зможе американська демократія, яка є форпостом Цивілізації на цій планеті, перемогти цю хворобу і вилікувати хворих. Ось таке невеличке ессе.Раніше я вже згадував, чим, у моєму розумінні, відрізняються трампаньєткі від просто прихильників протилежної політичної партії (у США).
Брехнею і небажанням поглянути на себе збоку.
Я деякий час подовгу просиджував у Штатах — одного разу навіть кілька місяців поспіль там жив (без дівчат!
Так от, більшість моїх друзів і колег були якщо не члени Республіканської партії, то, принаймні, її прихильниками.
Ця картина з завидною регулярністю повторювалася в усіх штатах, де мені довелося бути — від чорного-пречорного Мічіґана до елітарної Бей Ерії. Від строкатого Чікаґо до спекотно-розслабленого Форт-Лодердейла.
Так от, переважна більшість друзів були Республіканцями, і я навіть дивувався, чому такий перекіс серед реальних пересічних американців при видимому паритеті на політичному Олімпі.
Сам я, природно, більше схилявся до Республіканців, пам'ятаючи роль GOP'ніків у ліквідації попереднього московського проекту, а саме совка.
І так, ми хором стібалися з «сасалістів»-демократів, які погрязли у корупції і нездатні дати ладу у багатьох сферах життя. Колись я навіть перекладав друзям тонкі конотації перекладу фрази літературного героя Шарікова «всьо взять і падєліть».
А демократи, відповідно, стібалися над недоумкуватими реднеками-республіканцями.
А потім, суко, ми усі разом ішли пити пиво. І шотами запивати. Бо пиво люблять усі — і Демократи, і Республіканці.
І співіснували, і не те, щоб мордяки не лупцювали один одному, а навіть цілком собі мирно співіснували.
І кілька виборів пережили прямо от на моїх очах — 1996, 2000, 2004, 2008 і — не повірите — 2012. І якось не повбивали одне одного.
Ну да, були такі теми тіпу «як ми вас цього разу?» — а через 8 років протилежний табір: «а як ми вас тепер?» Але без ексцесів.
Але потім настало помутнєніє. Моментарі, суко, лепс оф різон. Ай'м гоуін' ьобаний слайтлі мед.
Трамп і його трампаньєтки виволокли на світ божий такі пєщєрні рєфлєкси, що єдине справедливе порівняння — це 1937-й рік на моцкві з повальним жахом і стукачєством, ну або 2014-й з кримнашем.
Навіть ті люди, які були досить ментально здоровими і поміркованими особами, неначе подуріли.
Я бачив сварки в інтернеті між, суко, родичами! Дві кантори (щоправда, невеличкі) розвалилися, бо партнери стали ненавидіти один одного, що закінчилося тим, що якийсь один із них продавав свою долю і йшов геть.
Коли я постив у Хвєйсбучику досить розповсюджену картинку, де Трамп маца за сраку
Мене відфрендили майже усі респ. друзі (натомість, поприфренджувалися дем.), і я, чесно кажучи, офігєвав від масштабу явища.
І тоді я став замислюватися, а що ж це, в біса, коїться з гамериканцями?
І, здається, зрозумів.
Гівно усередині людини сидить завжди. І в мені сидить, і в тобі, %USERNAME%. Наші предки протягом мільйонів років жили по закону джунглів. «Краще бути неправим і живим, ніж правим і мертвим». «Вмри ти сьогодні, а я завтра».
Але суспільство розвивалося. Планета могла прогодувати усе більше і більше людей. Битви за ресурси послаблювалися. за роки еволюції більшість людей навчилися архаїчне гівно у собі приборкувати. Тому повального отуплєнія у масштабах мільйонів осіб можна спостерігати все рідше і рідше.
Але, як казав інший герой, the price for freedom is eternal vigilance. Треба дуже швидко бігти, щоб лишатися на місці. А якщо хочеш кудись потрапити, то треба бігти удвічі швидше. Якщо людина здається, зупиняється у своєму розвитку, вона автоматично впадає у дитинство, що у зрілому віці називається — стан інфантильного дебілізму. Щоб начальнік сильною рукою дав пожрать і не вимагав думати.
Короткі ідеї. Короткі рішення.
Погано живеш після Версалю — знищувати євреїв.
Українці зібралися жити краще, ніж жили — напасти на українців.
Мексиканці за $20k на рік працюють краще, ніж оклахомський реднек за $60k — вигнати мексиканців.
Саме інфантилізм об'єднує — до неможливості розрізнення — ватніків і трампаньєток.
Ватність — це ж не прихильність до вєлікай раssії чи москвопуйла.
Ватність — це бажання брехати.
Ватність — це оголтєлоє невігластво і небажання бачити своїх помилок.
Ватність — це бажання прикривати свої пройоби брехнею, а потім ту брехню — ще більшою брехнею.
Кінець-кінцем, брехня розростається до масштабів 400-метрового літака на висоті 10 км і розпʼятого ssкоєзичного младєнца. І зґвалтованих епілептичних старушєк.
У випадку з трампаньєтками, деякі з них, найбільш клінічно упоротиє, докотилися до того, що вони вже починають спростовувати шашні московського агента Трампа зі своїм московським же начальством. Ні, я не жартую. Ось, полюбуйтеся:
…фейковые истории (вроде связей кампании Трампа с рашкованами) продвигаемые MSM оказываются тем чем они и были с самого начала - враньем, и это вранье становится очевиднымЯ розумію, що інші трампаньєткі, можливо, не настільки упоротиє. Пояснення тут просте: ця конкретна трампаньєтка сидить усе життя на птічʼїх правах у занюханому кубіклі 5×5 футів і сподівається, що начальство почує її завивання. І може, дасть повишеніє до старшого менеджера по управлінню менеджерами по менеджменту менеджерів. І тому ця конкретна трампаньєтка, канєшно, нічого не рішає. Це трошки тішить.
Але ж воно таке не одне! Я ж і гамериканців читаю; дарма, що вони повідфренджувалися. І з жахом думаю, скільки такої вати у самих Штатах. Які приймають рішення.
Щиро сподіваюся, що Демократія, яку 200 років тому побудували Отці-основатєлі, сильніша, ніж безмозглі ватнікі. І що Демократія переможе ватніків — причому, неважливо, ватніків якої партії.
Ворог Америки — не прихильники тієї чи іншої партії, а безпринципні ідіоти.
І як тільки американці це усвідомлять, вони дадуть гарного копняка ваті. А вата, відповідно, оклигає від запаморочення, яке на неї найшло. Оклигає, або буде зметена.
І лідерство у цьому мають взяти не ворішкі-Демократи, а провідні Республіканці. І вони ж, до речі, знають, як швидко вгамовувати ідіотів. Просто ідіоти, як завжди, роблять помилкове припущення стосовно того, по який бік від дула
І якщо у перевиховання московської вати я не вірю, то в американців — вірю. Вони здатні усвідомлювати і виправляти свої помилки.
Головне — щоб для цього не знадобилася целєбна піздюліна, своєчасними роздачами якої так славиться всесвітня історія.
Підписатися на RSS
...
Дата: Вівторок, 4 Липень 2017 21:01 (UTC)Нажаль, Ви праві - лікується вона лише копняками. Але їх може або суспільство піддати ватникам, або може отримати все суспільство ззовні.
А от у чому я сумніваюсь так це у целєбності - роздача може не тільки вилікувати, але і залікувати насмерть. Скільки цивілізацій стерто історією. А були ж могутніми
...
Дата: Середа, 5 Липень 2017 03:35 (UTC)Так, вийшло на межу фізичного виживання. Але ж і потреби ростуть. Якщо раніше метою було не здохнути з голоду + рвана рубаха, то тепер додалися пральні машини, улюблена музичка в плеєрі і відпустка у Туреччині. Це вже — потреби.
> Але їх може або суспільство піддати ватникам, або може отримати все суспільство ззовні.
Угу. Тільки «ззовні» дуже часто виглядає у вигляді рознесеного вщент красеня-Дрездена. І це — кращий випадок. Про гірший випадок краще запитати японців. Тих від ватнічєства вилікували так, що за якісь 35 років їхня електроніка стала найкращою на планеті.
...
Дата: Середа, 5 Липень 2017 04:11 (UTC)...
Дата: Середа, 5 Липень 2017 04:16 (UTC)