Евгений Евтушенко — Идол (1955)

[bytebuster]

Среди сосновых игол
в завьюженном логу
стоит эвенкский идол,
уставившись в тайгу.

Прикрыв надменно веки,
смотрел он до поры,
как робкие эвенки
несли ему дары.

Несли унты и малицы,
несли и мед и мех,
считая, что он молится
и думает за всех.

В уверенности темной,
что он их всех поймет,
оленьей кровью теплой
намазывали рот.

А что он мог, обманный
божишка небольшой,
с жестокой, деревянной,
источенной душой?

Глядит сейчас сквозь ветви,
покинуто, мертво.
Ему никто не верит,
не молится никто.

Но чудится мне: ночью
в своем логу глухом
он зажигает очи,
обсаженные мхом.

И, вслушиваясь в гулы,
пургою заметен,
облизывает губы
и крови хочет он...

(за наводку дякувати шановному френду)
 Дуже глибокий твір.
Але не треба забувати, що і сумнозвісний стішок про «хотят лі руssкіє войни» — це також Євтушенко.

Comments

...

[tranquiler]

Файний вірш. Євенки з якутами, чукчами та бурятами давно чекають... "и крови хочет он..." Може дочекається?

...

[bytebuster]

Здається, ви не звернули увагу на рік, у який воно було написане. І тому не зрозуміли авторської задумки.

Ну, або навпаки, можливо, що я за автора придумав ще один смисл.

...

[tranquiler]

55. Мене тоді ще в проєкті не було. Знаю, що Сталін в 53 помер... Що ще з цім роком пов'язане - не знаю.

...

[bytebuster]

Ну так про 53-й і йшлося, якщо я правильно зрозумів задумку.