Блогосфера про війну (1/2)

[bytebuster]

 Олександр Палій: Ймовірно, російський літак Ту-154, який перевозив оркестр і розбився біля Сочі, перевозив ще й якусь секретну зброю. Вчора її залишки знищили.
"Авиационные боеприпасы времен Великой Отечественной войны, найденные в акватории моря у берегов Сочи во время поисковых работ после декабрьского крушения Ту-154, ликвидированы сотрудниками МЧС, сообщается на сайте южного регионального поисково-спасательного отряда МЧС России.
Специалисты в течение двух дней обследовали найденный самолет и боеприпасы и затем начали подготовку к ликвидации авиабомб в акватории Черного моря."

  Віталій Портников: Якщо третя світова війна дійсно почнеться, це не буде зіткнення Заходу і Росії. Це буде зіткнення США і КНР. Обрання Дональда Трампа президентом США зробило таке зіткнення цілком можливим.
Конфронтація з Китаєм - це і є головний запит виборців Трампа. Не тих, звичайно, виборців в регіоні "іржавого пояса", які вірять в здатність колишнього будівельного магната здійснювати економічні чудеса і повернути їм робочі місця. А тих представників великого бізнесу, хто вважає, що Китай став серйозною економічною загрозою США.
У найскладнішій ситуації виявляється Путін. Від російського президента вимагатимуть підтримки і у Вашингтоні, і у Пекіні.
Що це означає для України? Варіантів не так багато.
Якщо Путін вибере сторону Китаю або спробує маневрувати, наш кордон стане для Трампа кордоном з Китаєм - і американці зроблять все, щоб його зміцнити.
Якщо Путін вибере сторону США, тоді кордоном Китаю стане кордон Росії і КНР.

 Konstantin Kukushkin: Вообще да, я смотрел дебаты Навального с этим, Лебедевым, и хочу сказать что когда в стране садят за репост, было бы глупо думать что противник режима спокойно ходит по улицам.
Кто не смотрел, и я вас понимаю, там смотреть нечего, политическая часть началась с вопроса Собчак "любите ли вы Путина", после чего Навальный сказал что Путин мужик очень неплохой, а Лебедев - что он его еще больше "ку". Дальше дискуссия велась в таком ключе: Навальный доказывал что с 2004 года бояре плохие, а Лебедев с ним спорил и говорил что вполне бояре нормальные.
То есть на этом можно ставить жирную точку даже для тех кто еще верил в т.н. "суверенную демократию". Никакой демократии там нет и не было, можно жечь или закапывать, как вам более угодно. И никогда на России власть не сменялась на выборах, одна надежда на очередного картавого из какого-нить Симбирска, который просто расстреляет царя в подвале.
А пока картавого нету - России с Путиным по пути. Тем более он еще вполне сам ходит и сам говорит. Но итог у обоих попутчиков будет конечно один.

 // Вата як вона є. Навіть якщо вона опозиційна — вона просто сперечається з методами, якими москвопуйло нападає на інші країни.
 Беседа Дмитрия Быкова со Станиславом Садальским. ("Собеседник", №3, 25-31 января 2017 года) (ахтунґ, фаш.ресурс)
Быков: И чем с Украиной кончится?
Садальский: Знаешь, я вот только что был в Литве. И странное чувство: были они витриной империи, ее самой западной, самой элитарной частью. Для чего от всего этого отказались? Чтобы стать задворками Европы? Здания обшарпанные, население бедное, и поверь мне, в нестоличной, провинциальной Литве почти все тоскуют по прежним временам. Думаю, они хотели бы вернуться. И в конце концов все вернется к СССР.
Быков: Вот тут я скорей согласен — потому что было лучше.
Садальский: Я люблю, как тут было в семидесятые годы. Я бы хотел иметь дверцу, чтобы иногда выходить туда. Даже при Хрущеве лучше было. Хотя... ну что я буду брюзжать?

 "Пуфайкош" - угорський ватник 1956-го
Саме Угорщину, мабуть, слід вважати батьківщиною терміну "ватник" у тому переносному значенні, у якому він вживається зараз.
Нова влада на чолі з Яношем Кадаром узялася закручувати гайки, спираючись при цьому на так званих "гусарів Кадара" – воєнізовані загони, сформовані з недобитих (у буквальному сенсі) працівників угорської служби безпеки ÁVH, кадрових військових, затятих комуністів та різношерстих люмпенів. Кілька місяців ці загони тероризували усю країну, з підкресленою жорстокістю розправляючись із противниками режиму, колишніми повстанцями і взагалі усіма, хто потрапляв під руку. У якості уніформи для себе гусари Кадара обрали ті самі успадковані від совєтів стьобані куртки. За це угорці з огидою називали їх 'pufajkások' – "ватники".