Вірш про війну

[bytebuster]

Прощай, немытая Россия…
М. Лєрмонтов

А ти, невмивана Росіє,
У Волгу, не в Дніпро, дивись.
Холопський бунт у вирвах зріє
І кров»ю вибухне колись.

Бо поки вождь в склотару дзенька,
Брехню запарює в коржі,
На тебе мовчки Разін Стенька
Сталить розбійницькі ножі.

Беззубу, із розбитим носом,
У реп»яхах до підошов,
Тебе із «волзького утьоса»
Штовхне «бендера» Пугачов.

І коли репнуться об камінь
Старечі милиці-кістки,
Тебе по Волзі чи по Камі
Потягнуть п»яні бурлаки.

Труну підвісять на гілляках,
Щоб не сказила перегній.
І кіт, казковий розумака,
Відмуркотить: «За упокій!»

Із царства вічного Кощія
У білий світ не повертай.
А Волга щедро нам засіє,
Дощем пшеничний урожай.

В.Земляний.