Доброго ранку, хунто!

[bytebuster]

Кажуть, що цей вислів належить імператору Наполеону Бонапарту: про те, що, мовляв, хто не хоче годувати власну армію - годуватиме чужу. Чужу годувати не станемо, і слава Богу, що вже, вважай, більш за два роки маємо свою. Яку годуємо й годуватимемо з радістю, бо вона на те заслуговує. Вона нас захищає.

Всі оті хлопці й дівчата - всі, хто піднімалися, зривалися з домівок добровольцями, йшли у тербати, у добровольці, голі та босі, у смішних домашніх капцях та у різноманітній формі, усі призовники, які тоді ще й гадки не мали, з якого боку автомат стріляє, і усі нечисленні кадровики, які у найскрутніший час не продали свою честь, не перекинулися на бік ворога, не склали зброї та витримали - всі, хто пройшов страшне горнило й став бійцем, ще не ставши солдатом, а потім став солдатом назавжди, навіть демобілізувавшись.

Всі командири, які вивчилися військовій справі, втрачаючи побратимів та здаючи раз по разу криваві екзамени найкращому, але найстрашнішому вчителю - підступному, добре озброєному та ницому ворогу.

Всі генерали, які раптом зрозуміли, що їхні погони - це не "ярлик" на маєток та безбідне життя, а страшний тягар та щоденна відповідальність.

Всі загиблі - кожен поіменно, всі поранені - кожен пожиттєво, всі, хто потрапили в полон і всі, кого вже визволили.

Героям слава. Вам слава.
(Дід Панас)