Блогосфера про війну

[bytebuster]

 Скажите, в 70-х в вагонах метро висели объявления с угрозой посадить по 70-й или 190-й статье УК?
Сегодня в вагоне метро, пока ехал до пл Восстания, впервые увидел под стеклом в виде платного объявления угрозы ФСБ и центра Э посадить по политическим 282-й или 280-й статье путинского УК граждан, кто пишут правду в интернете.
Вы можете представить, чтобы в СССР в вагоне метро в Москве или в Ленинграде были объявления с угрозами посадить в тюрьму по политической статье 70-я антисоветская агитация и пропаганда и 190-я клевета на советский государственный и общественный строй?

 В 1974 году в г.Маргилан (Узбекистан) случилось чрезвычайное происшествие: по городу расклеили листовки, в которых крымских татар призывали не молчать. Воззвания были написаны детским почерком. По указке КГБ во всех школах города провели контрольные диктанты. Авторов записки нашли по почерку. Так в крымскотатарском национальном движении впервые прозвучало имя Ильми Умерова. Он учился в десятом классе и, по мнению советской власти, распространял ложные измышления, порочащие советский строй.
Прошло сорок два года, строй превратился в путинский, листовки сменились постами в facebook, а власти снова преследуют Умерова – теперь он порочит представление о территориальной целостности России.
Но если 42 года назад Умеров рисковал успешным будущим и, возможно, свободой, то теперь он рискует своей жизнью...

 Що насправді означає українська двомовність? Це спадщина нашого колоніального минулого, вона сформувалась під дією імперських чинників і є перехідним етапом від української до російської одномовності, до остаточної втрати своєї культури, історії, традицій, тобто злиття з російським етносом. Тому немає жодного сумніву в тому, що проект «збереження і захисту російської мови та культури» в Україні є, за словами Андруховича, проектом реального збереження і дальшого функціонування імперії.
Сьогодні вже цілком очевидно, що Росія не відмовиться від культурної експансії в Україну, що вона прагнутиме зберегти той рівень асиміляції, а відповідно і психологічного впливу на українське населення, якого досягла в попередню добу, і що вона має для цього великі можливості. Та й з суто прагматичних мотивів, хіба не прагнутиме Росія контролювати такий колосальний ринок для реалізації продукції свого маскульту, який дає їй Україна? Так що українська двомовність відповідає не українським, а російським інтересам.
Закон Ківалова—Колесніченка «Про засади державної мовної політики» — це шахрайський закон.
Він був призначений, щоб утвердити російську мову під виглядом регіональної у функції державної мови замість української на більшій частині території України. Так, у Кримській автономії після прийняття цього закону Константінов одразу заборонив подавати йому документи українською мовою. Мова кримських татар як корінного народу не була визнана регіональною, хоча, згідно із нормами закону, мала на це право.