Блогосфера про війну
Середа, 6 Липень 2016 17:461. Вата щиро вірить, що вона вмре воєнним способом. Тобто, від кулі снайпера НАТО (бажано — чорношкірого).
А насправді, набагато імовірнішим видається випадкова куля під час вуличних розборок на вулиці моцкви.
Наприклад, коли дегєстанці і туркмени ділитимуть рештки нафтових грошей (а вони розподіляються, як відомо, лише на моцкві).
Або коли на моцкві настане голод, а ватнік десь поцупить мішок картошкі і ховатиме той мішок під ліжком, а його ватний сусід про цей мішок дізнається. І прийде тіпа за отвьорткою і втіхаря приріже ватніка. А картошку забере.
2. Вата щиро вірить, що «Іскандєри», «Кузнєцови», радіоактівний пєпєл™ і прочіє іржавиє «Калашнікови» захищатимуть інтереси самого ватніка.
Це — взагалі фундаментальна помилка.
Вся зброя на моцкві (а її там дофіга) слугуватиме лише інтересам збереження шкуркі правлячої верхівки.
Які (інтереси) діаметрально протилежні інтересам збереження шкуркі самого ватніка.
Не просто не співпадають, а — суперечать. Тому що ватніка, разом із його шкіркою московська тербанда пожене вмирати. Або у ватніка у дворі поставить систему «Град». Щоб обстрілювати Ліпєцкую Народную Рєспубліку. І щоб звідтіля прилетіла «отвєтка». А розірвану тушку того самого ватніка можна показати по пєдєральному каналу і поплакати, яке погане НАТО, що вбило ватніка.
Але, звісно, самого ватніка цей репортаж аж ніяк не зможе оживити.
В літературі є такий термін «помилка старшого брата». Це коли ідіот усіх лякає старшим братом, який прийде і захистить, а потім приходить той брат і замість того, щоб побити усіх, просто дає затріщину своєму братіку і за вухо відводить його додому.
Десь так буде і з «Іскандєрамі».
Для зраднюків - два роки тому стався черговий договорняк, який нічого не вирішив, бо війна триває, українські танки по Москві не їздять, бо насливають, а влада ідіотів гнобить патріотів.
Для нормальних людей. Сталася перша за 95 років успішна наступальна операція регулярної української армії. Українська армія пішла вперед, звільнила низку міст і примусила ворога тікати, а їхнього ватажка Ігорка Гіркіна - до самої смерті доводити, що він не верблюд.
Востаннє щось подібне було восени 1919-го під Вапняркою, де Запорізький корпус генерала Омеляновича-Павленка за підтримки Залізної дивізії полковника Удовиченка зупинили наступ і примусилидо відступу білогвардійську групу Розеншильда-Пауліна.
Після того - не було. УПА не розглядаємо - то була партизанська армія, а не регулярна. Тоді, у 19-му - те що мусило завершитися гучною перемогою завершилося катастрофою і поразкою Дієвої армії УНР. Нині - ми продовжуємо вести війну проти вдесятеро сильнішого ворога. Ми тримаємо свої позиції на передовій і не даємо запалити конфлікти у нас за спинами.
Значення перемоги в Слов'янську важко переоцінити. Я тоді стрибав від радості. Вперше з початку цієї підлої війни ми бачили - перемагати московських наймитів можна. Перемагати їх треба.
Причины три и все они равнозначно- важные для них.
1. Максимум - добиться досрочных выборов. Ибо то, как начала работать государственная машина с формированием нового Кабмина и назначением нового Генпрокурора, с агрессивными (в самом хорошем смысле слова) СБУ, МВД и НАБУ - это то, что нужно Украине и союзникам и смерть московской колонны и московской политики в Украине.
2. Сорвать получение транша МВФ. Ибо до ухода на летние каникулы Рада должна принять несколько законов для МВФ. И в Москве справедливо считают, что это (новый транш) будет большой победой Украины и Запада в Украине.
3. Предотвратить дальнейшие аресты коррупционеров, московских консерв и их спонсоров.
И, если сюда добавить то, что после Варшавского Саммита геополитически политика России в Украине не будет стоить и гроша, то на лицо явная паника в Москве и явный приказ своим украинским подопечным идти Ва-Банк.
Підписатися на RSS