Блогосфера про війну

[bytebuster]

 Ненавіиджу, коли рашисти (а іноді і наші) пишуть «війна на Донбасі».
Це те саме, що казати «Ґляйвіцька війна» (для естетів — «Вторгнення Німеччини у Польщу 1939-1945 років») або «Єврейська криза 1937-1945 років» (для естетів — «Єврейсько-Гестапівський конфлікт»).
Не було «Єврейсько-Гестапівської кризи». Була Друга Світова війна.
Немає «Донецької війни». Немає «Кримської війни». Є війна фашистської москви проти країн Європи та Близького Сходу.
Різниця лише у тому, що минулим разом Світова війна почалася з того, що два людожери не поділили Європу, і, вже коли війна була у самому розпалі, один врешті-решт напав на іншого, а решта країн планети мусили попри волі вибирати, разом із котрим фашистом і проти котрого із фашистів воювати.
А цього разу людожерові не сподобався світоустрій, і він вирішив напасти на усіх. І цього разу перед Людством навіть не стоїть вибір між фашистами. Бо фашист — один, і об'єднатися проти нього — цілком природньо. От і все.

 Послевоенный Сталинский Голодомор  // Стаття про те, як рашист знищував українців і після WW2
О массовом голоде в Советском Союзе 1946-1947 годов до сих пор известно немного. В последнее время на него, как и на другие преступления сталинского режима, снова стали набрасывать завесу умолчания. Голод 1921-1922 гг. стал эпическим с самого начала, так как Советское правительство в то время не скрывало его факт и даже просило помощи у ненавистной «мировой буржуазии». Голод 1932-1933 гг. уже никогда не удастся замолчать, так как он стал одним из важнейших пластов национальной памяти Украины (и, очевидно, в недалёком будущем — также и Казахстана). А вот голод первых лет после Второй мировой войны, сильно поразивший различные области Великороссии (и Российской Федерации), до сих пор остаётся в тени аналогичных трагических периодов. После ряда публикаций 90-х годов прошлого века и первого десятилетия века нынешнего историки всё реже берутся за эту тему. Политическая конъюнктура нынче не та. Поэтому крайне актуально снова заострить внимание на этой теме.
Эпицентром этих преследований, развернувшихся, главным образом, уже после минования самой острой стадии голода, в 1948 году, стала Украина.

 А от іще, дивіться. Це Мітріч, один із найрозумнішіх блоґерів з-за парєбріку, яких я допіру читаю.
Пише статтю під нєзамисловатою назвою «хотят ли русские войны»
І пропонує свої ідеї, як рятувати розпадающуюся моцкву. Опустимо логіку, чи треба ту москву рятувати. Автор — рятує.
Але не пише про фундаментальну, першу дію, яку мають зробити або самі московити, або ті, хто візьмуть владу у після-«російських» державах. А саме — беззастережний вивід військ з інших країн і покарання усіх, хто був пов'язаний з введенням їх туди. Ну, от тих самих 146% населення, але, звичайно, у різній мірі: одним — трибунал і публічні страти, іншим — дефашизацію, третім — просто контрибуції і поразку в громадянських правах.
Замість цього він пише про «замораживаніє». Це як бандит віткнув ножа у жертву, а прєкраснодушниє Мітрічі пропонують, щоб бандит стояв рік на одному місці. З ножем у жертві. І не ворушився, ага
Такі вони, інтегратори в Європу і НАТО.

 Блог історика: 1970 рік. Убивство Алли Горської
45 років тому – 28 листопада 1970-го – відома художниця й правозахисниця Алла Горська вийшла зі своєї київської квартири і зникла. Згодом виявилося, що того дня її вбили московські спецслужби.
Конфлікт з владою розпочався на початку 1960-х, коли разом із поетом Василем Симоненком і режисером Лесем Танюком вона виявила таємні спецділянки НКВС, де в 1937-1941 роках під покровом ночі ховали розстріляних. Зокрема, у Биківні (нині Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили"), Василькові та на Лук'янівському кладовищі в Києві.

 В нынешней же России дураков культивируют намеренно и целенаправленно, чего Софья Власьевна, при всех её пороках не делала. Дело не только в идиотской пропаганде, превратившей подавляющее большинство населения в имбецилов. Пропаганда вторична. Беда в том, что население было готово её принять и поверить в неё.
Ни один фашистский режим, а путинский, несомненно, таковым является, не плодил идиотов с таким остервенением. Ну, разве что, Северная Корея, да и то - разные весовые категории. Никогда ещё агрессивное незнание не было в таком фаворе. Незнание и невежество, собирающее многотысячные крестные ходы по разбитым дорогам, посылающее гопников воевать за "русский мир", открывать уголовные дела за посты в социальных сетях. Да что там, воевать за русский мир - переименовывать украинский борщ в ресторанах.