Топ 5 самовідмовок не дуже сміливого патріота

[bytebuster]

Топ 5 самовідмовок не дуже сміливого патріота:

1) "Я дбаю про свою сім'ю, мені не до війни!"

а ) Тепер поміркуй, як ти будеш піклується про сім'ю, в разі геноциду, репресій або, депортації? Історія Росії підтверджує, що це звичайна практика, для цієї держави. Навіть зараз — татари в криму, вже оголошені екстремістами, а Путін вже поділив українців на “бендерівців” та “руських”.
б ) Якщо твоя сім'я виживе, чи будуть твої діти пишатися тобою, коли з'ясують, що вони раби іншої країни, й саме твоя бездіяльність — причина цьому? Чи будуть вони поважати, тебе та радіти свому рабському життю?
в ) Справжня вікова традиція турботи по–українськи — відправити сім'ю в беспечне місце (на західну Україну, або навіть далі), та почати воювати з окупантами

2) "Мені нема коли! У мене інститут(або робота, або… гурток фітнесу)"

а ) Ти можеш взяти відпустку!(академічну, або за власним бажанням)
б ) За законами України, за тобою зберігають робоче місце та місце в інституті в разі мобілізації
в ) Ти можеш записатися в одне з угрупувань спротиву на своєї територіїі, без відриву від роботи (якщо ти в “тилу” — це не найкращий варіант, тому що допомога, "на передовій" потрібна вже зараз)
г ) Подумай, чи варта твоя робота, або пропущений рік в інституті того, що б до кінця життя відчувати себе лузером, що зрадив свою країну.

3) "Я допомагаю грошима, інформацією, репостами в вконтакті”.

а ) Якщо ти допомагаєш мінімум $ 2 тис. (Вартість екіпірування 1–го бійця) на місяць, зливаєш інфу прямо з генштабу РФ, керуеш группою в мережі на 500 тис. та більше людей, по 10 ч/день, або робиш приблизно порівняні за важливістю справи — ​​ДУЖЕ ДЯКУЄМО ЗА ДОПОМОГУ! Ти — реально крутий!
б ) Якщо ти разок подзвонив в 565, потанцював з Русланою на майдані, та робиш майже по 20 репостів в день — спасибі звичайно. Але цього не достатньо, що б бути патріотом, ти нічим не ризикуєш, нічим не жертвуєш. Твоя допомога — лише самозаспокоювальна ілюзія.

4) "Я поганий боєць, я не вмію, у мене немає зброї, та взагалі мені дуже страшно".

По перше, ти — молодець, що сам собі в цьому зізнався, по друге — ти можеш записатися туди, де навчать бояться трохи менше, та володіти зброєю. Наприклад:
а ) у національну гвардію: http://vv.gov.ua/
б ) в спецзагін СБУ (для тіх хто був в армії)
в ) в спецпідрозділ МВС
г ) в Правий Сектор http://pravyysektor.info
д ) в будь яке місцеве ополчення патріотів. ( Якщо, звичайно, ви не глибоко в тилу )
ж) Щодо стосовно страху: ти можеш побояться зараз, або бояться до кінця свого життя. Тільки той новий страх, що прийде на зміну цьому, буде сильніше, тому що ти не будеш знати, коли твою сім'ю наздожене біда, але чітко знатимеш, що рятувати вас буде нікому.

5) "Там і так багато бійців, навіщо я там потрібен, я ж ролі не зіграю ".

а ) "Життя - ланцюг, хоч ланка в ній - дрибниця, ланцюг без ланки як життя прерветься" - казав Вільям Шекспір. Спробуй думати інакше: "А що як, саме через мою відсутність, саме через мій, невистрелений набій, не буде виконано бойове завдання, програна битва а надалі й війна?"
б ) Тепер уяви, що так, як ти, подумала, основна кількисть чоловіків, а решта подумали "Мені що, більш за всіх треба?". Уявив? Як вважаєш, хто тоді стане на захист країни, твоєї родини, тебе в решті-решт?
в) Зрозумій: якби бійців зараз було по-справжньому багато, ми б уже давно звільнили б країну від окупантів, так що САМЕ ЗАВДЯКИ ТВОЕЙ ПАСИВНОСТІ - ЦЕ ЩЕ НЕ ЗРОБЛЕНО.

У ВИСНОВОК: Ти не повіриш, наскільки просто, залишити на деякийсь час безглузду роботу, відірвати зад від комп'ютера, відчути себе справжнім чоловіком. Життя стає яскравішим та більш вагомим, коли знаєш, що робиш велику справу, заради великої мети.
(джерело)