Блогосфера про війну (2/2)

[bytebuster]

 Черноморский флот: Необъявленная война 1994 года  // Збройний напад рашистів на Крим міг статися ще 20 років тому.
Дважды на протяжении 1994 года борьба России и Украины за Черноморский флот переростала в cиловой конфликт. Автоматы снимались с предохранителей, в воздух поднимались СУ-15.

  Кремль открыл ящик Пандоры. "Партизаны" из InformNapalm рассказали, чем шантажируют русских генералов и как остановить Путина
 // Велике та інформативне інтерів'ю про волонтерський інформаційний проект.
Россия палится на тщеславии. И на водке. А соцсети дают прекрасный инструмент для выуживания информации о тщеславных людях. Российские военные любят делать селфи, публиковать подробности своей личной жизни и хвастать оружием перед друзьями. Но высший пилотаж OSINT-разведки – это комплексное сопоставление данных. Зачастую, соцсеть становится лишь одной из частей общего пазла. Мы используем еще и спутниковые карты, сообщения на форумах, идентифицируем полезные нюансы из видео, снятых самими боевиками, российскими журналистами или военными. У нас есть и свои секреты, обработки данных в соцсети. Возможно, после войны мы о них расскажем.
Развязав войну с мусульманским миром, Россия вынесла себе приговор. В будущем этой страны не будет на карте мира

 Тут пишуть: «Во вторник поздно вечером, пока сам сирийский военный преступник Башар Асад под покровом тайны встречался в Кремле с президентом России, часть его огромной свиты, прибывшая в Москву, вызвала ажиотаж у местных крутых риэлтеров. Сирийцам устроили срочный ночной показ элитной московской недвижки»
Тут пишуть (лютий 2015): The palace is a workplace; the Assads live elsewhere.
А хочете, я повангую? Скоро виявиться, що сам Ассад вже давно фізично знаходиться на моцкві.
Ті державні літаки, які літали на моцкву, возили не Ассада, а його родичів. І повернулися до Сирії порожніми.

 Vitalii Chepynoga: Я пропоную періодично проводить в країні антивибори... Так само як і вибори, тільки наоборот... В смислі, приходять усі на участки і голосують за відкликання тих, за яких проголосували. Тіпа, соррі, лоханулися... І антиборди висять по всьому городу від політиків такого змісту "Я ще болєє мєнєє, а он той - абсолютна падлюка, його й відкликайте"... Або "За мене не голосуйте пожалуста, я ще не надепутатствувався. Спасіба"... А потом кандидати-неудачніки ходять по городу і по квартірам, забирають гречку, викорчовують дитячі майданчики і царапають гвіздками пофарбовані лавочки...
А в самому кінці - саме інтірєсне... Приходять в Франківську попи від "Свободи" і проклинають ліфти...

 Дід Панас: Амністувати не можна помилувати
Чи скаже мені хто-небудь, як перекладається слово "амністія"? Я маю на увазі, не старовинне давньогрецьке значення - "забуття". Я маю на увазі - що таке означає та "амністія" в наші дні? Можна зазирнути до гуглу і він вам підкаже: амністія - це "помилування" або ж, в законному значенні - часткове або ж повне прощення злочину.
Ну, ото ж. А тепер скажіть-но мені, любі хлопчики й дівчатка: про яку амністію гергочуть нині сепари та їхні хазяї-мокші? Вимагають же ж-бо: спочатку - амністія, потім - мир. Воно вже само собою дивно, що вони для себе помилування ВИМАГАЮТЬ та ще й якісь умови висувають - це ж помилування, його в людей просять. Слізно, на колінах, через каяття. А люде дивляться: хто зрозумів, хто покаявся - то вже добре, най йому... Нехай відробить (якщо не вбивав, не катував) тай іде собі додому цілий. А тут що маємо? Вимагають від нас - помилуйте нас, бо як не помилуєте - ми й далі будемо вам капостити, й далі будемо вас вбивати, гвалтувати, грабувати! Чи схоже це на каяття?
Чи схоже на те, що Захарченко кається, коли він патякає про те, що "Україна, мовляв, увійде до складу Новоросії"? Чи кається Плотницький, коли бридить про те, що "Ніякого контролю над кордоном хунта не отримає"?
У мене є не депутатський, а просто собі дід-панасівський запит до СБУ та до прокуратури (може, як будете поширювати, дійде до кого-небудь з депутатів та вони зроблять вже справжній депутатський запит): скільки сепарів донині прийшли з покаянною довбешкою та здалися самі? Отож тим, хто так вчинив, та амністія повинна світити - після того, як слідчі органи перевірять, чи воно, сердешне, правду про себе сказало, а чи ні. А всім іншим - шпуля до дупи та повернути тричі, а не амнистію. Бо казали козаки-запорожці: "Хто кається - того вибачають, а хто не кається - того страчають".