Блогосфера про війну (1/2)

[bytebuster]

 // Ця стаття вже була на вихідних, але отримала багато перепостів, тому, думаю, варто її повторити у будній день
  Вадим Давыдов: Ложь как способ убийства

Уже сегодня вся информация, публикующаяся российскими СМИ, относится к категории «сведения, нуждающиеся в тщательной перепроверке минимум по трём независимым источникам».
Т. е. в отношении российских СМИ уже даже хрестоматийное правило двух источников не считается достаточным.

Логичным развитием этого подхода будет «русские СМИ постоянно врут».

Далее — «русские СМИ врут».
Даже не «постоянно», т. е. ситуативно, а вообще врут. Врут всегда, врут везде. Врут, в общем, абсолютно.

Думаете, это дно? Как бы не так. «Русские врут».
Не «российские СМИ», а «русские».
Т.е. любая публикация по-русски или перевод с русского будет восприниматься, как априорная ложь.
Ложь, а не «сведения, подлежащие проверке».

«Русские» здесь означает «говорящие и пишущие по-русски», а не Дёмушкин или Жириновский.
Никто не ссылается на зимбабвийские СМИ, хотя на родезийские, при всей их глубокой провинциальности, ссылались. А ведь зимбабвийские «акулы пера» отнюдь не по-русски пишут — по-английски. Никому не интересны даже южноафриканские источники — верифицируемость хромает на обе ноги.

Если вы ещё не допёрли, что это означает, я вам, так уж и быть, объясню.
Это означает смерть не только русской литературы, но и русской науки.
Любые аналитические материалы, содержащие отсылки на сказанное/опубликованное по-русски, будут с порога отметаться, как не заслуживающие доверия, потому что при нынешней интенсивности информационного потока, во-первых, нет ресурсов, а, во-вторых, нет смысла проверять сказанное/опубликованное по-русски — предостаточно других, гораздо более надёжных и легко верифицируемых источников.

Путин продолжает уничтожать Россию и русских. До «окончательного решения» «русского вопроса» остаются считанные месяцы.

 Dmitro Vovnyanko: Зловив себе на думці.
Коли я я був в АТО, ледь не кожного дня кожна друга листівка чи кожен другий сепарський відеоролик чи кожен третій тамтешній мешканець доводили мені що у нашій владі - крадії, зрадники і свавільники, що воюю я за Ліпецьку фабрику, що бізнесмен патріотом бути не може, що найстрашніший мій ворог не на Донбасі і не в Москві - а на Банковій у Києві, і що мені треба терміново кидати цю війну і зі зброєю іти на Київ, скидати цю владу, аби замість неї... Ну, потім розберемося.
Минуло півроку як я повернувся з АТО. І кожного дня я так само чую що у нашій владі - крадії, зрадники і свавільники, що воював я за Ліпецьку фабрику, що бізнесмен патріотом бути не може, що найстрашніший мій ворог не на Донбасі і не в Москві - а на Банковій у Києві, і що мені треба терміново кидати все і зі зброєю іти на Банкову, скидати цю владу, аби замість неї...
Тільки тут люди які це говорять все це вважаються не сепарами. Вони вважаються ідейними та відданими патріотами.