Родствєнні душі

[bytebuster]

Найяскравішою городською легендою вісімдесятих животне дотепер вважає байку про шляхетного удава.

Удав жив у клітці десь на околиці Кандагару. Був він старий, лінивий та сумовитий. І був у удава друг. Друга звали Солдат. Солдат служив в радянській окупаційній армії і звався Коля.

Служилося Колі погано, бо був він єдиним студентом на взвод. Старослужащі сини гір Колю не любили, а сержант Дупін навішував наряди за лишню грамотність. Коля від того журився, писав в захалявний блокнот бойові мемуари і ходив балакати з удавом. Грав плазуну на губній гармошці, показував фото далекої возлюблєнної Ліди та читав необітницьку лірику власного написання. А шоб Каа не скучав, Коля соорудив при казармі пару примітивних пасток на малих гризунів, котрими і кормив мовчазного друга.

За день до від'їзду і дємбєля щасливий Коля пішов до удава прощатися. Підійшов до клітки, просунув крізь грати свіжого щура... а далі случився ужас.

Удав легко ковзнув проміж грати і намертво стиснув солдата Колю в залізних обіймах.

Солдат Коля шість нескінчених годин простояв припасований до вольєру. За ніч він встих помолитися всім забутим богам Союзу, двічі напудити в штани і посивіти.

Вранці Каа відпустив солдата Колю і зник в прилеглому чагарнику. А коли Солдат повернувся до рідного взводу то не застав жодної живої душі. Усі сослуживці плавали в калабанях власної крові, наче свині на скотобойні. Нічна вилазка душманів виявилася вдалою.

Який висновок можна робити з цієї моторошної казки? Вірно, в московитського окупанта в чужій країні був тільки один друг.

Та й той, якщо по чесному, просто велика гадина з сумнівними методами.

За два-три роки за порєбріком з'явиться безліч подібних історій.

Спеціально для ватописателів можу запропонувати сюжет про ополченця Ахмеда та павіана Жору, котрий передбачивши наліт правосєків на донецький зоопарк спішно затягнув друга в клітку, роздів і змусив ізображати самицю. І про те як прошедший попри клітку строєвим маршем батальйон карателів щиро сміявся, аплодував і не помітив нічого підозрілого...

(Вовчик Сірий)