Olexa Stomachenko: «Ґільґамеш. Сторінка перша», автор Laughton McCry ("Gilgamesh Page One" by Laughton McCry)
Це самий початок шумеро-вавілонського епосу про Ґільґамеша, царя міста Урук, який жив, на хвилиночку, між XXVII та XXV століттями до нашої ери (!), тобто десь 48-45 століть тому.
«Епос про Ґільґамеша» вважається найдавнішим значним літературним твором людства, що дійшов до нас, його найдавніші знайдені записи відносяться до XХII ст. до н. е.

А от текст на малюнку сучасний, це переклад початку цього епосу на сучасну штучну мінімалістичну мову
токі пона (toki pona), в якій всього 125 слів (!) та всього 19 різних звуків, 5 голосних та 14 приголосних (в українській 38 звуків – 6 голосних та 32 приголосні).
Текст записано однією з офіційних писемностей токі пони,
ієрогліфічним письмом sitelen sitelen, яке створив Jonathan Gabel. Це письмо складено так, аби воно своїм виглядом нагадувало ієрогліфічне письмо індіянців майя. Лише власні імена записуються фонетично, решта ж слів – ієрогліфи, притому ж знаки для значущих слів вписуються всередину знаків для службових слів, тобто, знаючи лише знаки для службових слів, можна вже побачити синтаксичну структуру речення.
Текст на цьому малюнку такий:
«ma tomo Uluku li lon. sinpin pi ma tomo Uluku li sewi li suli. sinpin ni li kiwen. tomo Enana li tomo pi jan sewi meli Inana. sinpin pi tomo Enana li kiwen. sinpin ni li walo sama suno. o tawa tomo pi jan sewi Inana! o lukin! jan ante li pali ala e tomo sama. jan lawa ante li pali ala e tomo sama. jan seme li kama pali e ijo ali ni? jan Kikamesi li jan lawa pi ma tomo Uluku.»
Напрямок письма такий самий, як і в майя: зліва направо рядками довжиною по 2 блоки, тобто так:
1 2
3 4
5 6
7 8
Тобто тут на сторінці текст записано у дві колонки, спочатку читаються пари блоків у лівій колонці, потім пари блоків у правій. Кожному блоку відповідає, як правило, кілька слів токі пона, та буває, що й одне, просто цей малюнок – твір мистецтва, тут трохи порушені правила писемності sitelen sitelen, бо за правилами кожне речення записується одним графічним меґакомплексом. Межі речень тут видно чітко, бо ця писемність має повну пунктуацію, крапка – це дві вертикальні смужки || приліплені з правого боку деяких блоків. От наприклад, перша пара блоків читається так:
<ma tomo Uluku> <li lon.>
(<місто Урук> <є.>»).
Заголовок вставлено не зверху, а трохи нижче, кольорованими блоками упроміж двох колонок, це один блок і він читається
<jan lawa pi ma tomo Uluku>
(«Цар міста Урук»).
Малюнок трохи нижче зображує саме місто Урук, напис на ньому зліва – один блок
<ma tomo Uluku>
(«місто Урук»), справа ще один блок, <kama lon> («приїзди»).
Оскільки в токі пона налічується лише 125 слів, то там нема окремих слів «місто» або «цар». «Місто» передається як
«ma tomo»
(«земля будинк[у / -ів]»), «цар» як
«jan lawa»
(«людина голова»). Слова токі пона ніколи й ніяк не змінюються, різниці однина-множина нема, відмінків нема, часів, видів, способів дієслова нема, дієслів теж нема.
Текст Епосу мовою токі пона переклав jan Ote, тут:
http://tokipl.wikidot.com/tptext:jan-kikamesi-1Повний докладний авторський підручник із ієрогліфічної писемності sitelen sitelen на сайті її автора, англійською:
https://www.jonathangabel.com/archive/2012/projects_t47.html