Блогосфера про війну

[bytebuster]

 Юрий Бирюков: В этой фотографии все ответы на все вопросы.
Всмотритесь в лица, в мимику. Прочувствуйте атмосферу. Просто вот представьте, что это вы держите фотоаппарат, а не Mikhail Palinchak.
Встреча в нормандском формате, октябрь 2014 года. это была вторая встреча, а первая состоялась 6-го июня.

Шестого июня - за сутки до официальной инаугурации! Шестого июня, через 12 дней после выборов.

На таких встречах нет помощников и консультантов, на таких встречах нет экспертов и штабов. Есть лидеры стран и переводчики. Штабы, советники, министры - они тоже есть, но они не могут говорить и помогать, они работают на подготовительных процедурах. А на самой встрече высшего уровня - ну, максимум передать записочку.

Теперь представьте, что начнется обострение на фронте. В мае 2019 года, например. Евросоюз начнет резко выражать свою обеспокоенность, а затем организует встречу в нормандском формате. И от каждого слова, от каждого жеста, от выражения лица, от тональности речи - от этого всего будут зависеть РЕАЛЬНЫЕ ЖИЗНИ тех бойцов, которые будут в этот момент вести бои.

Не через год, не через два. Представьте, что это может произойти через месяц. Например, 3-го мая этого года. Через двенадцать дней после выборов.

А теперь представьте, что на месте Петро Порошенко...
Так - понятно?

 Костюк Олександр: Як (приблизно звичайно) будуть розвиватись події після гіпотетичного приходу до влади кандидата, який так боїться здавати аналізи?

1. Лунають заяви про мир з обох боків (Медведчук вже озвучує). Терористи ОРДЛО раптом перестають стріляти. Видаються полонені (Зєлєнскій вже пообіцяв). Кремль повертає договороспособной владє заручників .Всі щиро радіють.
2. Кремль надає льготну небачену ціну на газ (для початку на два роки, а там посмотрім), кредити для погашення боргів, бо з МВФ відносини розірвані. Всі у захваті.
3. Бойовики ОРДЛО формально складають зброю, Донбас інтегрується в Україну. Всі щасливі. Бувші ополчєнци, досвідчені і обстріляні, тим часом тихо розповсюджуються містами України.
4. Змінюється керівництво ЗСУ, СБУ, МВС на людей яких хоче кремль. Війна закінчена, армія поступово розпускається.
5. ЗМІ практично в один голос говорять про те, як все чудово.
6. Конфлікт припинено, лобісти кремля вимагають зняття санкцій. Українська влада не заперечує. Про Крим просто перестають згадувати. Санкції знімаються, бізнес «as usual». Добудовується Північний Потік-2 .

І от саме тоді настає час «Ч».

Спускається курок. Різко підіймається ціна на газ (альтернативних поставок немає). РФ в найкритичніший момент відмовляє в кредиті, на яких буде триматися економіка «молодого прєзідєнта» (про МВФ давно забули). Наступає дефолт, гривня падає в прірву разом з пенсіями та зарплатами. А ЗМІ, наші чудові ЗМІ, включаються в режим знищення клоуна. Ну, його є чим знищувати. І ті ж самі, хто зараз кричать про «молодоє ліцо» і «ліш би нє Порошенко» починають так само слухняно ненавидити молодоє дарованіє.

«Міліціонери» Донбасу роблять ряд провокацій.
І тоді на Майдан виходять усі. Абсолютно щиро, із справжнім обуренням. І адепти зубожіння, і порохоботи, і націоналісти і АТОвці. Майдан-3. Націоналісти (яких протягом цього часу не було видно і чути, але й проросійська влада якимось дивом їх не зачіпала), всі ці ПС, Свободи, С14, Нацкорпуси вже не ті, що були у 2014-му: укомплектовані, вишколені, організовані, озброєні. Вигулькують як за командою.
Бійня починається практично одразу, правоохоронці які, згідно своїх посадових обов’язків, намагаються підтримувати правопорядок, розстрілюються.
Звичайно ж, починають стріляти у відповідь.
Не Сотні - тисячі загиблих серед протестуючих. Взаємна кривава ненависть.
«Міліціонери» Донбасу підіймають російський прапор в Харкові, Одесі, Херсоні, Миколаєві.
Розрізнені військові частини воюють хто за кого: хто за опозицію, хто за гроші «легітимного», хто за націоналістів, хто сам за себе.
Різнорідні націоналісти беруть під контроль хто які може території. Щось контролює помірна опозиція, теж різнорідна.
Відпадає Закарпаття та Галичина. Націоналісти здійснюють давню мрію і знищують ВР.
Хтось підриває газопровід (на щастя для Європи є Північний Потік-2).
Мільйони біженців намагаються проривати західний кордон. Європа з жахом це спостерігає.
Росія методично бомбить «бази націоналістов» (тобто будь-які об’єкти на території України).
Маємо східноєвропейську Сирію з аналогічними діючими силами.

План ВЖЕ почав реалізовуватись. Вже пролунали заяви Медведчука про повернення ОРДЛО та Зеленського про повернення полонених.
На жаль, маємо це розуміти. Маємо бути готові. І не попадати в розставлені пастки, не діяти за сценарієм кремля.

 З ФБ: «Прийняв армію без броників і касок, а здає з крилатими ракетами, — нам такий Порошенко сто лєт нє нужен! Нада менять!»

 Nick Kvest: Гарна характеристика українців після цих виборів

Коли Іван Мазепа спробував звільнити Україну від московського ярма, велика частина козацтва і населення його не підтримала. І отримали Руїну та 300 років рабства.

Коли Скоропадський почав розвивати науку, культуру, будувати зв'язки з заходом і чітко визначив, що більшовики - ворог, з яким не можна домовлятися, українці і його не підтримали. Їм куди більше до вподоби були обіцянки світлого соціалістичного майбутнього від Винниченка та Грушевського, тож правління гетьмана було повалено, а до влади прийшли люди, що ледь не без бою здали країну більшовикам і "братському" народу, а самі швиденько до них приєдналися. Результат - червоний терор, голодомор та довготривала радянська окупація.

Коли у українців була можливість обрати Чорновола, він їм теж чимось не сподобався. Результат - Кравчук та Кучма, встановлення олігархату, безглуздий меморандум, втрата справжнього лідера справжніх проукраїнських сил.

Коли Ющенко почав розвивати культуру, проводити українізацію, повертати нам наших героїв і висвітлювати справжню історію України, а не її російську версію, а також заявив про Україну та її трагічне минуле на весь світ, добивався визнання Голодомору геноцидом нашого народу, люди його також не підтримали. Результат - вибір між Юлькою і Яником у другому турі, перемога останнього, згортання всіх змін, ганьба на весь світ з Президентом-зеком, а пізніше - Небесна Сотня, країна на грані дефолту і російська агресія.

Видно чітку історичну тенденцію: як тіки у України з'являється шанс вирватися з лап московії і утвердити свою незалежність, та лідер, що намагається цей шанс реалізувати, народ(більша його частина) з самогубчим поривом знищує його і повертає все взад.

Втім все рано чи пізно змінюється, і я щиро сподіваюсь, що ми зможемо нарешті розірвати це порочне коло... Але це вже залежить виключно від нас самих.

"Дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні — маючи, щоб не довелося потім гірко любити — втративши" - Чорновіл В.М.

---

 Щоразу, коли ви поширюєте цей текст, у світі десь народжується маленький Мевлют Алтинташ.