Блогосфера про війну (1/2)
Понеділок, 25 Травень 2015 22:46Кое в чём да. Но есть два существенных отличия. Тогда нас уверяли, что американские империалисты, конечно, мечтают развязать мировую войну, но простой американский рабочий класс - против, и эти рабочие - наши друзья. Сейчас про дружественный рабочий класс как-то забыли.
И второе. Риторика тех лет была - "Мы всегда будем в состоянии нанести ОТВЕТНЫЙ ядерный удар". Сейчас слово "Ответный" тоже куда-то делось. И вот это совсем плохо.
Здогадуєтесь до чого я веду? За логікою Кремля – настав час для чогось дуже поганого в Україні, щоб «скомпенсувати» всі останні російські невдачі. Щоб пластилінове населення РФ знову отримало сенс і наснагу для існування. Щоб пересічний росіянин лякливо перехрестився і в чергове подякував Путіну за свою злиденну «стабільність».
Це тільки здається маячнею, але насправді саме так і працює російська «скрепова» система. Отже бережіться і будьте пильними! Я не пропоную панікувати, я просто раджу не забувати про сувору реальність, в якій ми змушені жити.
Якби мене зараз узяти, і перенести у Палестину початку ХХ століття, то у мене мабуть було б жорстоке дежавю. Бо якраз такі (або, принаймні, дуже подібні) думки можна було почути серед деяких єврейських переселенців, які тоді з усього світу з’їжджалися у Палестину в надії колись заснувати там власну державу.
У 1880-му році кількість людей, для яких іврит був би рідною мовою, дорівнювала нулю. Не було таких людей. Зовсім. На той час іврит уже півтори тисячі років як вийшов із повсякденного вжитку, та існував лише як мова священних текстів і релігійних служб. Багато віруючих євреїв так сяк іврит розуміли, але про використання його у побуті навіть мови не було.
«Тогда же чеченское руководство предъявило список четырнадцати взятых в плен солдат и офицеров, являющихся российскими военнослужащими. Пленные прямо перед телекамерами признавались в том, что служат в основном в воинских частях 43 162 и 01 451, базирующихся в Подмосковье. Министерство обороны РФ ответило, что указанные лица не служат в российских вооруженных силах.»
Иногда она берет что-то на Востоке, от скуки портит в меру таланта, потом называет получившееся уродство своим, и пытается продать на Западе.
В общем – полный цикл фарцы, обмен чужих матрешек на чужие джинсы. Здесь кацап выступает в качестве посредника, при неизбежном ухудшении товарного вида продукта, поступающего с обеих сторон. Джинсы будут заношены, а матрешки поцарапаны и облуплены.
Підписатися на RSS