Революція-2015
П'ятниця, 9 Січень 2015 22:16![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
bytebusterРЕВОЛЮЦІЯ – 2015
Свята закінчуються, час «просихати» та братись до праці. Для початку – коротенький аналіз ситуації та наших завдань.
1. ГОЛОВНІ ПЕРЕМОГИ МИНУЛОГО РОКУ
- Почалась українська Революція (підкреслюю – саме ПОЧАЛАСЬ, до її перемоги ще далеко);
- Перші успіхи Революції – відсторонення від влади «сім’ї» та припинення прямого «ручного управління» Україною з Кремля;
- Відновлення базових громадянських прав та свобод до рівня 2005-10 рр. (тобто повернення здобутків ще Помаранчевої революції);
- Формування законодавчої та виконавчої влади шляхом дійсно вільних виборів (хоч і з поправкою на збереження всіх серйозних медіа-ресурсів у власності декількох олігархічних кланів);
- Військовий проміжний успіх – зупинення військової агресії РФ на нинішній лінії вогню (тобто тимчасова окупація 4% території України та кілька тисяч загиблих як цілком прийнятна ціна за збереження свободи всієї іншої території країни);
- Десакралізація влади та політиків, створення нового типу стосунків між суспільством та політиками, базованого на недовірі, критиці та тотальному громадському контролі дій будь-якої влади;
- Тотальна моральна перемога Нової України, народження нової політичної нації.
2. НЕВИКОНАНІ МИНУЛОГО РОКУ ЗАВДАННЯ РЕВОЛЮЦІЇ
- Абсолютно не виконано антифеодальну програму Революції, поки що владу однієї феодальної «сім’ї» змінено на владу приблизно 10-12 таких само олігархічних кланів, і конкурентна боротьба між ними створює видимість «демократії»;
- Так само навіть не розпочато реальну люстрацію чиновників попереднього режиму, натомість суспільству намагаються «втюхати» ідеї нібито зміни якоїсь абстрактної «системи» зі збереженням у цій системі тих само кадрів;
- Майже відсутні «соціальні ліфти», які б дозволили новим некорумпованим кадрам масово зайти до органів влади;
- Корупція при новому уряді ще не сягнула масштабу «папєрєдніков», але вже наближається до нього;
- Навіть не розпочато дерегуляцію економіки, малий та середній бізнес, який профінансував Майдан та виносить на собі основний економічний тягар війни з РФ, досі лишається під тотальним тиском нереформованого і неілюстрованого чиновного апарату;
- Відставку кількох суддів ніяк не можна вважати реформою судової системи;
- Значною мірою (хоч поки не до кінця) програна інформаційна війна, як на окупованих РФ територіях, так само у закордонному медіа-просторі;
- Армія після жорстоких поразок у серпні минулого року не реформована і так само недостатньо боєздатна на час відновлення повномасштабного наступу військ РФ.
3. ГОЛОВНІ ЗАГРОЗИ – 2015
- Подальше гальмування реформ шляхом випробуваної минулого року тактики: використання війни на Сході України як виправдання збереження корупції та інших «пережитків старого режиму», під облудним гаслом «не час дестабілізувати обстановку поки ми воюємо»;
- Виснаження матеріальних та моральних ресурсів активної частини суспільства, змушеної другий рік поспіль «тягнути» на собі війну на два фронти – на Сході проти РФ та всередині країни проти Системи;
- Як наслідок – тотальне розчарування у суспільстві («за що боролись?..»), згасання суспільної активності, повномасштабне відновлення всіх корупційних схем , відповідно – припинення західної фінансової та політичної допомоги;
- Фактично непряма перемога політики Путіна через поразку української Революції у боротьбі з внутрішньою контрреволюцією, після чого наступним неминучим кроком стане також потрапляння України під військовий та геополітичний контроль РФ (через відсутність європейської альтернативи);
- Протилежний сценарій: дії «старої-нової» влади в стилі «папєрєдніков» провокують передчасний та надмірно-насильницький спротив, опір нереформованому режимові перетворюється на безлад та виливається у створення нелегітимних квазі-урядів (задаємо як цілком справедливий народний протест у Вінниці раптом перейшов у фазу «обрання народних губернаторів» у «ДНР-стайл»);
- Кремль фінансово та інформаційно підігріває всі антиурядові сили та рухи, від етнічних та релігійних меншин до псевдо «соціальних», «профспілкових» тощо;
- Добровольчі батальйони, які вже зараз активно використовуються для рейдерських атак та «кришування» криміналу, стають повністю рекетирськими бандами, а їхні формальні та неформальні лідери – «отаманами» чи «польовими командирами» у гіршому сенсі цього слова;
- Країна втрачає управління, перетворюється на «європейське Сомалі», потрапляє у міжнародну ізоляцію з західного боку, і автоматично потрапляє під управління РФ, включно з введенням «миротворців» та «гуманітарних» окупаційних військ.
Загалом перелічені у пункті 1 перші досягнення Революції ще зовсім не гарантують подальшого оптимістичного сценарію, колишні успіхи УНР чи «Празької весни» були ніяк не меншими, що не завадило Росії придушити їх. Враховуючи, що успіх нашої Революції автоматично означає кінець сучасного кремлівського режиму та остаточну поразку всієї системи «русского міра», слід очікувати що проти нас буде кинуто весь наявний ресурс Імперії. Одночасно з посиленням внутрішньої контрреволюції, яка оговталась від «страху Майдана» і навчилась мімікрії у нових умовах, це створює у 2015 році значно більшу загрозу для Нової України, аніж все з чим ми зіткнулись минулого року. Рік є вирішальним, саме впродовж нього або Революція, або контрреволюція стануть незворотними. Це добре зрозуміло ворогам Революції. Маємо це збагнути і ми, поки не стало запізно.
4. ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ РЕВОЛЮЦІЇ ТА НАШІ ДІЇ
Слід зрозуміти, що єдиною запорукою військової перемоги на Сході є перемога на внутрішньому фронті, тобто повне виконання програми Революції Гідності і приведення суспільства та держави у відповідність до вимог та уявлень Майдану.
Для цього маємо скористатись вже частково відпрацьованим механізмом «не зовсім добровільного діалогу» між владою та активною частиною суспільства: маємо навчитись самі формулювати свої вимоги у вигляді однозначних положень законопроектів та так само однозначних управлінських та кадрових рішень, та після такого формулювання – вимагати від влади термінового ухвалення потрібних нації рішень за механізмом «підготований проект – експертне звернення до влади – діалог – за відсутності діалогу жорсткий пресінг включно з «запахом покришок» - якщо і далі не розуміють, то вимога дострокових перевиборів, якщо ж вимогу задоволено – добре, працюйте для нас далі». Нам слід терміново навчитись робити владі «пропозиції, від яких важко відмовитись», і чітко триматись принципу: «ми не хочемо дострокової зміни влади, нам краще працювати з вами, які вже ви є; але якщо ви геть тупі та глухі – вибачайте, вперед на вихід».
Конкретні вимоги, які мають бути виконані найближчим часом:
- Реальна люстрація чиновників старого режиму впродовж 1 кварталу 2015 р; допоміжний механізм для здійснення люстрації, він же механізм тиску на владу – система «народних люстраційних комітетів» у всіх населених пунктах, які мають скласти «народні люстраційні списки» повного складу корупціонерів та екс-регіоналів та їхніх поплічників; такі списки повинні мати силу «актУ прямої дії» - якщо занесену до них особу не звільняють офіційно впродовж двох тижнів, суспільство має право (і обов’язок) фізично перешкоджати виконанню ними посадових функцій, аж до блокування роботи всього органу влади де працює «об’єкт люстрації»;
- Дерегуляція економіки шляхом РАДИКАЛЬНОГО, а не косметичного спрощення процедури реєстрації підприємств, процедур контролю діяльності підприємств та головне – принципового спрощення оподаткування;
- Створення суспільного механізму «швидкого антикорупційного реагування» - «народних антикорупційних комітетів» у всіх населених пунктах за участі журналістів та громадських активістів; усі виявлені корупціонери (як старі, так само і новопризначені) мають за процедурою, значно простішою за процедуру судового доведення провини, потрапляти до «люстраційних списків», фактично за будь-якою НЕСПРОСТОВАНОЮ підозрою у корупції (принцип «презумпції вини» стосовно чиновників; тут нема порушення конституційних прав, оскільки йдеться не про кримінальне обвинувачення, а про політичне рішення щодо обіймання посад на держслужбі);
- Створення СОЦІАЛЬНОГО ЛІФТА та КАДРОВОГО РЕЗЕРВУ Революції – системи швидкого навчання та просування молодих кадрів, перевірених Революцією; якщо хочемо дотримати нинішніх формальностей, найпростішим механізмом є тимчасове (на місяць-два) працевлаштування молодих активістів помічниками народних депутатів, що автоматично дає їм 7й ранг державного службовця (рівень начальника департаменту в міністерстві), з одночасним проходженням курсу політичної освіти (що цілком можемо організувати силами неурядових організацій), з подальшим заміщенням такими революційними кадрами звільнених в ході люстрації ключових адміністративних посад;
- Аналогічне радикальне оновлення ОФІЦЕРСЬКОГО КОРПУСУ ЗСУ – відбір бійців добровольчих батальйонів з будь-якою вищою освітою (маємо таких тисячі), атестація їх на звання лейтенантів, відрядження на коротко часовий (1-3 місяці) вишкіл до Польщі, Литви, США та інших країн НАТО (щонайменше три вказані країни на таке вже згодні) з автоматичним присвоєнням наступних звань у прискореному порядку після вишколу, і направлення їх у реорганізовані частини ЗСУ;
- Тотальна та швидка десовєтизація: остаточний "ленінопад" на всій території крім окупованої, тотальне викорінення радянської топоніміки та офіційне урівнювання комунізму та нацизму як однаково злочинних режимів, в рівній мірі винних у геноциді; це - не дурничка "а-ля Ющенко", а один з ключових моментів інформаційної війни, РФ чудово розуміє що у "війні за історичну правду" направду воюють за вибір майбутнього, а не за минуле;
- Створення нашими власними силами та ПІСЛЯ цього фактично примусова легалізація резервних військових формувань ромадян у всіх областях України (справжньої територіальної оборони за Балтійським, Польським чи Швейцарським зразком);
- Встановлення громадянського контролю над використанням іноземної фінансової допомоги, оскільки інакше частина її буде розкрадена українськими корупціонерами, а більша частка просто не надійде;
- Мобілізація внутрішнього фінансового ресурсу: створення Фонду оборони, реконструкції та розвитку з абсолютно прозорою процедурою розподілу коштів під контролем громадськості, в який має бути «добровільно-примусово» пожертвувано 50% коштів олігархів (за умови що вся решта їхньої власності набуває імунітет від подальшого відчуження, судового розслідування обставин набування цієї власності тощо – такий собі «контракто соціале» між олігархічним капталом та громадянським суспільством, «пропозиція, від якої їм буде важко відмовитись», якщо її зроблять активісти та добровольці) + надання банками «добровільно-примусового» оборонного кредиту на переозброєння армії, під державні гарантії та під розумний відсоток.
Маємо часу менше одного кварталу. В квітні стікає час санкцій проти Росії, і так чи інакше конфлікт за гостриться. Якщо на цей час здійснимо бодай наведену вище мінімальну програму реформ – наша Революція матиме ким та чим захиститись від агресії, матимемо фінансовий ресурс, мотивоване на захист прав, свобод та можливостей суспільство та співчуваючий нам зовнішній світ; не виконаємо – аве, Путін…
Рік тому ми у першому кварталі здійснили те, що видавалось неможливим, таке собі «українське диво». Цього року маємо його перевершити. Вибору нема.
РЕПОСТ ТА МОБІЛІЗАЦІЯ. ДО ПРАЦІ, РЕВОЛЮЦІЯ КЛИЧЕ!
(Evgen Dykyj)
Свята закінчуються, час «просихати» та братись до праці. Для початку – коротенький аналіз ситуації та наших завдань.
1. ГОЛОВНІ ПЕРЕМОГИ МИНУЛОГО РОКУ
- Почалась українська Революція (підкреслюю – саме ПОЧАЛАСЬ, до її перемоги ще далеко);
- Перші успіхи Революції – відсторонення від влади «сім’ї» та припинення прямого «ручного управління» Україною з Кремля;
- Відновлення базових громадянських прав та свобод до рівня 2005-10 рр. (тобто повернення здобутків ще Помаранчевої революції);
- Формування законодавчої та виконавчої влади шляхом дійсно вільних виборів (хоч і з поправкою на збереження всіх серйозних медіа-ресурсів у власності декількох олігархічних кланів);
- Військовий проміжний успіх – зупинення військової агресії РФ на нинішній лінії вогню (тобто тимчасова окупація 4% території України та кілька тисяч загиблих як цілком прийнятна ціна за збереження свободи всієї іншої території країни);
- Десакралізація влади та політиків, створення нового типу стосунків між суспільством та політиками, базованого на недовірі, критиці та тотальному громадському контролі дій будь-якої влади;
- Тотальна моральна перемога Нової України, народження нової політичної нації.
2. НЕВИКОНАНІ МИНУЛОГО РОКУ ЗАВДАННЯ РЕВОЛЮЦІЇ
- Абсолютно не виконано антифеодальну програму Революції, поки що владу однієї феодальної «сім’ї» змінено на владу приблизно 10-12 таких само олігархічних кланів, і конкурентна боротьба між ними створює видимість «демократії»;
- Так само навіть не розпочато реальну люстрацію чиновників попереднього режиму, натомість суспільству намагаються «втюхати» ідеї нібито зміни якоїсь абстрактної «системи» зі збереженням у цій системі тих само кадрів;
- Майже відсутні «соціальні ліфти», які б дозволили новим некорумпованим кадрам масово зайти до органів влади;
- Корупція при новому уряді ще не сягнула масштабу «папєрєдніков», але вже наближається до нього;
- Навіть не розпочато дерегуляцію економіки, малий та середній бізнес, який профінансував Майдан та виносить на собі основний економічний тягар війни з РФ, досі лишається під тотальним тиском нереформованого і неілюстрованого чиновного апарату;
- Відставку кількох суддів ніяк не можна вважати реформою судової системи;
- Значною мірою (хоч поки не до кінця) програна інформаційна війна, як на окупованих РФ територіях, так само у закордонному медіа-просторі;
- Армія після жорстоких поразок у серпні минулого року не реформована і так само недостатньо боєздатна на час відновлення повномасштабного наступу військ РФ.
3. ГОЛОВНІ ЗАГРОЗИ – 2015
- Подальше гальмування реформ шляхом випробуваної минулого року тактики: використання війни на Сході України як виправдання збереження корупції та інших «пережитків старого режиму», під облудним гаслом «не час дестабілізувати обстановку поки ми воюємо»;
- Виснаження матеріальних та моральних ресурсів активної частини суспільства, змушеної другий рік поспіль «тягнути» на собі війну на два фронти – на Сході проти РФ та всередині країни проти Системи;
- Як наслідок – тотальне розчарування у суспільстві («за що боролись?..»), згасання суспільної активності, повномасштабне відновлення всіх корупційних схем , відповідно – припинення західної фінансової та політичної допомоги;
- Фактично непряма перемога політики Путіна через поразку української Революції у боротьбі з внутрішньою контрреволюцією, після чого наступним неминучим кроком стане також потрапляння України під військовий та геополітичний контроль РФ (через відсутність європейської альтернативи);
- Протилежний сценарій: дії «старої-нової» влади в стилі «папєрєдніков» провокують передчасний та надмірно-насильницький спротив, опір нереформованому режимові перетворюється на безлад та виливається у створення нелегітимних квазі-урядів (задаємо як цілком справедливий народний протест у Вінниці раптом перейшов у фазу «обрання народних губернаторів» у «ДНР-стайл»);
- Кремль фінансово та інформаційно підігріває всі антиурядові сили та рухи, від етнічних та релігійних меншин до псевдо «соціальних», «профспілкових» тощо;
- Добровольчі батальйони, які вже зараз активно використовуються для рейдерських атак та «кришування» криміналу, стають повністю рекетирськими бандами, а їхні формальні та неформальні лідери – «отаманами» чи «польовими командирами» у гіршому сенсі цього слова;
- Країна втрачає управління, перетворюється на «європейське Сомалі», потрапляє у міжнародну ізоляцію з західного боку, і автоматично потрапляє під управління РФ, включно з введенням «миротворців» та «гуманітарних» окупаційних військ.
Загалом перелічені у пункті 1 перші досягнення Революції ще зовсім не гарантують подальшого оптимістичного сценарію, колишні успіхи УНР чи «Празької весни» були ніяк не меншими, що не завадило Росії придушити їх. Враховуючи, що успіх нашої Революції автоматично означає кінець сучасного кремлівського режиму та остаточну поразку всієї системи «русского міра», слід очікувати що проти нас буде кинуто весь наявний ресурс Імперії. Одночасно з посиленням внутрішньої контрреволюції, яка оговталась від «страху Майдана» і навчилась мімікрії у нових умовах, це створює у 2015 році значно більшу загрозу для Нової України, аніж все з чим ми зіткнулись минулого року. Рік є вирішальним, саме впродовж нього або Революція, або контрреволюція стануть незворотними. Це добре зрозуміло ворогам Революції. Маємо це збагнути і ми, поки не стало запізно.
4. ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ РЕВОЛЮЦІЇ ТА НАШІ ДІЇ
Слід зрозуміти, що єдиною запорукою військової перемоги на Сході є перемога на внутрішньому фронті, тобто повне виконання програми Революції Гідності і приведення суспільства та держави у відповідність до вимог та уявлень Майдану.
Для цього маємо скористатись вже частково відпрацьованим механізмом «не зовсім добровільного діалогу» між владою та активною частиною суспільства: маємо навчитись самі формулювати свої вимоги у вигляді однозначних положень законопроектів та так само однозначних управлінських та кадрових рішень, та після такого формулювання – вимагати від влади термінового ухвалення потрібних нації рішень за механізмом «підготований проект – експертне звернення до влади – діалог – за відсутності діалогу жорсткий пресінг включно з «запахом покришок» - якщо і далі не розуміють, то вимога дострокових перевиборів, якщо ж вимогу задоволено – добре, працюйте для нас далі». Нам слід терміново навчитись робити владі «пропозиції, від яких важко відмовитись», і чітко триматись принципу: «ми не хочемо дострокової зміни влади, нам краще працювати з вами, які вже ви є; але якщо ви геть тупі та глухі – вибачайте, вперед на вихід».
Конкретні вимоги, які мають бути виконані найближчим часом:
- Реальна люстрація чиновників старого режиму впродовж 1 кварталу 2015 р; допоміжний механізм для здійснення люстрації, він же механізм тиску на владу – система «народних люстраційних комітетів» у всіх населених пунктах, які мають скласти «народні люстраційні списки» повного складу корупціонерів та екс-регіоналів та їхніх поплічників; такі списки повинні мати силу «актУ прямої дії» - якщо занесену до них особу не звільняють офіційно впродовж двох тижнів, суспільство має право (і обов’язок) фізично перешкоджати виконанню ними посадових функцій, аж до блокування роботи всього органу влади де працює «об’єкт люстрації»;
- Дерегуляція економіки шляхом РАДИКАЛЬНОГО, а не косметичного спрощення процедури реєстрації підприємств, процедур контролю діяльності підприємств та головне – принципового спрощення оподаткування;
- Створення суспільного механізму «швидкого антикорупційного реагування» - «народних антикорупційних комітетів» у всіх населених пунктах за участі журналістів та громадських активістів; усі виявлені корупціонери (як старі, так само і новопризначені) мають за процедурою, значно простішою за процедуру судового доведення провини, потрапляти до «люстраційних списків», фактично за будь-якою НЕСПРОСТОВАНОЮ підозрою у корупції (принцип «презумпції вини» стосовно чиновників; тут нема порушення конституційних прав, оскільки йдеться не про кримінальне обвинувачення, а про політичне рішення щодо обіймання посад на держслужбі);
- Створення СОЦІАЛЬНОГО ЛІФТА та КАДРОВОГО РЕЗЕРВУ Революції – системи швидкого навчання та просування молодих кадрів, перевірених Революцією; якщо хочемо дотримати нинішніх формальностей, найпростішим механізмом є тимчасове (на місяць-два) працевлаштування молодих активістів помічниками народних депутатів, що автоматично дає їм 7й ранг державного службовця (рівень начальника департаменту в міністерстві), з одночасним проходженням курсу політичної освіти (що цілком можемо організувати силами неурядових організацій), з подальшим заміщенням такими революційними кадрами звільнених в ході люстрації ключових адміністративних посад;
- Аналогічне радикальне оновлення ОФІЦЕРСЬКОГО КОРПУСУ ЗСУ – відбір бійців добровольчих батальйонів з будь-якою вищою освітою (маємо таких тисячі), атестація їх на звання лейтенантів, відрядження на коротко часовий (1-3 місяці) вишкіл до Польщі, Литви, США та інших країн НАТО (щонайменше три вказані країни на таке вже згодні) з автоматичним присвоєнням наступних звань у прискореному порядку після вишколу, і направлення їх у реорганізовані частини ЗСУ;
- Тотальна та швидка десовєтизація: остаточний "ленінопад" на всій території крім окупованої, тотальне викорінення радянської топоніміки та офіційне урівнювання комунізму та нацизму як однаково злочинних режимів, в рівній мірі винних у геноциді; це - не дурничка "а-ля Ющенко", а один з ключових моментів інформаційної війни, РФ чудово розуміє що у "війні за історичну правду" направду воюють за вибір майбутнього, а не за минуле;
- Створення нашими власними силами та ПІСЛЯ цього фактично примусова легалізація резервних військових формувань ромадян у всіх областях України (справжньої територіальної оборони за Балтійським, Польським чи Швейцарським зразком);
- Встановлення громадянського контролю над використанням іноземної фінансової допомоги, оскільки інакше частина її буде розкрадена українськими корупціонерами, а більша частка просто не надійде;
- Мобілізація внутрішнього фінансового ресурсу: створення Фонду оборони, реконструкції та розвитку з абсолютно прозорою процедурою розподілу коштів під контролем громадськості, в який має бути «добровільно-примусово» пожертвувано 50% коштів олігархів (за умови що вся решта їхньої власності набуває імунітет від подальшого відчуження, судового розслідування обставин набування цієї власності тощо – такий собі «контракто соціале» між олігархічним капталом та громадянським суспільством, «пропозиція, від якої їм буде важко відмовитись», якщо її зроблять активісти та добровольці) + надання банками «добровільно-примусового» оборонного кредиту на переозброєння армії, під державні гарантії та під розумний відсоток.
Маємо часу менше одного кварталу. В квітні стікає час санкцій проти Росії, і так чи інакше конфлікт за гостриться. Якщо на цей час здійснимо бодай наведену вище мінімальну програму реформ – наша Революція матиме ким та чим захиститись від агресії, матимемо фінансовий ресурс, мотивоване на захист прав, свобод та можливостей суспільство та співчуваючий нам зовнішній світ; не виконаємо – аве, Путін…
Рік тому ми у першому кварталі здійснили те, що видавалось неможливим, таке собі «українське диво». Цього року маємо його перевершити. Вибору нема.
РЕПОСТ ТА МОБІЛІЗАЦІЯ. ДО ПРАЦІ, РЕВОЛЮЦІЯ КЛИЧЕ!
(Evgen Dykyj)
Підписатися на RSS