Казочка

[bytebuster]

- Новенький, новенький - зацікавлено загула група.

Олег Петрович зніяковіло поправив краватку, протер окуляри та ще раз обвів поглядом братів по нещастю.

Череватий бородань в камуфляжі. Фарбована, схожа на повію брюнетка. Пара близнюків з пустими очима старих наркоманів. Зашкарублий дідок в брудному джинсовому комбінезоні. Біси. Пекло. Кара за гріхи юності.

- ну що ж, будем знайомитись - літній психолог розсіював навколо впевненість та легкий аромат Лакосту. - Олег Петрович це група. Група - це Олег Петрович. Зараз він зручно вмоститься і розповість за свою проблему.

Олег Петрович тяжко зітхнув, примостився на стільчику і монотонно повів свою страшну історію:

- Знаєте, панове, я ще з університету знав, що зі мною щось не так. До жінок геть не тягнуло, певно тому, що мама мене купала голим до 16. Комплекси були. А маленьких хлопчиків люблю до нестями. Бува зустріну біля дитсадка, куплю тій дитині морозиво і прошу посмоктать. От він морозиво, а я теє. І так двадцятий рік уже, а як далі жити... В мене ж наречена, престижна робота, диплом КПІ, а тут така ганьба.

- Браво - заплескав черевань. - Молодець, брате. Ти зміг, ти зізнався з першого разу. Не соромся, ти серед своїх. Я от тільки з безногими інвалідками інтерес мав, а зараз вже майже здоровий. Чого мовчите і не аплодуєте, га?!

Аудиторія вибухнула громовими оплесками та поодинокими схвальними вигуками.

- Зле. - психолог скрушно хитнув головою та ледь помітним жестом повернув тишу. - Олег Петрович, це не ваша проблема. Скажу точніше - це не головна ваша проблема, ви ніколи з цього приводу не переймалися. А тепер розповідайте, що вас мучить насправді.

- В мене була бабця - пан Олег нервово збив з комірця невидиму пилинку. - Дев'яносторічна, розумієте. З квартирою на Хрещатику. Я з нею договір утримання оформив. А вона вже до 105 дожила, а вмирати не збиралася. А в казино якраз програвся. Ну то я задушив її подушкою, тіло на кавалки порубав і продав кавказцям на шаурму, а квартиру за борги віддав. Я був у відчаї, розумієте?

- Не були - голос психолога став жорстким і холодним. - Не були ви у відчаї. І в казино не програлися. І бабцю не задушили, а накачали наркотиками і відвезли в хоспіс, де її заморили голодом. А квартиру на коханку переписали. Не старайтеся видатися кращим ніж ви є, Олег Петрович. Я все про вас знаю.

- Дружина в мене колишня - голос пана Олега захрип, а очі дивилися сумно та благально - медсестрою в сиротинці. Взнала за те, що я героїн через митницю щотижня ганяю. А що, жити ж якось треба. То я той сиротинець підпалив і вона разом з дітьми там згоріла. А я там піджак з грішми забув то по дорозі задушив сліпого жебрака і на милостиню жетона на метро купив.

- Пане Олеже, ми всі тут бачили це кіно - в голосі психолога дзвеніла сталь. - А свою попередню дружину ви просто штовхнули під потяг. Не намагайтеся здаватися кращим ніж ви є, скажіть нам правду.

- Я лайкав Царьова, репостив Шарія і кидав лінки на Лайфньюз - сказав Олег Петрович і заплакав.

І всі дружно сказали "Фу" і відсіли від Олега Петровича якнайдалі - і товстун-педофіл, і панянка-німфоманка, і брати-наркомани, і дідок-лайноїд.

І тільки за стіною хтось шалено реготав, плескав в долоні і кричав "Здоров брате! Вітаю тебе, ти серед своїх! Серед своїх!".

- Це Толя - кивнув на стіну психолог. - Він садист, людожер і сидить на ланцюгу в спецпалаті. Йому, звісно, місце у в'язниці, але на експертизі він зізнався що голосував за опозиційний блок.

(Вовк Панібрат)