bytebuster: (GangnamCat)
[personal profile] bytebuster

Меч XI ст. з написом
українською мовою
"Коваль Людота"
Originally posted by [personal profile] dzhmil at Руски истолковуемъ
Мелетій Смотрицький, просвітник, який працював у Вільні та Києві, автор виданої в 1619 році в Евьє «Граматiки словенскiя правильное синтагма», заклав наукові підвалини руської (тобто української) мови. Як і в граматиці Л. Зізанія, в Смотрицького ясно помітна різниця між мовами староболгарською (церковнослов’янською) і руською (українською).

«Словенски переводимъ: Удержи языкъ свой от зла и устнъ своъ же не глати лсти.
Руски истолковуемъ: Гамуй языкъ свой от злого и уста твои нехай не мовятъ здрады».


Як бачимо, під Руською мовою (русским язиком) він тут (і всюди в книзі) розуміє конкретно нинішню українську мову. Не мову Московії-Росії. Адже «гамуй», «нехай», «мовять», «здради» — це чисто українські слова. Цих слів московська мова не знала тоді — не знає їх і сьогодні.

Саме про це писав свого часу мовознавець А. Кримський, наводячи сюжет з Київського літопису ХІІ століття, де йшлося про якусь «кицьку», що сиділа на «призьбі», задивилася на «голубник» і не помітила, як на неї впав «глек», з якого вилився «окріп», а на додаток на нещасну кицьку напало страшне чудовисько, що звалося «хортом».

Про ці іменники жоден москаль не скаже, що то таке. Але кожний москаль свято переконаний, що 1) у древньому Києві розмовляли російською мовою; 2) сучасна російська мова і є мовою руською; 3) українську мову придумали (на вибір) німці, поляки, Степан Бандера.

Тому приклад із сьогодення: два якихось «проффесора» Сергій Чуркін та Йосип Ліндер (так, саме з такими прізвищами!) розходилися в телеетері щодо «велікой Рассії», «пабєди в Кримскай вайнє» (ха-ха) та паскудної України, в якій «пєрєпісивают історію». Зокрема згадали, що в Кримській війні відзначилися «русские пластуны Кубанского казачьего войска»! «І що ж означає це слово? — запитав ведучій. — Хто такі пластуни?» Зрозуміло, що розтлумачити таке просте слово «проффесора» не змогли. Правильно. Адже слово українське. І означає воно — розвідник, що ясно будь-якому українцеві, але є абсолютно таємницею для чуркіних та ліндерів.

Дослідження київських та галицьких літописів XI—XIII ст., розпочате А. Кримським і продовжене сучасними лінгвістами, відкриває в них великий пласт української лексики.

Прикладів багато: парубок, виникнути, окріп, глум, вежа, батіг, виринути, недбальство, віття, гілля, рілля, колода, жито, стегно, лічба, сякий, кицька, трясця, коло, яруга, багно, оболонь, гай, полонина, гребля, глей, глечик, багаття, криниця, збіжжя, лазня, кожух, призьба, зорі, жадати, тулитися та інші.

По-українськи звучить вираз «Люды поганѣ и невѣгласы», як і літописні київські топоніми: Печерськ, Видубичі, Либідь, Довбичка, Киянка, урочище Угорське та ін. Знайдено меч XI ст. з написом українською мовою «Коваль Людота».

Серед типових українських фонетичних особливостей давньоруських джерел: 1) повноголосся: болото, боронь, ворота, забороло, полонени, хоробре; 2) форми давального відмінка на -еві: Дунаєві, Ігореві, королеві тощо; 3) кличний відмінок іменників: Бояне, дружино, Ігорю, княже, Всеволоде; 4) прикметники жіночого роду родового відмінка: бистрої, половецької.
This account has disabled anonymous posting.
If you don't have an account you can create one now.
HTML doesn't work in the subject.
More info about formatting

If you are unable to use this captcha for any reason, please contact us by email at support@dreamwidth.org

Сторінку створено Четвер, 29 Травень 2025 22:49

Травень 2025

П В С Ч П С Н
   1 234
567891011
12131415161718
192021222324 25
262728293031 
Створено з Dreamwidth Studios

За стиль дякувати