Блогосфера про війну

[bytebuster]

 Віталій Портников: Рішення Трампа по Сирії - урок для України.
Рішення Трампа можуть бути імпульсивними, скороминучими і некомпетентними. Трамп - не політик і ніколи ним не стане. Його діяльність на посаді президента визначається багато в чому збігом випадкових факторів. Тому ніхто не може повністю розраховувати на підтримку і сприяння Трампа.
Досить подивитися, до яких наслідків рішення американського президента призведе для Ізраїлю. Трамп не раз називав себе найкращим другом єврейської держави і визнав Єрусалим її столицею. Прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху - особистий друг Трампа. Проте, рішення американського президента залишило Ізраїль на самоті перед посиленням іранських військ на кордоні Ізраїлю і Сирії.
Нетаньяху зараз стверджує, що знав про рішення Трампа і навіть розмовляв з ним заздалегідь. Близька до прем'єра газета "Ісраель а-Йом" стверджує, що американці йдуть тільки тому, що ізраїльтяни і араби досягли ... домовленостей з Путіним щодо стримування Ірану. Але всі ці повідомлення – зі сфери політичної фантастики. Швидше за все, ізраїльському прем'єру не хочеться, щоб його співвітчизники зрозуміли: кращий друг Ізраїлю завдав єврейській державі удар в спину,
а голова ізраїльського уряду дізнався про цей удар з «твіттеру» кращого друга. Більшого політичного кошмару і уявити собі не можна.

Нам варто зробити один простий висновок: на Трампа покладатися не можна.
Сьогодні він ухвалює одне рішення, завтра прямо протилежне.
Сьогодні не зустрічається з Путіним, а завтра запросить його до Білого дому.
Сьогодні цікавиться Україною, а завтра забуде, де ми знаходимося.
Людина, яка не має поглядів, цілей і цінностей, не може бути надійним союзником ні для кого.
Це означає, що диверсифікація союзників повинна стати важливим завданням української зовнішньої політики. Не можна недооцінювати можливості європейців, ніякий «Брексіт» не поставить під сумнів вагу Великої Британії, дуже важливо зберегти надійний діалог з Канадою і мати друзів в американському політичному істеблішменті, перш за все у конгресі. Тому що конгрес може бути для Трампа важливим стримуючим фактором.
Така диверсифікація для нас - це не академічна проблема. Це питання виживання.

 Антон Павлюченко: Вот смотрите, без всяких сомнений умный и вроде как порядочный человек с РФ.
Либерал.
И вот российский либерал в посте о том как они собираются обустраивать «прекрасную россию будущего» корит Украину за то что не предоставила русскому статус второго государственного.

А украинцам, которые охуевают в комментариях, пишет «не вам это решать». Кому же в таком случае решать, российский либерал скромно умалчивает. Но я догадываюсь и так.
В посте о России у него Украина в половине пунктов. Здесь он от российского имперца не отличается вообще.
Как тут не вспомнить фразу «российский имперец стреляет в тебя, а российский либерал помогает ему подобраться на дистанцию выстрела».
Блядь, они реально необучаемые. И они реально не отъебутся от нас НИКОГДА.
Или мы, или они.
Именно поэтому я хочу чтобы никакой России не было. А были воюющие между собой бантустаны. Потому что только тогда им наконец-то станет не до нас.
Кстати, российские ватники (в том числе и либеральные) оравшие «они просто хотят чтобы никакой России не было» доорались до того, что их ближайшие соседи действительно хотят чтобы РФ не было.
 // Там ще досить багато імперських і неоімперських закидів, Павлюченко помітив лише один, а їх ще з десяток — і це усе в одному дописі срашиста Мітрічя.

 Джон Сміт
Сунь Цзы: "Поэтому высшее искусство войны - разрушить планы войны у противника; на следующем месте - расстроить его союзы; на третьем месте - разбить его войско; самое худшее - осаждать крепость."
Украинскую резолюцию по Азовскому бассейну поддержало 66 стран, а россию поддержало 18. Среди которых монстры типа Беларуси, Бурунди, Камбоджа и КНДР.
Вот вам по Сунь Цзи. Мы не могли разрушить планы противника, но полностью разрушили его союзы. Его не поддерживает никто в мире. У нас же в соавторах Германия, Великобритания, США, Италия, Франция, Турция, Швеция и тд.
Россия же по Сунь Цзи пришла к самому худшему варианту - осаждать нашу крепость. Перекопали колодцы и сожгли посевы и ждут пока мы сами им скинем Порошенко. А пока на россию действуют санкции.
Делайте выводы, в какой стране лучшие полководцы

 anti-colorados: Наверное все заметили, что сегодня происходит бенефис цены нефти и российского рубля. Первая – падает, а вслед за нею – падает и рубль. Тут интересно даже не то, что идет падение одного и другого, хотя это безусловно – приятно, но когда это происходит. Несколько дней назад назад саммит ОПЕК+ был срочно собран по просьбе РФ, чтобы предпринять меры по стабилизации, а в идеале – об обеспечении роста цены на нефть. Напомним, тогда договорились об изъятии с рынка 1,2 млн. баррелей нефти в день. Теперь уже не интересно, кто там и что сокращает, поскольку цена с $60 приподнялась до $63, но потом просела до прежнего значения и вот – рухнула уже почти на $10 до $53-54 за бочку.
Получается очень интересная картина, всему этому предшествовали грозные заявления министра энергетики Новака о том, что в случае чего – могут прикрутить поставки и еще. Такие заявления делаются для того, чтобы послать рынку соответствующий сигнал и обычно, рынок на это реагирует, но не в этот раз. Рынок послал Новака, его угрозы и министерство, вместе с ОПЕК и примкнувшими к нему нефтяными баронами и серьезно просел прямо показывая, что инструментарий коррекции цены не сработал.
Это могло произойти только по одной причине – предложение будет компенсировано и это уже рынок воспринимает как объективную реальность.
Очевидно, что таким компенсатором выступают США, которые раскручивают свою нефтегазовую промышленность уже системно.
Речь уже не идет лишь о количестве пробуренных и резервных скважин, а о инфраструктуре, которая обеспечивает переброску углеводородов к нефтяным и газовым терминалам и дальше – обеспечении дальнейшей транпортировки соответствующим тоннажом танкерного флота.

---

 Щоразу, коли ви поширюєте цей текст, у світі десь народжується маленький Мевлют Алтинташ.