Блогосфера про війну
Понеділок, 2 Квітень 2018 19:06Хто усі ці люди? Чому автор не розповідає про трагедії життєвих пєріпєтій героїв, скажімо, бунюелівської «Вірідіани», фассбіндерівського «Страх перед страхом», або «Касабланки» Майкла Кертіса, або, скажімо, банального «Зуд сьомого року» з банальною Мерлін Монро?
А ось чому: бо вони навіть не знають, що є культура Цивілізації. Вони порпаються у цих Мягкових, Мордюкових, Яковлєвих, Ширвіндтах, Крамарових і Янковскіх, просто не знаючи, що за стіною вирує життя — справжнє мистецьке життя.
Навіть найрозумніші з московитів намагаються серед усіх отих Шукшиних і Пахмутових-Добронравових знайти самородка Тарковського чи геніальну Кіру Муратову. Порпаються, намагаючись знайти там бодай невеличку ідею. Але ідеї там нема. Там є конформізм, який іноді (іноді) поєднаний з чимось на зразок таланту.
І це не дивно.
Люди мого віку (старпьори, ага) чудово пам'ятають: коли впала Залізна Завіса, до нас шаленим шквалом полився медія-продукт Цивілізації. І я чудово пам'ятаю своє відчуття, що порівняно з тим, що було «там», усе совкове виглядало просто жалюгідно. Ні, я серйозно: навіть найтупіший серіал «Багаті теж плачуть» чи «Корольок Птічка пєвчая» переглядалися усім совком, від молоді до стариків. А бездарні пісні на зразок I've Been Thinking About You або Sydne Rome вважалися вершиною музичного мистецтва. Бо у порівнянні з московськими «творами» це були справжні шедеври.
Тепер усе повертається на круґі своя: московит обговорює чавунний умивальнік на дворі у той час, як світ будує квантові компʼютери і запускає регулярні рейси до Марсу.
Багато слів я не розумію, але те, що здатен засвоїти, вигляда цікаво.
Там головна ідея, що ретельно ізольовані (хімічно) атоми можуть тримати квантову інформацію протягом цілих годин, та ще й при нормальній температурі.
Таким чином, нейромедіатори (активні хімічні речовини, за допомогою яких відбувається перенесення електрохімічних імпульсів) між нейронами і синаптичні зв'язки, можливо, створюють в нашому мозку розгалужені квантові мережі.
Корочє, їжте, діти, літій-6 і фосфором заїдайте. :)
Are we quantum computers, or merely clever robots?
Based on a talk I gave at the "Conference on 90 years of Quantum Mechanics", Singapore, January 2017
Quantum Indistinghuishability in Chemical Reactions
A recent paper with Leo Radzihovsky ( arXiv:1707.05320 )
Вольнов позвонил московскому попу в Кемерово и предложил откат за отпевание сожженных в ТЦ. Поп согласился.
Потом Жека позвонил производителям гробов в Кемерово и предложил откат за большой заказ. Они согласились.
Потом он позвонил в администрацию Кемерово и сказал, что в связи с приездом путина все свечи и игрушки, которые принесли люди к месту трагедии необходимо убрать. Они пришли, сгребли все в кучу и убрали. И российская биомасса промолчала
А потом Жека позвонил в детский дом в Кемерово и попросил предоставить детей для рекламного ролика с путиным, где тот будет выводить детей из еще дымящегося здания ТЦ, а последние, присыпанные пеплом, будут говорить: спасибо, дядя Вова - мы с тобой. И руководство детского дома согласилось, попросив уладить этот вопрос со своим руководством.
САТАНА ТАМ ПРАВИТ БАЛ.
Но зато все эти дни на россии с экранов тв и сми не сходит тема Миротворца, который возмутился жестоким обращением россиян с животными и тема Вольнова, который обнажил всю гниль россии и морального убожества ее народонаселения, принесшего беду в наш дом и уже четвертый год убивающего наших граждан.
Підписатися на RSS
...
Дата: Понеділок, 2 Квітень 2018 16:18 (UTC)...
Дата: Понеділок, 2 Квітень 2018 16:25 (UTC)З зарядженою водою проблема: ядерний спін водню має занадто малий час декогеренції, там реально пікосекунди. А у кисню — нульовий ядерний спін.
Корочє, Алан Чумак shall not pass.
теорія струн?
Дата: Понеділок, 2 Квітень 2018 16:42 (UTC)Не такий вже й ппць-ппць
Дата: Понеділок, 2 Квітень 2018 17:03 (UTC)Між іншим, Мексика, 2018 рік, ресторан при готелі all-inclusive. У ресторані два зали, один з яких з видом на море, але ще не видчинений (бо ранок дуже ранній). Заходячи, ми запитали, чи зал ще не відчинений і сіли у тому, що відчинений (нічого особливого). Через 5-7 хв відчиняють інший зал. Офіціянт підходить і питає, чи може не бажаємо пересісти у інший. "Ні, дякую," - каже моя супутниця (Я жую щось, киваю, але нічого не кажу, бо згоден). Знову питають, знову вона відповідає. З четвертого разу, відповідаю я, що нам і там добре, і лише після того, як почув думку чоловіка, офіціянт відчепився. Здається, у одній з карибських країн не так далеко від Мексики, яку населяють нащадки колишніх рабів, рівності більше, і думку особи жіночої статі там так не ігнорують.
Re: Не такий вже й ппць-ппць
Дата: Понеділок, 2 Квітень 2018 17:17 (UTC)