Діалог з 1Сником

[bytebuster]

Перепост допису novich_ok: Діалог з 1Сником
Сидьмо у кафе за кавою. Ну тобто в мене кава, в нього теж кава, але п’є він не каву, а пиво з літрухи, що у сумці.

Підходить офіціянт.
— Перепрошую пана, — каже, — але в нас зі своїм не можна.
— Він 1Сник — кажу за друга. — Залива бухлом санкції. Лишіть його, а то зараз плакати і скиглити почне.
— А, зрозуміло, — каже офіціянт. І кричить своїм: — Він 1Сник, в нього депресія, він бухає.
Там іржуть. Друг показує мені кулака.
Десь за хвилину до нас підходить охоронець.
— Лишаєте гарні чайові, меблі не ламати, коли схочеться блювати, туалет он там — показує пальцем.
— Я 1Сник, я не росіянин, — каже друг. — Блювати і ламати меблі не буду.

Далі розмова йде вже спокійно.
— Йобаний піздець, — друг каже. — Ціла отрасль по пизді пішла.
— Та не пішла ж, — кажу. — Все ж працює, вам лише підтримувати та новий код писати.
— Ти не розумієш, — каже. — Срати на техпідтримку ту навіть, хоча там іноді щось не працює, і ти думаєш, що то твій код, і пишеш ним, а менеджер випадково пересилає тобі внутрішню переписку, а там "ой бля їбать ми той жовтневий баг не закрили".

Я мовчу. Слухаю.

— Зараз, каже, усі мої клієнти прийдуть до мене. І скажуть — зроби мені 1С, але щоб не 1С. Ну тобто щоб то був не 1С, але такий самий в усьому, аби тих старпьорів не перевчати, бо в них 1С всю пам’ять зайняв і більше нічого в голову не лізе.
— Не прийдуть, — кажу. — А, коли прийдуть, ти їм поясниш, що все працює і нічого не тре’ міняти.
— Якби ж то. Вже двоє телефонували. Чи не можемо ми їх перевести на інше, щоб як 1С, але не 1С, і щоби безплатно, бо вони ніби якісь три гривні за підтримку платять. Патріоти бля!

«Патріоти бля!» товариш каже голосно і з обуренням. Офіціянт, бармен, охоронець і ще якісь працівники кафе раптово замовкають і дивляться в наш бік, чекаючи продовження. Просто товариш щойно вимовив словесний маркер, за яким відрізняють місцеву вату, і зараз, напевне, колектив дума, чи вести його до міліції, типу "Ми вам ватніка привели, подивіться, чи нема його в Миротворці".

Оскільки в товариша це вже друга літруха, він вирішує, що колектив замовк тому, що хочуть його послухати і починає:
— Є один хуй. Бізнес в нього блядь. Пошта на маіл-ру. Бекапи на облаці маіл-ру. Все на 1С. Коли був майдан, не пускав працівників до Києва, погрожував звільненням. Наклав штрафа на кількох, що в фейсбуці постили щось проукраїнське. Сам лайкав сторінки з беркутом. А потім хуяк, Янукович уїбав, люди приходять на роботу, а в нього весь офіс в українських прапорах, лунає гімн, портрет Бандери замість овоча, вся особиста сторінка в Правому Секторі і Свободі. ПАТРІОТ ХУЇВ!

Останню фразу товариш майже кричить, та й, доки читав промову, піднявся. До нього підходить охоронець:
— Все буде гаразд, — каже. — І таких позбудемось.
І тихесенько так підштовхує, аби той сів на місце.
Товариш сідає.
— Тобі треба поплакати, — кажу.
Товариш показує кулака.
— Добре, як хочеш, — кажу. — З твоїми клієнтами ще встигнеш.

Підходить офіціянт, ставить перед товаришем чай.
— Заспокійливий, — каже. З м’яти. Я запишу до рахунка.