Швидше б вже :)

[bytebuster]

- Ітак, - важно промовив Путін, обводя собравшихся хіщним взглядом. - Сьогоднішнє засєданіє СНБО я рішив целіком і полностью посвятить ядерной кнопкє. В частності, мнє інтєрєсно, шо у нас ше літає і куда воно може тєорєтічєскі долєтєть?
Міністри уткнулись в блокноти і актівно дєлали від, будто перечитують запісі.
- Шо, ніхто? Ну давай, Шойгу, начинай. Ето же вродє твоя зона отвєтствєнності.
- Понімаєтє, Владімір Владіміровіч… - взволнованно замявся Шойгу, питаясь шото сообразить. Но тут двєрі з грохотом распахнулись і внутрь війшла странна фігура в чорному матєрчатому плащі з капюшоном, який закривав ліцо.
- Нє понял? - офігєв Путін. - Шо це за арт-пєрформанс? Снова вєздєсущі "Фемен" ілі "Пуссі райотс"? Тут свєрхсєкрєтноє засєданіє!
Фігура нєторопліво достала старінний пєргамєнт і уточнила:
- Путін Владімір Владіміровіч тут?
- А то нє видно! - псіхував Путін. - Шо за хєрня, гдє охрана?
- Мілєйшій, через мене вже столько народу пройшло, шо всіх не упомниш, - сказала фігура. - Єщо раз повторяю вопрос: Путін Владімір Владіміровіч єсть срєді вас?
- Так вот же! - показав пальцем на Путіна Шойгу, заісківающе улибаясь. - А ви шото хотєлі?
- Разумєєтся, - кивнула фігура. - З моїм плотним графіком просто так разгулівать нєкогда.
- А ти хто такой? - поінтєрєсувався Путін. - І кстаті, ти в курсє, хто я такой?
- Не в курсє, а хто? - насмєшліво полюбопитствовала фігура.
- Прєзідєнт вєлікой страни, міровой лідєр, гєніальний стратег і самий рейтінговий політік послє Гітлєра! - похвастався Путін. - Понімаєш тєпєрь, как ти попал?
- Круто, - согласилась фігура, тіхонько хіхікая. - Особєнно про стратєга понравилось і про Гітлєра. Помню, как он хватався в конце за голову і орав "Дурак я, дурак!", хєрачась башкой об стєну. А яд всьо нє дєйствовал і нє дєйствовал…
- А я вот не понімаю, шо я всьо жму кнопку, жму, а охрани нєт, - пожалувався Путін.
- Владімір Владіміровіч, ето ядєрна кнопка, вона щас на профілактікє. Кнопка визова охрани лєвєє, - подсказав Рогозін, отчєго-то трясясь, як осіновий ліст.
- Прічом вона тоже не паше, - сказала фігура. - Якісь придурки її перегризли кусачками, планіруя убійство по окончанію засєданія. Но вони, ідіоти, не знали, шо по графіку я загляну трохи раньше.
- Хто планірував? Какоє убійство? - злякано завізжав Путін.
- Оні вот планіровалі, - фігура указала рукой на міністров. - Вєроятно, твоє убійство, судя по тому, як ти заверещав. Міровой лідєр...
Фігура снова єхидно хіхікнула і спрятала пєргамєнт.
- Ну пошлі, бо врємя, - приказала вона, протягуя Путіну руку.
- Куда пошлі? - іспугався Путін. - У мєня дєл полно. Хохлов расхєрачить - раз, Росію поднять с колєн - ето два…
- Слиш, фраєр, із-за мєня Гоголь не закончив вториє "Мьортвиє душі", Гашек "Швейка" не дописав, Булгаков "Мастєра і Маргаріту" не отрєдактірував. А ти глупими мєлочами думаєш уламать? Пошлі, кому говорю!
Фігура схватила Путіна за руку і потащила за собой.
- Я вєлікій! - плакав Путін. - Мене Мєркєль опасається, Обама бздить, а укри вообщє круглосуточно істєрять, прєдвкушая страшний конєц…
- А по мнє так очєрєдноє хуйло, - замітила фігура. - Вєлікіє уходять гордо, с осознанієм того, яке громадне наслєдіє оставили потомкам. С ними даже буває пріятно випить чайку на дорожку і о жизні чуток попиздіть. А тебе откровєнно брєзгую.
- Дімка, пошлі со мной, - умоляв Путін, хіщно хватая Рогозіна за плече. - Ілі Сєрьожа, - добавив він, питаясь уцепиться за Шойгу.
- Простітє, Владімір Владіміровіч, - ізвінявся Шойгу, с ужасом отбрасуя протянуту руку. - Но нам єщо культ лічності развєнчівать.
- Какой культ лічності?! - обідився Путін.
- Шо я пропустіл? - бодро поінтєрєсовався Мєдвєдєв, входя в комнату. - Простітє за опозданіє, но в яблочном магазінє були такіє очєрєдя…
- З дороги, ідіот! - рявкнула фігура, отпихуя Мєдвєдєва. Той мгновєнно почєрнєл і розсипався в прах.
- А-а-а-а! Нє хочу, нє буду! - впав в істєріку Путін, с ужасом глядя на невеличку купку праха на полу. - Я шо угодно сдєлаю, только пустіть.
- А тє, кого ти хєрачив "Градами", развє цього хотєлі? - прикрикнула фігура. - Всьо, тєма закрита.
Фігура вишла за двері, витягуя за собой Путіна. Його крик вскорє оборвался і все затихло. Міністри напряжонно мовчали.
- Я його знаю, чувака в капюшоні, - признався Шойгу, громко цокая зубами. - Командіри в Ростовє жалувались, шо він к нім заглядує пєріодічєскі і дєморалізовує лічний состав. Нє іначє как правосєк.
- Дурак! - сердито прошипів Дугін, стукая Шойгу тяжолим осіновим крєстом по башкі. - Це ми с Кісєльовим правосєков придумали. А на самом дєлє оні куда безобіднєй лімоновцев, не говорячи вже о том, шо їх гораздо мєньше.
- Друзья, а я прєдлагаю подумать, шо дєлать дальше, - тихо прєдложив Рогозін, плотно закривая входную двєрь…

(неперевершений Дохтур Лівсі)