Про московський самальот, колективну безпеку і суспільний договір

[bytebuster]

Одразу після розпаду московського проекту "есесесер", народи, поневолені москвою, отримали волю. Включно з тими, хто жив на території «рсфср».
Волю робити що завгодно, волю будувати суспільство, яке хочеш.
Поляки, чехи, литвини пройшли крізь бідність, але вони чітко знали свою мету: побудування вільної капіталістичної держави.
Московити побудували те єдине, на що були здатні, "Холодноє лєто 1953-го", черговий ГУЛАГ, в якому ВНЄЗАПНО™ здох вєртухай, і зеки захопили владу. При цьому, сам ГУЛАГ, природно, лишився на місці.
Засилля криміналу остаточно зруйнувало бажання пересічних московитів до будь-якої діяльності.

У 1999 році, знесилене десятиліттям «ліхіх девяностих», московське населення (мало не ляпнув — «народ») зробило свій вибір.
Вибір між гідністю і безпекою.
Шайка «кегебе» прийшла на заміну вуличним бандитам і тут же уклала новий «суспільний договір» з населенням, який полягав у простому принципі: Повний контроль в обмін на жратву і безпеку. Ви не лізете в політику, ми вас годуємо і захищаємо.

Протягом 15 років кегебе виконувало свою частину зобов'язань:
1. той, хто «не висовувався», отримував свою пайку.
2. ті, хто висовувався, ліз у політику… Генерали Лєбєдь і Харламов, наприклад. Ходорковський — нам усім відома їхня доля. (Нємцов — інша категорія, не враховуємо)

Але ста двадцяти мільйонам хом'ячків все було гарно. Нічого не робиш, а з голоду не дохнеш.
Виросло ціле покоління московських гіпстерів, які перекладали папірці в офісах і отримували неслабі гроші у кілька тисяч доларів на місяць.
Виросло ціле покоління московитів, які здавали хрущобу десь між Южним Бутово і Сєвєрним Гнутово, а отриманих грошей цілком вистачало на вольготне життя в Тайланді, ще й на дєвок вистачало.

Так, гебе час від часу проріджувало ряди хом'ячків. Щоб не розслаблялися. Навряд чи хто на моцкві щиро вірить у «Віхрь-Антітєррор» і прочіє «учєнія з мішками цукру» в підвалах багатоповерхівок.
І тому всі розуміли: теракти вчинили «свої». Свої, а не чужі. Ніякої зовнішньої загрози не було, і кожний московіт це усвідомлював.
Але після ліквідації московського посла у Туреччині і літака Ту-154 з пропагандонами у хом'ячків настає коґнітивний дисонанс: зовнішня загроза існує, і гебе нездатне їх захистити. Тобто, москвогебня більше не виконує своєї частини суспільного договору. А значить, вона більше не влаштовує рашиста — ніякого, навіть самого-самого упоротого.

Я далекий від думки стосовно бунту низів московського суспільства. Але цілком логічно припустити, що зовнішня загроза розповсюджується не лише на дніщє московського суспільства, а і на його елітку.
Елітка сама по собі на переворот цілком здатна, але одне діло — захопити владу, а інше діло — утримати її. І тому елітці потрібна зовнішня підтримка. Саме тому Трампові радіють не лише офіційно-гебешні московіти, а також і «лібєрали». Вони сподіваються на Стадію №3, «Торг». А торгуватися збираються з Трампом. Торгуватися за те, що він їх підтримає у випадку перевороту на моцкві.

А ми сподіваємося, що цим планам не суждєно втілитися у життя.
Московство має бути зруйноване.
Carthago delenda est.