Блогосфера про війну
Субота, 8 Жовтень 2016 14:46![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)

Результаты анализа с высокой степенью вероятности говорят о ведущейся дипломатической работе по изучению реакции отдельных стран на возможность такой операции и ее поддержки на уровне национальных правительств.

Вчерашняя история с пойманным в Борисполе бразильским наемником Рафаэлем Лусварги - это просто какой-то феномен. Рафаэль - известный наемник с десятилетним стажем и опытом войны в горячих точках по всему миру.
Феерия безумия. Государственный российский телеканал снимает пропагандистский сюжет про "ополченцев", половина которых вместе с командиром в последствие оказывается бандой насильников и попадает на подвал, а бразильский легионер за каким-то хером едет в столицу государства, с которым воюет, и попадает там в тюрьму.

Поляки в вісімдесятому році зуміли народом піднятися так, як у нас піднялися лише взимку 13-14. Звичайно, з поправками на інший час, інших людей, інше все… але таке саме значення для будівництва гідності своїх нації і держави. Молодці.
Чи не найголовнішим висновком з того, що показано в фільмі для мене було нагадування про те, що для успішного розвитку суспіьства (в тому числі і революційного розвитку) потрібно, щоби серед нас були різні люди. Найрізноманітніші:
- відчайдушні, яким нема чого втрачати, які не бояться, що через них втратять інші або просто не думають про таке. Упороті. Хай вони не у всьому послідовні, не надто розумні, не завжди порядні. Але без таких не почнеться навіть дрібний бунт, без таких жодна справа не витримає ескалації. Всі ці Праві Сектори, Савченки, Парасюки, Азови і Айдари…
- ідеалісти, хай вони і не завжди вміють чи сміють щось зробити. Як ми бачимо, коли припре, то сміють. Без таких бунт може початися, але без таких бунт ніколи не стане революцією, в хорошому смислі цього слова :) Студенти і студентки. Дівчинка-янгол на бруківці перед строєм беркутів. Митці, священники, добровольці.
- повільні. Вони довго вагатумуться, довго збиратимуться і приєднаються до правого діла не одразу. Але приєднаються, саме тоді, коли упороті і ідеалісти вже почнуть видихатися або продаватися. Люди, які приїхали на Майдан в останні дні… але, можливо, не будь їх там 18-19 лютого, наші би не вистояли. Люди, які “відкосили” від призову в чотирнадцятому, але пішли зараз.
- опорнутісти, які приєднуються до бунтів і революцій не за ідею, а для якоїсь своєї вигоди: вони додають рухові реалізму і прагматизму, без якого все скорше розвалиться. Всі ці люди, які виплили на хвилі Оранжевої революції чи Майдану, а зараз “дорвалися” до влади. Хай Коломойський просто ловив рибку в мутній воді, і хай Яценюка і кличуть часом “Сєня-дєньґі впєрьод”, але кожен з них зіграв або досі грає роль, яку не зміг (по факту не зміг) зіграти ніхто інший.
- колаборанти, можна навіть назвати їх “продажні”, тут уже не всі, але бувають і ті серед них, які зберігають якусь долю самоповаги, залишки порядності і тому, коли приходить їх час, або коли це стосується членів сім’ї або їх землі, роблять правильний вибір. В “80 мільйонах”, наприклад, це директор відділлу банку або партійний функціонер, тато персонажа віолончелістки. У нас -- це частина триголової опозиції і деякі папєрєднікі, включно з Порошенком. Та навіть і ті самі беркутівці, які залишалися на стороні влади до самого кінця, але потім пліч о пліч з своїми колишніми ворогами, воювали з ерефією в АТО.
- І багато багато інших, всіх не категоризуєш.
- той факт, что та чи інша категорія важлива і “стояла на майдані”, не дає їм карт бланшу на всі часи і не вибачає їм всіх гріхів. Очевидний приклад: Савченко вела себе гідно і правильно в кацапському полоні, а зараз лажає. Це не означає, що треба її назад в полон, просто зараз на неї уваги не звертати. І т. п.
- справжні вороги таки існують, але дистильованих, чистих ворогів не так і багато. Коли війна, то часом розбиратися ніколи, але в війнах порохоботів з антипорохоботами в інтернетах треба обережніше. Вішати всіх псів на журналіста за то, що він поговорив не з тим чи сказав не те, так само неправильно, як робити з нього кумира лише тому, що він колись сказав те, що треба, і тоді, коли треба.