Блогосфера про війну (2/2)

[bytebuster]

 Oksana Zabuzhko: Що треба знати, і чого нас не вчили в школі: дещо про чекістські "політтехнології".
У 1970-ті найславнішим радянським політв'язнем був - ні, не Сахаров - а український історик Валентин Мороз. Чули про такого? Ні? Так отож...((
Герой-інтелектуал - саме його виступ на відкритому суді в січні 1966 р. став першим в СРСР публічним "правозахисним". Роки одиночного ув'язнення, голодівок, примусових годувань. Роки петицій, протестів, маніфестацій під радянськими посольствами по всьому світу. "Free Valentyn Moroz!" - було найпопулярніше гасло міжнародних правозахисних організацій. І в 1979-му славетного в'язня нарешті випустили - обміняли, разом із 4-ма іншими, на двох упійманих радянських шпигунів. Коли він прилетів до США, розістеризоване діаспорне жіноцтво падало перед ним навколішки. Цілували руки. Кричали: "Слава майбутньому Президенту України!"
Тим більшим став наступний шок. Випущені слідом за ним дружина й син не впізнавали чоловіка й батька. Ніби відбулось "переформатування особистости" - колишні дрібні "вади характеру" роздулись до мегаломанського масштабу, і вся поведінка Мороза на Заході виглядала суцільною компрометацією українського правозахисного руху. (М.ін., щось подібне, тільки менш скандально, відбулось і з "випущеним" Солженіциним - хоча того й не з тюрми випускали...)
Коли рік тому мене спитали, що я хочу переказати Наді Савченко, я сказала, що благаю її про одне - не вірити нікому, абсолютно НІКОМУ й НІЧОМУ з того, що допускають до неї "з зовнішнього світу". Просто, замкнути очі й вуха, як ченці-трапісти, - з усіх "контактів зі світом" залишити собі тільки хороші книжки. Зняти голодівку. І пам'ятати про Валентина Мороза.

 Виктор Суворов: Основы шпионажа
Глава 18. Жена - находка для шпиона.
На Первый и Второй факультеты ВДА принимали только женатых. На Третьем факультете наличие жены не было обязательным, ибо разведчику предстояло действовать внутри Советского Союза или с территории покоренных стран.
Иногда ГРУ выжидало: есть кандидат на стратегический уровень, да вот беда — холостой. Ладно, подождем. Если через пару лет не женится, заберем на Третий.
А он служил в полной уверенности, что семья это обуза, что молодость офицерскую надо отдать службе, а жениться надо только после того, как чего-то в жизни достиг, никак не раньше тридцати.
И откуда ему знать, что кто-то за ним внимательно смотрит и что-то от него ждет.
Но однажды, еще до двадцати пяти, он встречал единственную.
Об этом те, кому положено, сообщали куда следует. И молодую пару вызывали в Москву.
Надо подчеркнуть особо: принимали не его. Принимали пару.