Блогосфера про війну (1/2)
Понеділок, 14 Грудень 2015 22:46![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)



Женщина копается в лотке с мандаринами. Вялые, полусгнившие плоды. Другая брезгливо отбрасывает картофельные корнеплоды в кучку, дабы выбрать что-то съедобное. Не то, что было еще год назад - белое и мытое из Израиля, а - сморщенное, коричнево-черное нечто...
Виноград гнилой - весь. И белый, и красный. Над ним летают радостные мухи. Бананы - с коричневыми трупными пятнами, как замороженные покойники. Яблоки "эконом" - все с гнильцой. Зато - в цивильных пакетах с дырочками: чтоб дышали...
Стою и думаю: "Что нужно еще сделать, как унизить, как поставить на колени, какое дерьмо заставить жрать этих людей, чтобы они бросили все и помчались к Красной площади, Лубянке, Рублевке и разнесли в пух и прах этих козлов, превративших супермаркеты в помойки, а их жизнь - в сплошной кошмар? Что еще нужно? Что???"
Если вы готовы разбираться в сортах гнилья - наверное, сами еще не дозрели. Но - черт возьми - когда?


Тоесть Набиуллина продаёт гособлигацию США стоимостью в 100$ и с ликвидностью 99.999% а валюту отдаёт какому-нибудь Тинькову с ликвидностью 9%, под залог его облигации "стоимостью" тоже в 100$.
Формально по документам ЗВР стоят на месте. Фактически ЗВР наполняются туалетной бумагой. Поэтому "бум" будет быстрым и красивым. Как всегда. Вчера всё еще работало а сегодня бух - и нет совка. Талоны на колбасу и очереди за хлебом.

13 грудня 1864 року розпочалася найбезглуздіша, найкровопролитніша і найжорстокіша війна в історії людства… Ні, не світова, “мєстна”, континентальна
А почалося все з того, що президент Парагваю Франсіско Суано Лопес – фрік та неадекват – від дурі і угнєтєнія проголосив війну Бразилії, Аргентині та Уругваю. Якщо подивитися на карту та співставити ресурси, то це приблизно те ж саме, якби Коста-Ріка, наприклад, напала на США, Канаду і Європу… Словом, це була війна дурака проти цілого світу…
Супротивники спочатку просто відмахувалися від Лопеса, вводили якісь тогочасні економічні санкції та ембарго. І, наприклад, перекупили у Європи військові кораблі, які президент Парагваю замовив для себе (“Містралі”?). Але Лопесу було пофіг. Його рейтинг в зубожілій країні на той час сягав майже 100 відсотків. Він атакував бразильський флот і ввів парагвайські війська на територію Донбасу… (в смислі – на територію бразильського Мата-Гросу)…
В общим, щоб довго не говорити… В результаті цієї безглуздої війни, Парагвай було розчленовано на шматки. Він зберігся лише як геополітичний “буфер” між Аргентиною та Бразилією, країна втратила майже всю тогочасну економіку і 90!!!!!! (Дев’яносто, блін!!!) процентів чоловічого населення… Від тої війни Парагвай не може прийти до тями й досі…
А Франсіско Суано Лопес загинув як Чапай… Поранений перепливав річку Акідабана і його вбили. “Вмираю за Родіну” – встиг сказати Лопес… Диктатори-неадеквати завжди “вмирають за Родіну”, навіть тоді коли самі й приводять її до загибелі…