узкіє лібєрали такі лібєрали

Маю недолік, іноді читаю узкіх лібєралов. І от один такий на повному умняку пише:

А посередине находится огромное количество людей, до которых трудно, но можно достучаться.

У этих людей сразу включаются защитные механизмы при словах "политика" и "либералы". Им двадцать лет внушали, что политика — это плохо, а все "либералы" — враги. Они сразу замыкаются, если им сказать, что война продолжается и из-за их бездействия и покорности.
[…]
Если вы хотите, чтобы они вас услышали, вы должны хотя бы не напугать их с самого начала. "А если хочешь указать на отдельные недостатки, то сперва похвали".
[…]
Очень хорошо объединять их на каком-то простом и понятном деле — сделать вместе детскую площадку или не дать построить автомобильную стоянку на месте сквера. Любая победа их окрыляет и они быстро образуют горизонтальные связи — ух ты, мы можем, у нас получилось! Мне кажется, что до них можно достучаться, сосредоточившись не на критике прошлого, а на образе лучшего будущего, которое можно построить.

Коротше, іншими словами, цей узкій лібєрал пропонує своїм собутильнікам починати вже, нарешті, робити вранішню зарядку. Знаходячись у термінальній стадії сифілісу. Коли ніс провалився і внутрішні органи відмовляють один за одним.

Авжеж, зарядка — справа корисна. За інших обставин. Але мені здається, що зараз варто ізолювати хворого і терміново лікувати основну хворобу. Боляче, дорого, без гарантованого результату, і най доживає на таблетках з купою побочок до кінця життя.

Ну, або вже гроб-гроб-кладбіщє, розпад на амінокислоти, щоб продовжився цикл переробки, і з цих амінокислот якась травинка чи комаха зібрала б щось більш пристойне, ніж було дотепер.