Блогосфера про війну (2/2)

[bytebuster]

 Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко): Повторю про Бузину те, що сказала ТСН. Такої операції - "вбивство Ярослава Галана-2, Або сакральна жертва" - давно бракувало в сценарії цієї війни, і пройшла вона зразково-показово - якраз Путіну до столу. Але головне зараз не в цьому.
Головне - щоб усі наші публічні діячі, які свого часу вляпалися в фсбшні (кгбшні) гроші/підписки і не знають, як тепер із того вив'язатися, зрозуміли, що це сигнал - їм. Що "Контора" не знає "своїх" - навіть якщо ви "потомственний чекіст" і на "ти" з рос. послом, це не ґарантує, що вас не внесуть у розстрільний список, коли ваша смерть стане їм вигіднішою за ваше життя.
Тому - тільки автолюстрація, тільки камінґаут! (Не повторюйте помилок попереднього покоління, яке в 1990-ті вирішило мовчати, сподіваючись, що "рассосьотца"!). Зараз один колективний покаянний лист може реально зрушити лавину - і країна почне нарешті звільнятися від спрута, який її обплутав (і скаже колись спасибі вам і вашим дітям!), - і свою шкурку спасете.
Словом, "товарищи десантники, сдавайтесь! Вас ждет сухая одежда, горячий чай и наше радушие" (с)). А що жде з тамтої сторони - вам сьогодні продемонстрували.

 За 1940 год через территорию СССР прошло 59 % всего германского импорта и 49 % экспорта, а до 22 июня 1941 – соответственно 72 % и 64 %.
Тем самым на первой стадии войны в Европе рейх успешно преодолевал экономическую блокаду при помощи Советского Союза.
Такая позиция СССР способствовала нацистской агрессии в Европе или препятствовала ей? В 1940 году на Германию приходилось 52 % всего советского экспорта, в т. ч. 50 % экспорта фосфатов, 77 % – асбеста, 62 % – хрома, 40 % – марганца, 75 % – нефти, 77 % – зерна.

 Йому лише 28 років, а він уже Герой України. Наймолодший в країні. Володимир Гринюк зовсім не хизується своїми подвигами, скромно мовчить про те, як щодня ризикував життям, як Моторола пропонував за нього викуп у 25 тисяч доларів, як знищував ворожі танки і з уламками в попереку не покидав поле бою... Володимир після цілого року на війні знову на деякий час став ніжним і емоційним, дозволяє малечі гратись із Золотою Зіркою і приховує, що незабаром знову поїде на війну. Важко уявити, що колись Герой навіть не думав бути офіцером: після школи чоловік здобув професію вчителя танців...

 Ali Tatar-zade: Сталіністи - це не міф, а соціально-класова реальність. Спілкувався з однією родиною, яка приїхала колись в Крим з глибин необ'ятної Азіопи.
Там, де жив їх род, були тайга з болотом. Здавалося б, живи собі радій, але спомини про той період - це спомини про невимовні страждання, якими діди й прадіди добували собі насущне м'ясо в багатої природи.
Життя змінилось одного чудового дня, коли в тій забутій богом і чортами лісовій країні завезли зеків. Дуже багато зеків. Цілий рік місцевим мешканцям була робота - допомагати взводити паркани, рити остроги, обносити дротом майбутню зону. Зеки виконували найбруднішу роботу, а місцеві - більш почесну.
А потім усіх від мала до велика набрали в адміністрацію, яка обслуговує растучий лагєрь. Мужикі - вертухаями, помічниками вертухаїв, водіями. Жінки - машинистками, продавщицями, поварихами.
Навколо зони зростали цілі міста - вони складались з персоналу зони, членів їх родин, а також зеків на умовно-звільнених поселеннях. Теріторію віднесли до якогось типу, де за все платили длінним рублєм, за важкі умови. Всім крім зеків, звичайно.
Зеки робили усю важку роботу, а продукти їхнього каторжного труду приписувались створеному совгоспу. Совгосп був мільйонером, у ньому практично не було совгоспників. Виростали все нові дома, нові школи, магазини - для охорони, для прокурорів, для вчителів, для комісій, і всі, всі були пристроєні.
Після 1950-х почався занепад. Старих зеків вивозили, а нових не присилали! Хто сказав, що правління Сталіна було жахом? Для ціх то були золоті двадцять років. Безкоштовний труд тисяч і тисяч людей, над якими ти - цар і бог. Велика зарплатня, регулярні премії та поощрєнія, почесні звання. Все це поламав, але не доламав, клятий Хрущов.
Зона все зменшувалась весь радянський час. Час від часу в СРСР починали закручувати гайки, і ветерани-вертухаї з надією потирали руки - коли пригонять нові тисячі безкоштовних робітників, рабів. Вони стали ідейними рабовласниками. Але манна небесна більше не падала. Пробували жити власними руками, але після кайфу - бити, карати і отримувати бабки - ані рибальство, ані мислив'я, ані обробка землі не доставляли ніякого кайфу.
Зараз вони з жахом дізнаються, що їхні колишні міста і містечка поросли лісом. Улюблений майдан-плац посеред города-лагєря, на якому було так здорово жити, кохати, дивитись в майбутнє - заріс соснами, там бігають дикі звірі, співають птахи. Довели страну!
І вони цілком ідейно живуть сподіванням, що все це коли-небудь повернеться. Для них Сталін - справді бог, а той бог якому вони зараз моляться - тільки його заступник. Вони чекають, коли ж, коли ж вже знову.